https://www.ldpu.org.ua/party/aboutparty/ |
Кредо ЛДПУ26.05.2021, 15:26Кредо ліберальної демократії України
Ми перебуваємо в одному з найтривожніших, найнапруженіших, найвідповідальніших моментів нашої історії, коли вочевиднилася необхідність термінової, невідкладної зміни цієї системи організації життя, господарювання й управління. Володимир Климчук Лібералізм необхідний Україні для існування, як повітря. Олександр Копеліович На Землі жили, живуть і будуть жити люди, які здатні за спостереженням одного факту побачити Істину. Олександр Назарук Ліберали звертаються не до якоїсь одної страти, групи, не одного "класу", а до всіх людей. Яків Гольденберг 1. Необхідність ліберальної демократії Більше тридцяти років тому Ліберально-демократична партія України була першою в новій, формально демократичній Україні. Партія відкрито заявила про необхідність утілення ідей лібералізму та фактично принесла ці ідеї в Україну. Дух цих ідей ясно пролунав у першій програмі партії. Маємо власний світогляд, що заснований на повазі до людини, визнанні ії прав. Основний принцип сучасного лібералізму – принцип негативної свободи - веде початок від теорії загального права. Негативна свобода характеризується як свобода від втручання інших людей. Людина вільна в тій мірі, в якій ніхто не перешкоджає її діям. Свобода являє собою максимальне зняття зовнішніх обмежень, можливе в упорядкованому людському суспільстві, та протиставляється позитивній свободі, яка визначається як свобода індивіда від будь-яких обмежень соціальної системи всередині суспільства. Підстави ліберальної моралі,- рівність у свободі: не поступай з іншими так, як не хотів би, щоб вчинили з тобою; плати свій обов'язок тим, кому ти зобов'язаний свободою, багатством та освіченістю; будь справедливий у найпростішому і загальноприйнятому сенсі. Політичні свободи неможливі, якщо держава, контролюючи економіку, душить приватну ініціативу. Не може бути економічної свободи, якщо відсутні політичні свободи і не дотримуються права людини. Ліберальні погляди ніяк не суперечать патріотизму. Наше суспільство виявилося неготовим до повного сприйняття такої ідеології, довгий час не могло вирватися зі стереотипів радянського періоду. Тільки нині настає час утілення справжнього лібералізму в Україні. Лібералізм звернений до всіх людей і протистоїть тоталітаризму. Демократичні механізми мають забезпечити функціонування громадянського суспільства та правової держави. Попри різноманітність історичних традицій своїх частин Україна вистоїть тільки як ліберальна держава. Хто ж, як не ми, кому ж, як не нам? 2. Від чого ми зреклися Багато років з перемінним успіхом ліберали в Україні змагалися з іншими партіями-проєктами на їхньому полі. Партія обрала чесний і незалежний шлях і не проникала до влади за рахунок спродажу. Ми ставимо жорсткі умови проти попадання в члени партії безпринципних кар'єристів. Ми ідейна партія, бажаємо бачити в своєму складі особистостей, сам вигляд і життєвий шлях яких збуджують довіру і прагнення приєднатися. Зараз не стоїть завдання неухильного зростання чисельності за рахунок непідготовленості членів партії до реальних дій, повсюдного створення непрацюючих структур. Якщо за недолугості закону спробують закривати партії, ми будемо партією і в підпіллі! 3. Наші погляди та цілі Ми відкидаємо догматичне розуміння, що лібералізм - це список ряду постулатів. Ліберальний догматизм – це нонсенс. Лібералізм - це, перш за все, ідеологія, філософія творчості, творчості громадського, що випливає з творчості особистого. Ліберал не чужий турботи про соціальне забезпечення та дивиться на суспільство під своїм кутом зору: поки не звільнені творчі, продуктивні сили, обіцянки соціального раю - популістська брехня. Замість догм - здоровий глузд, вільнодумство, що поєднується з твердістю моральних устоїв. Ми не відступаємо від принципів свободи совісті, але багато хто з нас вважає Предтечею лібералізму Того, який сказав: Субота постала для людини, а не людина для суботи. Наша відданість свободі така, що ми першими виступаємо проти її обмежень, піднімаємося проти узурпації влади, тиранії. Одна з ідеологічних цілей нашої партії – викрити змову проти лібералізму, перекручення цього світогляду, цієї філософії. Адже цей напрям політичної думки, разом із реальними механізмами демократії, привів країни, що його прийняли, до найвищих досягнень в економіці, науці, рівні гуманізму. Власним прикладом партія доводить, що уявлення про розмитість моральних орієнтирів, терпимість до громадських виразок, презирство до економічно слабких, нібито характерні для лібералізму, є брехливим пасквілем на лібералізм. На жаль, процеси виродження великих цивілізацій починаються зі зречення від своїх основ. Ми віримо, що в Україні не загинули ще волелюбні і розумні люди, які забезпечать її велике майбутнє. 4. Наші методи ЛДПУ агітує за ліберальну демократію, як форму суспільно-політичного ладу та форму правління. В економічній політиці, враховуючи реалії України, ми є прихильниками соціальної держави. В політичному спектрі ми є правими, відмежовуючись від консерватизму і займаючи правий політичний спектр аж до центру. Наші колеги "яблучники" ("соцліби"), "зелені", що інколи позиціонуються як ліволіберали, тяжіють фактично до соціал-демократії. Лібералізм для них не є постійно основним у політиці та принциповим. Партія виступає: - за захист свободи особистості, за республіканську форму правління, за представницьку демократію. Вважаємо, що для здійснення на практиці головного принципу лібералізму — забезпечення права індивіда на самовизначення та самореалізацію — не завжди достатньо його власних зусиль. Держава має забезпечувати гармонізацію суспільних відносин через закони. Також повинна відбуватися боротьба з дискримінацією, монополізмом, при цьому необхідно забезпечити рівноправ'я, створювати рівні можливості для всіх громадян незалежно від доходу, одночасно оподатковуючи ринок реальними податками для забезпечення державних програм соціальної допомоги тим, хто її потребує. Завдання держави полягає в розроблення державних програм щодо соціального захисту та забезпечення соціальної стабільності, надання харчування і житла нужденним, охорони здоров'я, шкільної освіти, пенсійного забезпечення, догляду за дітьми, людьми з інвалідністю та людьми похилого віку, допомоги жертвам стихійних лих, захисту меншин, запобігання злочинності, підтримки науки та мистецтва. Всі індивідууми, будучи основою суспільства, для реалізації своїх здібностей повинні мати доступ до базових потреб, таких як: освіта, медицина, рівні економічні можливості, захист від згубних масштабних подій поза межами їх контролю. Ми вважаємо розумно надавати соціальний захист населенню (за рахунок податків), щоб створити умови для розвитку усім талановитим людям, для запобігання соціальних бунтів і просто "для загального блага". Вирівнювання стартових можливостей неможливо без участі держави, і саме держава має забезпечувати перерозподіл частини суспільного продукту на користь громадян, які мають низький дохід та слабких членів суспільства, надаючи їм підтримку і тим самим сприяючи гармонізації суспільних відносин і зміцнення соціальної та політичної стабільності. Держава зобов'язана втручатися в економічні процеси з метою боротьби з монополізмом і підтримки конкурентного ринкового середовища. Суспільство повинно мати законні підстави у випадку, якщо дохід не відповідає вкладу людини в загальне благо, вилучити частину цього доходу через податки і перерозподілити його на соціальні потрібні програми. Поліпшення умов життя найбідніших верств суспільства буде сприяти зростанню внутрішнього ринку та економічному зростанню. 5. Коротко з історії лібералізму Політичний термін "лібералізм" з'явився пізніше початків ліберального визнання прав людини часів Магна Чарта, а саме - в іспанських політичних колах 1810 року, позначаючи фракцію, яка виступала проти абсолютної монархії, станово-феодального суспільства і впливу католицької церкви на західні держави, а потім став популярним в усій Європі. Ліберали відкидали монархічні і станові традиції і пропонували ідеї про цінність життя кожної людини незалежно від його віри і походження, про універсальні і даних при народженні правах всіх людей і про встановлення ідеалів свободи особистості. Європейські ліберали завжди були за свободу в усьому: незалежно від того, чи йде мова про свободу слова, про вибір способу життя або про свободу підприємництва - адже абсолютні монархії жорстко контролювали як приватне життя громадян, так і економіку всієї держави. Класичний лібералізм XIX ст. сприяв економічному підйому у Великобританії (1837-1901 роки), а надалі перетворив США в одну з провідних економік світу в період Позолоченого століття (1870-1893 роки). І пізніше саме в історії США внаслідок процесів розвитку лібералізму та його відгалуження лібертаріанства починає критися неоднозначне розуміння терміна "лібералізм", бо новоявлені лібертаріанці почали вважати себе єдиними наступниками класичного лібералізму. У класичний ліберальний період Позолоченого століття за рахунок збільшення економічної свободи і низького рівня втручання держави в справи підприємців активно будувалися залізниці, збільшився видобуток нафти, поширилося електрику, знизилася дитяча смертність, розроблялися нові медичні технології, зароджувалося автомобілебудування і розвивалася металургія. Ліберальні ідеї мали великий вплив як на аболіціоністів (борців з рабством), так і на суфражисток - жінок, які боролися за право голосу. Риторика цих рухів багато в чому будувалася на універсальних правах людини, яку ввів у суспільну свідомість саме класичний лібералізм. Не треба забувати, що у США під виглядом "нового лібералізму" за президентства Ф.Д. Рузвельта приймалися закони в традиціях соціал-демократії: він не приховував, що не любить вільний ринок. Ідеї соціалізму були тоді популярними в середовищі інтелектуалів та активістів і не були мейнстримом, тому він позиціонувався як ліволіберал. В рамках "нового курсу" була створена NRA (National Recovery Administration) - економічна воєнізована службу з величезними повноваженнями, метою якої була "боротьба з конкуренцією", що існувала з 1933 по 1935 рік, а потім була визнана неконституційною. Окрім цього, Рузвельту вдалося створити близько 100 агентств, які регулювали різні галузі і сфери економіки, піднімали прибутковий податок і направляли ці гроші на створення найрізноманітніших робочих місць, аж до ловлі перекотиполя. Фактично це заважало підприємцям створювати робочі місця, які дійсно орієнтувалися б на ринок - попит, який існує в суспільстві. Слово "ліберал" перестало в США позначати борців з сильною державною владою за економічні свободи і права особистості. Лібералами стали називати тих, кого до цього вважали б "помірно лівими" або навіть соціал-демократами. А лібертаріанці, що критикували державу аж до заперечення її головних функцій, присвоїли собі титул прямих наступників класиків. Набагато пізніше президент Р. Рейган сформулював ліберальну політику: "Найстрашніші слова: "Я з уряду, і я тут, щоби допомогти вам". Держава не втручається у ваше особисте життя, не диктує, як вам жити, творити, висловлюватися, що можна робити, а чого не можна. Спрощено в економічній політиці - є соціалізм (ліві) і капіталізм (праві). Ліві – коли бізнеси належать державі, є високі податки на приватний бізнес. Праві – приватизація бізнесу (власність належить громадянину), низькі податки на бізнес. Ідеологія як система поглядів визначає питання, як суспільство має жити через закони та яка буде роль держави в цьому суспільстві. 2021 рік, грудень. 32-й рік ЛДПУ |
© 2005 Ліберально-демократична партія України.
Прес-служба ЛДПУ: [email protected]. Для зауважень та пропозицій: [email protected] У разі використання матеріалів сайту посилання на www.ldpu.org.ua є обов'язковим. Розробка та дизайн УРА Internet |