Головна Контакти Карта сайту




28 March, 2024
Ліберально-демократична партія України
UKR     RUS     ENG
Свобода кожного - основа свободи всіх


Партія
Новини ЛДПУ
Кандидати та активісти
Лібералізм: теорія і практика
Інститут Лібералізму
Голосування
Фотоархів
Запитання і відповіді

Вхід



Яків Гольденберг: Передчасні чутки та некоректні ігри колумністів

27.08.2013

Яків Гольденберг /
Версія для друку
Стільки років пройшло, а пишуть те ж саме… З одної сторони, десять-двадцять років для того, щоби маса оволоділа ідеєю, дуже мало. З іншої сторони, відкриті суспільства більш як двадцять років відкриті для нас хоч і не безвізовими перетинаннями кордонів, але реальною можливістю користуватися інтелектуальними надбаннями людства. І посилання на підривну діяльність міністерства освіти хоч і правильні, але недостатні. Треба же щось і самим думати. Думати, можливо, й хочуть, але лівацькі, авторитарні та тоталітарні інстинкти надто ще живі. Живі також колишні викладачі істмату, фізично та ідеологічно їхні наступники. А ще є наступники комбонз. Є також просто такі, кому нема чого сказати, але дуже хочеться.

І знову виходить Анка замість швачки, або, якщо хочете, Че замість Вашингтона.

От пише п. Ференц щодо моделей безпосередньої демократії. Оскільки конкретно з ними, скоріше за все, автор не працював, то починає з того, що "пряма демократія, як стиль життя суспільства, мусить існувати передовсім у головах людей". Ніхто не проти. Пропонує також "повертатися до практики живого спілкування невеликих груп інтелектуально готових особистостей". Це завжди добре. І, на мій погляд, головне: "ламати партійну монополію на демократію". От ми й приїхали. Весь трирічний негативний досвід боротьби зі злочинним режимом як би освячений цією аполітичністю. Всі програші народу, що якось усе-таки бореться, пов’язані саме з нею. А що ж має п. Ференц проти політики? А має він тільки проти лібералізму! "Лібералізм виявився отим жирним плодожером, який залишив від демократії лише шкаралупу плоду, про який мріяли демократи-романтики XX століття". Які романтики, він не вказав. Може, Ленін?

Не аналізуючи антицивілізаційні мотиви, філіппіки проти глобалізму, домінуючих корпорацій, які не можуть дозволити колонізованим більший прожитковий мінімум (який?), дивуюсь настійливості авторів, які або опльовують, або закопують лібералізм як течію філософської та політичної думки. У вільному світі такі автори як мінімум були би смішними. У нас вони майже революціонери.

Є й інша тенденція. Десь лібералізм переміг, а у нас – зась! Аж тринадцять років тому я відповідав на нашому сайті (https://www.ldpu.org.ua/liberalism/42dcaf973e0b9/) на статтю нашого доброго друга, філософа, а в тодішній політиці - соціал-демократа Мирослава Поповича (М. Попович, „Лібералізм - явище не українське ?”, „День”, 17.10.2000). Я казав, що основа західних суспільств створена не тільки лібералізмом, хоча за величезної участі лібералів, і не є лібералізмом за визначенням. Не були лібералами, наприклад, німецькі князі, що залізною рукою наводили новий порядок більше 500 років тому, чим далі, тим більше розходячись цивілізаційно з сусідніми слов'янськими князівствами. Не були суто ліберальними ні католицька, ані нова - протестантська церква (якій, до речі наші неофіти, що недбало прочитали соціолога М. Вебера, виключно приписують створення капіталізму). Але результат розвитку європейських суспільств за останнє тисячоліття характеризується збільшенням ступенів свободи, і є, безумовно, ліберальним.

Лібералізм надає особливого значення свободі індивіда, його правам, правлінню закону, рівного для всіх громадян. Мізес зауважував, що історично лібералізм - перший політичний рух, що націлений на зростання, благополуччя всіх людей, а не особливих груп. Політично сучасний лібералізм пов'язаний з демократією, тобто фундаментальне визнання свободи для індивідуального людського буття пов'язується з визначенням політичної демократії як механізму забезпечення цієї свободи.

В Україні досить багато політичних сил час від часу віддає данину лібералізму, але з популістичних, а часто й вождистських міркувань користується іншими "брендами". Та й "народні", "справедливі", "оборонні", "фронтові" бренди теж уже "перебиті" ще більш загальними "Батьківщинами", "Альянсами". Позиціонування "Форца, Італія" для підготовленого виборця зрозуміло, а для нашого виборця будь-яке позиціонування є передчасним? Є й зовсім "неполітичний" бренд ПР. Може, класичні назви і партії поки що не для нас? Але громадська думка поступово цивілізується, а такі колумністи, як Ференц, нічого для цього не додають.

Ігор Лубківський чомусь теж доклав зусиль для плюндрування ліберальної ідеології. Стаття його називається "Крах українського лібералізму" (УП, 24.07.2013, 01.08.2013). Я вже налякався…

У той же час він каже, що майже всі українські ідеології померли, не народившись. Ящо не народилося щось, то з якого дива може бути крах чогось? То й скажи, яка ідеологія померла та як саме.

Про інші ідеології п. Лубківський нічого не каже, окрім т. зв. національної демократії (що за класикою не є політичною ідеологією), яку начебто вбив п. Ющенко. Нічого собі ідеологія, яку може вбити один недолугий президент!

"Аналітика" його (Лубківського), як це не дивно, зводиться до псевдоісторичних побутових, "архетипічних" філософствувань. Він усе-таки визнає, що сучасна система західної демократії освячена ідеологією лібералізму. А в Україні ми, недолугі, продовжуємо мислити архетипами, причому дохристиянськими. Тому треба чоловікам стати чоловіками, а жінкам – перестати голосувати за ознакою привабливості кандидата. Нічого не маю проти. Але ж це просто загальне побажання народу стати розумним. Я останнім часом часто чую про те, що народу треба стати моральним, чесним, розумним. Так кажуть і "апостоли". Але чомусь не кажуть про те, що такою в першу чергу треба стати самозваній "еліті". А то вона вже повністю прогнила та продовжує труїти суспільство.

Так от, до чого ж тут крах, якого не було?

Ми не можемо вимагати від тих, кого я перелічив у першому абзаці цієї статті, не розносити передчасні чутки та грати некоректно. Але можемо їм порадити.

Лібералізм: теорія і практика
Новини ЛДПУ
 
Новітня історія ліберальних демократів у форумах


© 2005 Ліберально-демократична партія України.
Прес-служба ЛДПУ: [email protected]. Для зауважень та пропозицій: [email protected]
У разі використання матеріалів сайту посилання на www.ldpu.org.ua є обов'язковим.
Розробка та дизайн УРА Internet