Головна Контакти Карта сайту




29 March, 2024
Ліберально-демократична партія України
UKR     RUS     ENG
Свобода кожного - основа свободи всіх


Партія
Новини ЛДПУ
Кандидати та активісти
Лібералізм: теорія і практика
Інститут Лібералізму
Голосування
Фотоархів
Запитання і відповіді

Вхід



Яків Гольденберг: Партії, трипартизм та соціальний діалог

20.02.2019

Яків Гольденберг /
Версія для друку
У трикутнику трипартизму немає партій, але вони безумовно опосередкованов пливають на процес.

З одної сторони, державні інституції як учасники трикутника не можуть діяти без впливу правлячої партії (коаліції).

З іншої сторони, партії як структури громадянського суспільства, разом з іншими громадськими утвореннями, у тому числі профспілками, діють в соціумі.

У двадцятому столітті вплив правлячих соціал-демократичних партій на політику держав позначився на розвитку суспільного корпоратизму та трипартизму.

Шміттер визначив поняття неокорпоративізм як систему представництва інтересів, складові якої організовані у особливих, примусових, неконкурентних, ієрархічно впорядкованих, функціонально різних розрядах, офіційно визнаних або дозволених (і створених!) державою, що наділяє їх монополією на представництво у своїй сфері в обмін на певний контроль за підбором лідерів і артикуляцією вимог і прихильностей.

Наприкінці двадцятого століття два Політичних рухи змінили соціал-демократичний порядок: тетчеризм та партія "зелених" (Дарендорф).

Надалі здійснилася зміна неокорпоративістської моделі державного дирижизму (можна сказати, учня солідаризму та "класичного" корпоративізму) на неоліберальну, вільно-ринкову модель. Можна вважати це відродженням неоліберальної демократії у її новому обличчі – неокорпоративістському. Йде перехід до постіндустріального, інформаційного суспільств, глобалізації економіки. Також спостерігаються переважання впливу промислово-фінансових груп (ПФГ) на Заході, проти чого є реальна активність профспілок та держав.

В Україні, на відміну від Європи, маємо вплив ПФГ переважно через державу (реально – через різні гілки влади (правлячу коаліцію та вищу виконавчу владу) незалежно від відтінків політичного спектру.

Неолібералізм кінця ХХ ст. поновив проблему співвідношення раціонального та етичного, економічної доцільності та етичних норм існування людства. Фукуяма стверджував, що співіснування неможливе без наступності з певними премодерними культурними підвалинами. Закон, договір, економічна доцільність необхідні, але не достатні у ролі основи стабілізації та благополуччя постіндустріальних суспільств; слід додати такі поняття як принципи взаємності, моральні зобов’язання, обов’язок перед суспільством і довіра, що ґрунтуються на традиціях і звичаях, а не на раціональному розрахунку.

Тим важливіше в Україні намагатися наполегливо впроваджувати перелічені цінності в реальний трипартизм.

Комуністична (посткомуністична) квазікультура є монологічною. Одна з сторін трикутника трипартизму завідомо є більшою та вагомішою. Це, звичайно, державна (маємо пам’ятати, під великим впливом ПФГ). Також за чверть століття традиційні профспілки не позбулися залежності від ПФГ та їхніх галузевих об’єднань, а нові профспілки не стали достатньо впливовими в загальнодержавному масштабі.

Європейська, переважно ліберальна, культура є діалогічною, що неможливо без поваги, принципів взаємності, правдивості, зобов’язань.

Відповідно для лібералів розвиток публічного соціального діалогу, реальне розширення експертного та переговорного кіл повинні стати нагальними завданнями.

Міжнародна організація праці (МОП) пропонує використовувати таке поняття: "Соціальний діалог являє собою всі типи переговорів, консультацій та обміну інформацією між представниками урядів, соціальних партнерів або між соціальними партнерами з питань економічної та соціальної політики, що становлять спільний інтерес".

Шановний пан Хмільовський (СОПУ) вважає, що необхідно запровадити нову парадигму соціального діалогу та новий колективний публічний договір за європейськими практиками.

Представники малого та середнього бізнесу (МСБ) наразі не мають доступу до цивілізованого діалогу.Враховуючи загальні тенденції ведення переговорів, погіршення регуляторної ситуації для великої частини МСБ, актуальними є зусилля СОПУ, партій, мислячих депутатів щодо встановлення реального представництва у переговорах громадських об’єднань, бізнес-асоціацій.

Вбачаємо важливим вирішити законодавчо питання критеріїв репрезентативності організацій у соціальному діалозі. Закони "Про соціальний діалог в Україні" та "Про організації роботодавців, їх об’єднання, права і гарантії їх діяльності" мають бути переглянуті та позбавлені надлишкової зарегульованості. Нові організації роботодавців, громадські об’єднання підприємців не повинні бути вимушені приєднуватися до існуючих великих об’єднань. Голос кожної структури, що репрезентує роботодавців, профспілки, інші фахові професійні об’єднання, має бути почутим та вплинути конструктивно на переговорний процес. В принципі не повинно бути видачі якихось свідоцтв про репрезентативність організації.

Треба наближатися до трипартизму "+", що його пропонує МОП. Це означає діалог тристоронніх партнерів з іншими репрезентантами зацікавлених груп суспільства задля врахування їх внеску в прийняття правильних виважених рішень щодо будь-якого питання, що має становити інтерес для трьох сторін.

У контексті сталого розвитку, що його домовились просувати члени ООН, у тому числі Україна, ще більше актуалізованого у зв'язку з підписанням Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом,має бути досяжним компроміс між зростанням, зайнятістю, соціальною інтеграцією та захистом навколишнього середовища. Це потребує перегляду екологічної та економічної політики, що впливає на сферу праці.

У 2013 р. МОП оприлюднила доповідь "Сталий розвиток, гідна праця і зелені робочі місця", присвячену забезпеченню екологічної сталості та гідної праці для всіх. Інтеграція ідей захисту навколишнього середовища (екологія), соціальної справедливості (соціум) та запобігання дискримінації (економіка) знайшла відображення у парадигмі сталого розвитку (Sustainable development), сформульованій у 1987 р. у доповіді "Наше спільне майбутнє" (Our Common Future) Міжнародної комісії з навколишнього середовища і розвитку ООН (World Commissionon Environmentand Development).

До стимулювання та заохочення ефективного соціального діалогу закликає підсумковий документ "Перетворення нашого світу: Порядок денний сталого розвитку 2030" (Transforming our world: the 2030 Agendafor Sustainable Development), у якому визначено 17 глобальних Цілей сталого розвитку (Sustainable Development Goals, SDG).

Соціальний діалог і колективні переговори з широкою базою зацікавлених учасників набувають важливого значення, можуть сприяти вирішенню складних суспільних питань, а також позитивно впливати на процес прийняття політичних рішень.
ЛДПУ підтримує зусилля громадських об’єднань та бізнес-асоціацій щодо розвитку соціального діалогу.

Лібералізм: теорія і практика
Новини ЛДПУ
 
Новітня історія ліберальних демократів у форумах


© 2005 Ліберально-демократична партія України.
Прес-служба ЛДПУ: [email protected]. Для зауважень та пропозицій: [email protected]
У разі використання матеріалів сайту посилання на www.ldpu.org.ua є обов'язковим.
Розробка та дизайн УРА Internet