Головна Контакти Карта сайту




28 November, 2021
Ліберально-демократична партія України
UKR     RUS     ENG
Свобода кожного - основа свободи всіх


Партія
Новини ЛДПУ
Кандидати та активісти
Лібералізм: теорія і практика
Інститут Лібералізму
Голосування
Фотоархів
Запитання і відповіді

Вхід



Яків Гольденберг: Проблема Саакашвілі

25.10.2021, 17:28/ Коментарі
Версія для друку
Адвокат Ніка Гварамія розповів, що у лікарні Руставської в’язниці Грузії, де утримують його підзахисного голодуючого Міхеіла Саакашвілі, планується проведення постановочного бунту, щоб ліквідувати екс-президента. Цим він пояснив свою вимогу перевести Саакашвілі в багатофункціональну клініку змішаного типу, а не у санчастину при Глданській в’язниці у Тбілісі, в якій, на думку Міністерства юстиції, начебто є всі умови для утримання голодуючих ув’язнених.

Міхеіла Саакашвілі я побачив один раз на передноворічній вечірці в грузинському центрі на Верхньому Валу. Був недовго, виглядав веселим, спілкувався у невеликому колі. Не було випадку поговорити, а на наступному такому ж заході його вже не було. Був тоді "головним" Георгі Вашадзе, з яким досить коротке, але цікаве спілкування було.

Як згадував В. Федорін, у 1995-му році на заклик Зураба Жванії благополучний нью-йоркський юрист повернувся рятувати зруйновану батьківщину. Яскравий політик переконання західного типу, він знаходив реформаторських діячів та очолив їх.

Вашадзе колись коментував розповсюджену тоді думку, що Саакашвілі, впроваджуючи реформи, робив це як тиран. Гіоргі сказав тільки, що у них були помилки, і вони це визнають. Звичайно ж, Міхеіл не був тираном. Інша справа, на мою думку, що у перетворенні невеликої, залежної від Росії, економічно відсталої країни, що пережила дуже драматичні історії перших років незалежності, в успішну сучасну і незалежну країну, як лідер він був дуже сміливим і ніколи не оглядався назад. Звичайно, отримав багато ворогів.

Він грамотно підійшов до можливості позачергових виборів і виграв їх. Загалом був президентом 9 років. А коли проти нього, окрім північного агресора, стали грати дуже великі гроші Іванішвілі, програв і визнав поразку, привітав грузин з першим в їх новітній історії мирним переходом влади. Так, до того він міг разом із Іванішвілі бути при владі, але не склалося. Надто різні у них були "вектори".

Якщо би Саакашвілі тільки писав мемуари та читав лекції, він уже увійшов у історію. Міг і не писати, бо вже видані різні його біографії. Але спокій – це не його.

Він став громадянином України. Попрацював губернатором. Президент Порошенко задумав його використати в якості тарана проти потенційних суперників. Я із самого початку начебто антикорупційної кампанії цю підлянку помітив (https://www.ldpu.org.ua/liberalism/568cfea2d7457/). Закінчилося це не дуже красиво для Порошенка. Саакашвілі покинув Україну, а повернувся вже за нового президента. Зайнявся Офісом простих рішень. Але простих рішень у нас не буває. Своя українська партія також уже була не дуже потрібна. Як ми тепер знаємо, Міхеіл весь був у грузинських справах.

Після поразки Саакашвілі в результаті ряду виборів влада в Грузії не змінювалася. "Західний" напрямок формально начебто був витриманий. Але залежність від Росії посилилася. Демократичні досягнення були частково згорнуті. Партія Саакашвілі в таких умовах стабільно набирала 30 відсотків голосів. Кажуть, саме такою і була підтримка його особисто, що начебто показали і нещодавні місцеві вибори, у яких його "Єдиний національний рух" набрав ненабагато більше. Це незважаючи на те, що він був заочно засуджений за двома справами сумарно на 6 років. Не дуже віриться у справедливість суду, та результат такий, який є. Казали, що ці справи нічого не варті, зате за інші Міхеіл мав начебто відповісти жорсткіше. Та він не при владі давно, і за бажання вона могла би витягнути із запасника ще якісь звинувачення. Після тиранів завжди знаходиться підстава їх звинувачувати, а тут зовсім нічого.

Можливо, якась коаліція прозахідних сил могла би поставити на порядок денний продовження реформ. Та для того, щоби знати ситуацію, треба там бути.

І от він прибув незвичним шляхом на батьківщину, щоби підтримати опозицію на цих виборах, але дещо запізно. Підпільником він начебто не збирався ставати, а пожертвував свободою заради майбутньої перемоги.

Мао Цзедун сказав: "Боротьба з Небом приносить нескінченну радість, боротьба із Землею приносить нескінченну радість, боротьба з людьми приносить нескінченну радість". Мислення ієрогліфами мабуть не проти повторів - це майже як поезія боротьби.

Боротьба Міхеіла сьогодні – це поезія особистої пожертви. Не хочу порівнювати з Навальним. Зовсім інша ситуація, інша історія, інший рівень.

Ми вже знаємо, що на підтримку Саакашвілі в столиці Грузії зібралася рекордна демонстрація за кілька років. Так що його боротьба продовжується.

Кажуть, що для української влади є якась проблема Саакашвілі. Хоча би тому, що досі у нього є громадянство України. Розумію, що Саакашвілі імпонував Зеленському, та і конфлікт із Порошенком сприяв їх відносинам, незважаючи на певні тертя з владою Грузії. Та, за словами з крайнього інтерв’ю  Міхеіла, він прощав своїм кривдникам. Цим він і відрізняється.

І для влади, і для гальмівників реформ в Україні Саакашвілі був тільки проблемою. І багато хто задоволений його поверненню у Грузію. Дехто показав свою сутність після того. Порахували вже умоглядно, скільки міг би відсидіти він за порушення кордону після чергового приїзду сюди.

От у влади Грузії є серйозні проблеми. І вирішити їх, як мені видається, можна тільки прощенням. Другий адвокат Бека Басилая вважає, що звільнення його підзахисного можливо двома шляхами: помилуванням нинішнього президента Саломе Зурабішвілі або екстрадицією до України. Думаю, що тільки першим. І я сказав би їй, щоби вона ніколи не говорила ніколи. Від цього теж залежить, яку пам'ять по собі залишить перша жінка – президент Сакартвело. Посприяти звільненню Саакашвілі зобов’язаний президент Зеленський.

Вже багато людей в Україні просить і вимагає звільнити Саакашвілі. Це такі різні його знайомі, як Федорін, Садовий, Гордон. Приєднуюсь і думаю, що всі ліберали та демократи – прихильники реформ, та просто нормальні люди мають приєднатися до цієї вимоги.

Ну і треба насамкінець нагадати, що з Грузії в Україну приїжджали ефективні експерти з реформування поліції, з енергобезпеки, побудови партій, адмінпослуг, економічних реформ. І Вашадзе констатував, що тільки судову реформу в Грузії вони здійснили не до кінця. У 2003 році довіра була 7%, у 2012-му - 60-65%. Коли Саакашвілі був президентом, підвищували зарплату суддям, організовували їм тренінги, навчання. Але за той час неможливо було створити нових незалежних суддів. Зараз верховний суддя той, який ще за Шеварднадзе славився корумпованістю. І результат ми бачимо.
Стосовно нашої суддівської системи маємо, як каже Гіоргі, винести на аутсорсинг український суд, щоб Лондонський Арбітражний суд або Німецький Верховний суд приймав рішення протягом 15 років, поки судова система не стане самодостатньою і незалежною. Саме про це ми завжди казали.
 

Новини ЛДПУ:
Коментарі
Новини ЛДПУ
Лібералізм: теорія і практика
 
Новітня історія ліберальних демократів у форумах


© 2005 Ліберально-демократична партія України.
Прес-служба ЛДПУ: [email protected]. Для зауважень та пропозицій: [email protected]
У разі використання матеріалів сайту посилання на www.ldpu.org.ua є обов'язковим.
Розробка та дизайн УРА Internet