Щодо стану вітчизняного кінематографу

Ліберально-демократична партія України постійно приділяє увагу культурному розвитку країни. Ми регулярно відслідковуємо конкретну участь держави у цьому процесі, що є надзвичайно важливим у час, коли ще не сформовані недержавні чинники підтримки та розвитку культури. Партія неодноразово висловлювала занепокоєність станом української культури, в тому числі не в останню чергу - станом українського кіно. Ми надавали офіційні запити щодо розподілу коштів, наданих на державне замовлення в галузі кінематографу, а також, на що саме ці кошти були витрачені. Враховуючи нові негативні тенденції в цьому процесі, Голова ЛДПУ Яків Гольденберг направив листи міністру культури, головам відповідного комітету Верховної ради та Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі.

Наводимо один із цих листів.



ЛДПУ є одною з перших партій сучасного українського політикуму. Ряд членів партії - відомі фахівці в своїх галузях, у тому числі в культурній сфері. Ми надзвичайно занепокоєні сучасним станом української культури, в тому числі не в останню чергу - станом українського кіно.

Відповідно до чинного законодавства за певними запитами Голова Державної служби кінематографії України п. Копилова К.О. дійсно надає відповіді щодо розподілу невеликих державних коштів, які отримує служба.

Але ці кошти використовуються, м’яко кажучи, вкрай невдало. Останній разючий приклад цього: вихід на екрани кіноальманахів "М..аки" (не хочу повторювати недостатньо цензурне слово) та "Україно, гудбай!". Без великих подробиць, будь-який фахівець Вам скаже, що ця продукція є поєднанням чорного гумору та порнографії. Автори альманахів відкрито стверджують, що показують саме те, що притаманне людині. А якщо це зроблено в Україні, то притаманний цей непотріб саме українцям.

До речі, єдина порівняно невинна новела (в розумінні авторів) дійсно була заборонена, але тільки тому, що публічна любов жінки була направлена на зображення президента на бігборді. Тобто відверто похабне кіно, що претендує на елітарність, досі йде на звичайному екрані.

Витрачати на таке кіно державні кошти, у той час, коли в країні досі є достатньо живих фахівців вищого класу, готові прекрасні сценарії, є відповідна техніка,- це злочин проти української культури. І за цей злочин безпосередньо відповідає Держкіно.

Ми просимо Вас використати всі можливості для зміни цієї ганебної ситуації.

Завчасно дякуємо за допомогу.

З повагою,
Голова Я.І. Гольденберг