Захист пенсійних прав громадян України

Більше півроку тому лідер Прогресивної ліберально-демократичної партії Ізраїлю Олександр Редько звернувся до лідера ЛДПУ Ігоря Душина з проханням і пропозицією про політичний і судовий захист пенсійних прав громадян України (не позбавлених цього громадянства) тих, хто проживають в Ізраїлі.

Ситуація наступна: Закон України про пенсійне забезпечення позбавляє громадянина країни права на отримання пенсії, якщо громадянин виїжджає на постійне місце проживання в іншу країну. Закон лише дозволяє отримати пенсію за 6 місяців вперед і держава знімає з себе відповідальність за підтримку пенсіонера незалежно від того як довго він працював, платив пенсійні внески і т.д.

Півроку Київською міською організацією ЛДПУ, спільно з колегами з Ізраїлю, була проведена велика робота по збору заяв, документів пенсіонерів. Ці заяви були подані до Пенсійного фонду України. Були отримані відмови як по суті (з посиланням на процитований Закон), так із формальних ознак. В цілому в роботі знаходиться більше 800 комплектів документів. І ми тепер впритул наблизилися до подання позову до суду на неправомірні дії ПФУ. Законодавчою підставою позову є заявлене в Конституції рівне право кожного громадянина на отримання пенсії незалежно від місця його мешкання.

Як тільки ми отримаємо останні узгоджені документи з Ізраїлю, перший позов від імені більше 100 пенсіонерів буде подано до Київського окружного адміністративного суду. Представляти пенсіонерів з українського боку буде адвокат Федоров С.П. У випадку, якщо в першій інстанції суд відмовить задоволенні позову, ми продовжимо в апеляційній інстанції, Верховному суді і далі до Європейського суду. Нижче наданий попередній текст нашої позовної заяви. Він може бути використаний як приклад для судового захисту своїх прав на підставі Конституції України, навіть якщо порушення цих прав базуються в підзаконних актах або навіть Законах України.

№ п/п	ПІБ	Адреса проживання	Тел. (код Ізраїлю 8 10 972)
128

Від нашого імені та за нашим дорученням, у складі 302 громадян України, яки проживають зараз постійно в Ізраїлі, __.__.2007 р., г-н Редько Олександр Йосипович, подав письмову заяву (Додаток №1) про наше бажання поновити своє право, як громадян України, на нарахування та отримання пенсії за віком, по інвалідності, та інших засадах за Законами України.
Разом з заявою були додані пакети документів пенсіонерів, бажаючих відновити пенсію в Україні (загалом 302 пакета), які свідчили про право на отримання пенсії в України, та про те, що ці громадяни отримували пенсію в Україні до виїзду на постійне місце проживання за межі України. Кожен пакет документів містив заяву громадянина, копію Українського паспорту, копію посвідчення особи Ізраїлю, копію пенсійного посвідчення, трудової книжці, та інших додаткових документів.
__.__.2007 р. г-н Редько О.Й. отримав відповідь від Голови Пенсійного фонду України (Додаток №2) про направлення заяви та пакетів документів пенсіонерів до обласних управлінь Пенсійного фонду України, за останнім місцем проживання цих осіб.
З __.__.2007 по __.__.2007 р. від Голів обласних управлінь Пенсійних фондів на ім'я Редько О.Й. надійшли листи (Додаток №3) з фактичною відмовою поновити наше право на нарахування та отримання пенсії за віком, по інвалідності, та інших засадах за Законами України.
Причиною відмови, у абсолютній більшості листів було зазначено положення ст. 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яке нібито свідчить про неможливість нарахування пенсії громадянам, яки виїхали за межи України:

"У разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України."

Ми вважаємо, цю відмову нарахувати та сплатити пенсії незаконною на наступних підставах:

1. Конституція України, ст. 46, проголошує:
"Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом."
Тому, право отримання пенсії в України є КОНСТИТУЦІЙНИМ ПРАВОМ громадянина України.

2. Конституція України, ст. 24, проголошує: "Громадяни мають РІВНІ КОНСТИТУЦІЙНІ ПРАВА і свободи та є рівними перед законом.
НЕ МОЖЕ БУТИ привілеїв чи ОБМЕЖЕНЬ за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ, за мовними або іншими ознаками."

Згідно ч.1 ст. 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вбачається, що "Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: РІВНОПРАВНОСТІ застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування."

Тому, Конституція Україні та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України, та встановлює РІВНІ ПЕНСІЙНІ ПРАВА для громадян України, незважаючи на місце їх проживання.

3. Згідно з ч. 3 ст. 2 Протоколу N 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини вбачається, що "Кожна людина, .... має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну."

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" вбачається, що "Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність НЕ МОЖУТЬ БУТИ УМОВОЮ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВ і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження."

Тому, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням УСІХ КОНСТИТУЦІЙНИХ ПРАВ.
Більш того, оскільки пенсія у більшості випадків є єдине та істотне фінансове джерело існування пенсіонера, то встановлення самої можливості її отримання у залежність не від віку, стану здоров'я, розміру відрахувань у Пенсійний фонд, розміру зарплатні, та таких інших факторів, а саме від майбутнього місця проживання пенсіонера, є прямим втручанням та обмеженням права громадянина на вільний вибір місця проживання.

4. Конституція України, ч. 3 ст. 22, проголошує:"При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається ЗВУЖЕННЯ ЗМІСТУ ТА ОБСЯГУ ІСНУЮЧИХ ПРАВ і свобод."

Конституція України, ст. 64, проголошує: "Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, КРІМ ВИПАДКІВ, ПЕРЕДБАЧЕНИХ КОНСТИТУЦІЄЮ."

Конституція України, ч. 2 ст. 8, проголошує: "КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ МАЄ НАЙВИЩУ ЮРИДИЧНУ СИЛУ. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй."

Тому, обмеження конституційного права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії, не може бути встановлено будь-якім рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, нормативним актом, Законом України тощо.

5. Згідно ч.1 ст. 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вбачається, що"Законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України."

Згідно ч.2 ст. 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вбачається, що "Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору."

Конституція України, ч. 2 ст. 19, проголошує: "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України."

Тому, оскільки Конституція України та Конвенція про захист прав і основних свобод людини встановлюють рівність прав громадян України на отримання пенсій незалежно від місця їх проживання, кожен суб'єкт владних повноважень, зокрема Пенсійний фонд, повинні керуватися цими положеннями, як такими, що мають найвищу юридичну силу, при прийняті рішень щодо нарахування та виплати пенсії громадянам України проживаючим за межами України.

6. Конституція України, ст. 64, проголошує: "Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб."

Конституція України, ч. 2 ст. 19, проголошує: "Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується."

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України "справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень."

Згідно ч. 2 ст. 18 КАСУ окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган.
Тому, ми звертаємося за захистом свого права на нарахування та отримання пенсії до Київського окружного адміністративного суду, та на підставі ст.ст. 8, 9, 19, 24, 33, 46, Конституції України, ст. ст. 4, 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ч. 3 ст. 2 Протоколу N 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", керуючись ст.ст. 19, 64 Конституції України, ст. 18, 71 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПРОСИМО СУД:


1. Визнати нечинним рішення Пенсійного фонду України, та регіональних відділень Пенсійного фонду, про відмову нарахувати та виплатити пенсії Позивачам, яки мали право на пенсію та отримували її до виїзду на постійне місце проживання за межи України.
2. Зобов'язати Пенсійний фонд України прийняти рішення про поновлення прав Позивачів на нарахування та отримання пенсії за віком, та на інших підставах визначених пенсійним законодавством, без обмежень за ознакою їх місця проживання.
3. Зобов'язати Пенсійний фонд України нарахувати та сплатити Позивачам пенсії, на підставах визначених пенсійним законодавством, у тому числі за весь строк її неотримання, починаючі з моменту припинення її нарахування у зв'язку з виїздом за межи України
4. Під час попереднього судового засідання вирішити питання про витребування з Пенсійного фонду подані Редьком О.Й. документи, та пенсійні справи Позивачів, що зберігаються у Пенсійному фонді, які свідчать про права Позивачів на отримання пенсії за віком та на інших підставах визначених пенсійним законодавством.

З повагою,
від імені Позивачів,
на підставі Договорів про юридичну допомогу (додаток 4)
Адвокат Федоров Сергій Петрович