Заступник голови ЛДПУ Яків Гольденберг взяв участь та
виступив на презентації дослідження „Аналіз фінансово-економічних наслідків програм та дій політичних партій (блоків) України”, яка відбулася під егідою Українського товариства фінансових аналітиків в Київському інституті інвестиційного менеджменту.
Цей проект здійснюється за допомогою ряду міжнародних організацій незалежними фахівцями О.Яременком, Т.Колядою, О.Носовою та А.Радчуком. Проект не закінчений - другий його етап передбачає аналіз результатів роботи переможців, тобто наскільки вони будуть виконувати обіцянки.
Тези виступу Я.Гольденберга:
Насамперед дякую творчому колективу за цікаву роботу. Приємно, що незаангажовані фінансові аналітики вперше за 15 років звернулися до програмних документів, представлених виборцю. Вважаю, що хоча би на другому етапі аналіз бажано почати з незалежної характеристики того, що ж ми набудували. Тоді можна одразу відділити випадкові та несистемні документи від пророблених системно, з баченням реальної ситуації та обґрунтованим планом, що відповідає світоглядним та ідеологічним засадам партії. Майже всі програми суб’єктів виборів, що не розглядалися в дослідженні, а їх майже три чверті, взагалі цього не мають, а більша частина представлених у висновках, надто декларативні та еклектичні.
ЛДПУ зараз бере участь у виборах тільки на місцевому рівні (в столиці це Громадський Актив Києва), тому можу говорити більш об’єктивно. Вважаю, що в свій час найпослідовнішою економічною програмою була перша програма ЛДПУ 1990 року, а надалі- програма нашого блоку „Європейський вибір України" 1998 року. Нині час більш детальних документів. До виборчої програми, що має обмежену кількість друкованих знаків, треба додавати детальну стратегію (план) економічного розвитку, проект бюджету наступного року та проекти економічних законів. Просто смішними є обіцянки непрохідних партій (або балансуючих „на грані"), що вони гарантують те чи інше. Гарантувати щось може тільки більшість. Як ліберал, маю такий тест для майбутніх програм: хто каже не тільки про підтримку вітчизняного виробника (до речі, часто до нього не відносять підприємства зі спільною власністю- це теж міні-тест), але й про захист вітчизняного споживача від вітчизняного виробника,- той мені цікавий.
Зупинюсь на двох прикладах. Максимально соціальною та послідовною щодо виконання програми президента є економічна програма БЮТ. Можливо, інновації з’являться завдяки торжеству справедливості та гармонізації інтересів в результаті перемоги ідей революційного консерватизму (солідаризму)? Цікаво, що маючи не визначені ідеологічно партії Тимошенко та Губського, декларативно-ліберальне „Яблуко" та соціал-демократичну партію Онопенка, блок вийшов на іншу ідеологію.
Ліберальною є програма „Віче", хоча ніде це хороше слово чомусь не проглядається. Зрозуміло чому: дистанціювання від великого капіталу, декларативне піклування про розвиток тільки середнього класу без звернення до всіх громадян дійсно не є прикметою лібералізму. Заяви про неприєднання та нейтралітет взагалі не є в руслі загальноцивілізаційному та не враховують глобальні процеси.
