Головна Контакти Карта сайту




29 March, 2024
Ліберально-демократична партія України
UKR     RUS     ENG
Свобода кожного - основа свободи всіх


Партія
Новини ЛДПУ
Кандидати та активісти
Лібералізм: теорія і практика
Інститут Лібералізму
Голосування
Фотоархів
Запитання і відповіді

Вхід



Український ліберал:Росія внутрішня та зовнішня у новій якості політичного та людського суперництва, український "золотий міст" і наміри Кремля

19.01.2021

Український ліберал /
Версія для друку
Нещодавно світ спостерігав начебто несподівану драму виборів і зміни влади у країні – лідері демократії. А сьогодні велику кількість переважно європейців (бо Росія від США далеко, та й інавгурація президента днями очікується) захоплює інша драма, як індивідуальна, як і політична.

Отже, недоотруєний злочинною владою "керованої демократії" за допомогою продукції інститутів-іхнамнєтов опозиціонер Олексій Навальний рішуче повернувся на Батьківщину, що заслуговує дуже великої поваги. Це безумовно малодоступний для розуміння великої більшості людей учинок, у тому числі для розуміння політиків. Зрештою, відомо, що деякі професійні дайвери – дослідники фауни самі шукають зустрічей з великими крокодилами та здійснюють відповідні підводні зйомки.

Скоріше за все у своєму бункері цього не розуміє і страшній і великий Путін. Він із самого початку ніколи не називав за прізвищем опонента своєї влади крадіїв, хоча Навальний, викриваючи крадіїв у його оточенні, ще жодного разу не зачепив президента особисто. А з моменту повернення Навального небезпека тепер уже очевидного претендента на лідерство стає для Путіна проблемою ще менш зрозумілою та чи не трансцендентною. Убивати після того, як уже отримав деякі санкції, якось стрьомно. А посадити - особливих можливостей немає, хоча вони й використовувались по максимуму. Про це ми, можливо, поговоримо пізніше.

Цікава особистість, що побувала і у ліволіберальному "Яблуці", і в середовищі націоналістів, зосередилась на блогерській критиці любих друзів Путіна та почала працювати на створення своєї політсили. Завдяки його активності демократичні сили "внутрішньої" Росії отримали деякі проміжні успіхи, що дуже проблемно в умовах обмеженого терору та таких виборів, коли має переважне значення, як рахують голоси, а не як голосують.

Зате офіційний адвокат Мордору Лавров мав через силу щось вякнути, тому заявив, що коментарі Заходу з приводу затримання Навального покликані відвернути увагу від "кризи ліберальної моделі розвитку". Раз таке каже, то я ще більш упевнений у перемозі лібералізму в усьому сучасному притомному світі.

Демократи України досить критично дивилися на Навального, оскільки його позиція щодо окупації наших земель була, м’яко кажучи, недружньою. Все ж оскільки цей Карфаген, за виразом ще Валерії Новодворської, має бути зруйнований, викривальна та політично опозиційна діяльність Навального є дуже корисною.
Повернення Навального, якого навідувала сама Канцлерін (скрегіт зубовний для Путіна), та який у міжнародному плані став набагато більш відомим та ваговим, ніяк не можна порівнювати з поверненням у Росію лідера та натхненника "соціал-демократичних" експропріаторів. Ленін повернувся в демократичну Росію Керенського з опломбованого німецького вагону під охорону "своїх", а коли була найменша небезпека, одразу сховався у фінській провінції.

Що ж таке нині Московія-Росія, що вийшла колись із угро-фінського болотного Залісся? Не тільки ж Путін натякнув, що Росія там, де росіяни. Так вважається давно. На відміну від інших народів, і навіть із певного часу від британців, кожен несе у зовнішній світ із собою свою власну Росію, якою дуже пишається. Євреї, наприклад, згадують Єрусалим, але і за межами, і навіть у самому Ізраїлі є принципові супротивники цієї переважно світської держави як такої.

Величезна за територією (за зайвою теж) Внутрішня Росія-Московія, куди повернувся Навальний, є країною-агресором, спонсором тероризму та усяких збурень у атлантичному світі, мародером, що експропріює все що може аж до унітазів, і не потребує додаткових характеристик.
Величезна зовнішня Росія (у тому числі в сучасному атлантичному світі), інтелектуальна, наукова, політична вже переважає за потенціями Внутрішню.

Та її частина, що перебуває в Україні, є досить різною. Одні намагаються розбудувати другу Росію, хоча попередні досліди вже довели, що другої Росії бути не може (може бути тільки одна). Інші прямо хочуть, щоб тут була "перша". І одні, і другі – без особливого розрізнення є ворогами України. Деякі ж раніше незалежно від реального статусу вважали себе гегемонами, а тут, бачиш, не на першому місці.
Деякі продовжують захищати Пушкіна від українців, який дуже подивувався би колишнім велопробігам по Криму на захист себе. До чого призвів цей захист, відомо, а що стало потім із деякими захисниками, я міг би розповісти не під запис (незручно за них). Ну і до росіян в останній "битві" за "язик", буває, приєднуються і просто російськомовні.

Звичайно, не підтримую ту дуже невелику кількість культуртрегерів, яким у їх святій боротьбі заважають і Пушкін, і Висоцький. Я би на їх місці краще довів, що ці поети були українцями.
Повертаюсь до Навального. 17 січня ввечері, намагаючись не допустити ефектного прибуття опозиціонера, Кремль примудрився максимально посилити його ефект. Кілька тисяч прихильників Навального приїхали у морозне Внуково. Перекрили на дві години аеропорт, відправили півтора десятка літаків на інші аеропорти, перекрили два шосе і, нарешті, заарештували опозиціонера в Шереметьєво, біля паспортного контролю, отримавши в підсумку сцену овації, якою натовп зустрів його дружину, що виходила з аеропорту. Масштаб дійства, кажуть, чи не дотягував до відкриття олімпіади.

У столичному управлінні виконання покарань заявили, що Навальний був затриманий на підставі постанови про розшук (яка була видана під час лікування в Німеччині, і його місцезнаходження було відоме в світі), а саме за ухилення від явки в кримінально-виконавчу інспекцію як умовно засуджений. Виявляється, що він перебував на "випробувальному терміні" у сфабрикованій справі про "розкрадання" коштів компанії "Ів Роше", був засуджений у 2014 році за цією справою до трьох з половиною років умовно з випробувальним терміном на п'ять років, а у 2017 році суд продовжив випробувальний термін до 30 грудня 2020 року. І от він у 2020 році кілька разів не реєструвався в інспекції. Коли лежав у лікарні? Причому (увага!) Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у Страсбурзі постановив, що в ході розгляду тої справи Росія порушила право Навального на справедливий суд, і визнав вирок необґрунтованим, а також зобов’язав Росію виплатити Навальному більше 22 тисяч євро. Та це Московії за їх новими законами не указ, і за нікчемні вироки вона нікому нічого не платить і встановлює випробувальні терміни як хоче, хоча із європейських структур досі не виходить.

Негусто з вироками, як для сучасного Мордору, та для маразму вистачає. Суд оперативно обрав запобіжний захід у вигляді утримання під вартою сроком на 30 діб.
Тут пішли "отвєткі". Польща ініціювала переговори з країнами ЄС про скликання негайного засідання Ради ООН з прав людини.  Голова Європейської Ради Шарль Мішель закликав негайно звільнити Навального. Глава дипломатії ЄС Жозеп Боррель заявив, що російська влада повинна поважати права Алексєя Навального та негайно звільнити його. Глава МЗС Польщі Збігнєв Рау "рішуче засудив" затримання Навального.  Держсекретар США Майк Помпео заявив, що російська влада намагається змусити замовкнути своїх критиків.
Лібертаріанська (!) партія подала заявку в мерію Москви на мітинг на проспекті Академіка Сахарова в підтримку Олексія Навального на 31 січня.

Хто міг подумати, що Україна може вимагати знову позбавити російську делегацію в Парламентській Асамблеї Ради Європи права голосу, про що написала новоспечена глава української делегації в ПАРЄ Марія Мезенцева. Це якийсь дисонанс - можливо, від неї, як раніше від пані Ясько, в офісі президента чекали зовсім іншого.

Бо 12 січня у Берліні відбулась зустріч радників глав держав "нормандської четвірки". Якраз, коли можна тиснути на Кремль, із точністю до навпаки українська сторона запропонувала якийсь "золотий міст" (треба ж таку дурню придумати – міст для кого – для мародера?) – комплекс заходів для завершення війни з Московією на Донбасі. Україна піде на якісь поступки, і саме вони можуть бути "заспокоїти" Путіна. Це, на жаль, помилка, яка навіть гірша за зраду.

Лібералізм: теорія і практика
Новини ЛДПУ
 
Новітня історія ліберальних демократів у форумах


© 2005 Ліберально-демократична партія України.
Прес-служба ЛДПУ: [email protected]. Для зауважень та пропозицій: [email protected]
У разі використання матеріалів сайту посилання на www.ldpu.org.ua є обов'язковим.
Розробка та дизайн УРА Internet