Український ліберал:Україна – це Європа!

Десь наприкінці 90-х на зустрічі у Французському інституті на вул. Гончара з французською науковицею перший голова ЛДПУ Володимир Климчук увійшов у певну полеміку з нею, доводячи, що ментально українці не відрізняються від громадян країн Євросоюзу.
Президент України Володимир Зеленський, звісно, погодився зі словами президента США Дональда Трампа в їхній розмові 14 червня, що війни в Україні не було б, якби під час захоплення Росією Криму в 2014 році "було сильне лідерство". Так, колективне лідерство опозиції забезпечило легітимацію влади після втечі Януковича, та дійсно жорсткий офіційний наказ на знищення російських "зелених чоловічків", що захопили будинок "парламенту" Криму, не віддавався. Можливо, в.o. президента Турчинов, що безуспішно вимагав введення воєнного стану на засіданні РНБО, мав прийняти особисте рішення. Щоправда, диверсанти використовували т.зв. "живий щит", а серед кримських силовиків було багато зради.
Дещо раніше коаліція СПУ з демократами виглядала не дуже природньою, та вихід Мороза з неї став прямою зрадою та призвів до повторного призначення Януковича прем'єром, а надалі - до подальшого його ганебного президентства. За плином часу немає сенсу аналізувати дії демократичних діячів під час другого туру президентських виборів (типу "політичної" позиції Гриценка), та велика частина народу дійсно проголосувала за януковича. Після Харківських угод та подальших російських пропозицій "прихватизації" основних галузей янукович не міг вважатися самостійною фігурою, відповідно й Україна в уяві путіна не мала суб’єктності, тим більше, що він був упевнений в тому, що Україна не повинна бути самостійною державою.
Ментально стовідсотково Україна це Європа. Та тільки зараз, хоч і нелегко це відзначати, Український народ своєю боротьбою з російським окупантом довів свою самостійність і приналежність до європейської родини. Після чотирирічних контактів голова Європарламенту Роберта Мецола заявила, що країни ЄС схвалили початок переговорів про приєднання України до ЄС. Це є перший з шести переговорних блоків. Попереду велика робота. Двосторонній перегляд підходу до євроінтеграції постійно здійснюється. Євросоюз поступово перетворюється з економічного і регуляторного союзу на безпековий та геополітичний блок. Прийняті Європейська стратегія готовності (Preparedness Strategy), Європейська оборонно-промислова стратегія (EDIS 2030) та курс на стратегічну автономію. Україні в цьому плані варто позиціонуватися як держава, що має великий має протидії загрозам, до речі, чого не мають балканські кандидати.
На жаль, очевидні сфери, де прогрес України є дещо імітаційним. Це стосується верховенства права та судової реформи. Війна не виправдовує збереження старих корупційних схем у судах та політичного впливу на призначення суддів. Згортання реформи децентралізації під час війни ще можна пояснити. Але спроби втручання держави в управління стратегічними підприємствами ("Енергоатом", "Нафтогаз"), суперечить нормам ОЕСР. Щоправда, Брюссель вимагає дотримання ряду мирних процедур у воєнний час, що не завжди реально. Захист європейського фермера та аграрного сектору взагалі теж нікуди не дінеться і після вступу. Коротше, ЄС розглядає Україну як "стандартного кандидата", а Україна бачить себе екзистенційним захисником Європи.
Чи вдасться синхронізувати Національну систему стійкості України з Європейською стратегією готовності (Preparedness) – це питання. Політична ініціатива зі створення "україно-європейського хабу стійкості" дозволила би поєднати український підхід з європейським інституційним потенціалом. Україна може стати логістичним і експертним хабом у системі цивільного захисту для країн Східного ЄС і НАТО. Паралельно потрібно створювати спільні з ЄС інститути прогнозування загроз та оцінки ризиків на національному та регіональному рівнях. Україна має стати частиною європейського оборонного ланцюжка, приєднавшись до Стратегії оборонної готовності (EDIS 2030).
Щодо енергетики. Україна має найбільші в Європі підземні сховища газу та значний потенціал для розвитку відновлюваної енергетики – біометану, зеленого водню, вітрової та сонячної генерації. Ми маємо стати частиною децентралізованої енергосистеми ЄС, що підвищить її стійкість до зовнішніх шоків.
Не менш важливим є ресурсний потенціал України. Щоправда, вже існує рамковий договір з цих питань зі США.
Україні також треба розвивати прямі зв'язки з європейськими муніципалітетами та регіонами за принципами "децентралізованої дипломатії".
Як стверджує Костянтин Єлісєєв, одними з головних ризиків на шляху України до ЄС є відсутність внутрішньої політичної єдності та брак доброчесності. Євроінтеграційне законодавство має бути максимально захищене від політичних маніпуляцій. Європа оцінюватиме не лише формальну відповідність законів, а й політичний контекст їх ухвалення, якість процедур, інклюзивність і реальний вплив на інституції. Є також ризики з боку ЄС: нереформованість Союзу, право вето окремих держав-членів, чутливість деяких із них до російської позиції.
Як у питаннях руху до ЄС, так і взагалі в успішній зовнішній політиці велику роль грає активна дипломатія. Україна завдяки своїй стійкості та розвитку оборонної промисловості довела свою суб'єктність, а якісна та оперативна дипломатія допомагає досягати зовнішньополітичних результатів. Зеленський активізував особистий дипломатичний наступ, про що вже багато говорилося. Цим він надихає і підлеглих, у тому числі традиційно досить консервативне МЗС. Як майстер медійних ефектів він посилює навіть такий старий жанр, як політичне листування: з Вашингтоном, Берліном та Брюсселєм, і навіть послання путіну майже в стилі листа запорожців султану, яке Трамп навіть прокоментував: "Забити цвях із цим листом перед самітом насправді однозначно гарна історія". Указ із "дозволом" на проведення параду 9 травня був теж непростий: тролінг стосувався не лише путіна, а й американців, які лобіювали путінське "перемир’я". "Враховуючи численні прохання, з гуманітарною метою, окресленою в перемовинах з американською стороною…". Та не було повідомлень про те, що у Вашингтоні образилися на цей тролінг. І з боку європейських колег тоді були знаки підтримки.  Взагалі нестримність Зеленського не охолодила його стосунки з лідерами ЄС, тобто європейські союзники ставляться до критики українського президента з розумінням.
Петербурзький міжнародний економічний форум - захід, придуманий путіним для себе і про себе був сильно змазаний українською атакою дронами та листами, що стала сигналом щодо початку літньої військово-дипломатичної кампанії України. Зеленський стає жорсткішим як щодо недружніх політиків чи країн, так і стосовно союзників, хоча йому ще далеко до радикальних заяв і кроків Трампа. У сухому підсумку питання зводиться до того, який результат вони дають. Зеленський доводить, що Росії не можна довіряти, а Україна не є стороною, що програє. Зеленський відверто критикує зустріч рф та США в Анкоріджі та якийсь невідомий дух цієї зустрічі, про який патякає путін. Рішення обговорювати Україну без України він назвав помилкою перш за все для Америки, тому що воно послабило позицію США. "Думаю, він брехав президенту Сполучених Штатів" - сказал президент про путіна. ЗСУ мають карти і продовжують бити по Москві, а Крим і південне угруповання російських військ можуть опинитися в умовах першої в історії оперативної дронної блокади. І Трамп розуміє, що без тиску на путіна він не отримає потрібний результат. Граючи одночасно на декількох світових дошках, Трамп то вирішує питання війни і миру на Сході, то їде до Сі, то повертається до Європи. Поки неясно, чи розглядаються США та КНР серйозно байки путіна щодо закінчення війни, початку мирної співпраці з Європою, а особливо одночасний продаж північного морського шляху та ресурсів навколо нього і КНР, і США. Тобто хоче стати таким собі посередником між ними. В його уяві це означатиме, що він стане квазіполюсом світу. Це дуже малореалістично, бо російська Арктика також у занепаді внаслідок великих витрат на війну в Україні, але путін від неї не відмовляється.
Нині путін у змозі тільки цілеспрямовано бити по святиням. Удар по Успенському собору в його розумінні - один з етапів укріплення духовної спадщини, частина стратегії геноциду, знищення духовної ідентичності України. Суздальський князь Андрій Боголюбський, хан Батий, Сталін, а тепер "крихітка цахес" путін,- всі руйнували Успенський собор.
Зараз путін на тлі проблем на фронті в Україні вимушений особисто брати участь у пропаганді війни, якою раніше займалися його офіційні речники, бо результати бойових дій стають усе гіршими. Він навіть заявив, что росія не проти вступу України в ЄС. Що це, як не визнання суб’єктності України і абсолютної беглуздості та ницості його так званої СВО…