Український ліберал:Україна та зміни глобальних стратегій

Щодня багато інформації приходить з вершини влади США і, звичайно, в світі відбувається дуже багато різноманітних реакцій на слова та дії президента США Дональда Трампа. Заяви Трампа щодо перебудови світу, насамперед Європи - щодо припинення війни росії з Україною, а також усього Близького Сходу вже не просто заяви. Він намагається роз'ятрити всю доступну йому ойкумену.
Оглядачі відзначають низку проблемних питань у планетарній гегемонії США, у тому числі питання росії та Китаю зі своїми стратегічними силами стримування, питання групи партнерів Глобального Півдня, Східної Азії та союзників, з якими створюються різноманітні багатосторонні формати (QUAD – Індія, Японія, США, Австралія) та інші.
Наприклад, протидія глобальній експансії росії та Китаю в Арктиці, у космосі, щодо розвитку роботизації та ІІ відзначається вже тим, що США та Канада повернулися обличчям до Півночі та нарощуватимуть військову та цивільну інфраструктуру. Трамп хоче прискорити цей процес, і з'являються пропозиції купівлі Гренландії у Данії, мирного приєднання до США Канади – другою за площею території у світі.
В інших регіонах це тиск на південних сусідів насамперед щодо повернення нелегалів, а на Панаму – щодо ліквідації китайського стратегічного впливу. І все це починає потроху працювати.
Трамп переконує громадян США, що буквально всі зовнішньополітичні питання вирішуватимуться з вигодою для країни. Стосовно України він заявив, що США готові обмінювати свою допомогу Україні на її рідкісноземельні метали. Реальна проблема є в тому, що значна частина родовищ рідкісноземельних металів знаходиться на територіях, що не контролюються Києвом. Дійсно, в межах Плану перемоги, який презентував Президент Володимир Зеленський 16 жовтня 2024 року, Україна пропонувала ЄС і США укласти угоди про інвестиції у видобуток урану, титану і літію. За оцінкою Forbes за 2023 рік, вартість усіх корисних копалин України становить близько $15 трлн, але понад 70% цих запасів зосереджено у т.зв. ДНР та ЛНР. Раніше Зеленський відзначав, що 20% мінеральних багатств країни і майже половина родовищ рідкісноземельних металів зараз знаходятся під контролем росії. Президент України пропонував звільнити їх, щоби стратегічна сировина не попала до союзників рф – Ірану та Китаю. Китай дійсно очікує підписання мирного договору, після якого його компанії могли би розпочати повноцінну роботу. Приватні китайські компанії вже взаємодіють із підприємствами на окупованих територіях Донецької та Луганської областей, постачаючи обладнання або іншу продукцію, створюють спільні підприємства та залучають місцеву робочу силу. Ці дії викликають занепокоєння щодо можливої крадіжки українських природних ресурсів та експлуатації місцевих підприємств.
Забігаючи трохи наперед, подивимось, у якому стані на даний час це питання. Міністр фінансів США Скотт Бессент привіз до Києва проєкт економічної угоди та заявив, що фінансування для України буде здійснюватися з новим рівнем "прозорості", та це покаже росіянам, що у США є міцний союз з Україною. Він сказав: "активи, які уряд США та американські організації мають на території України, повинні в довгостроковій перспективі стати стримуючим фактором для будь-яких подальших вторгнень зі сторони росії… Ми можемо запровадити найкращі практики приватизації та модернізації. Україна має значні поклади стратегічних корисних копалин, але більша частина з них досі переробляється в Китаї. Тож це питання потрібно вирішувати. Ми працюватимемо над безпечними способами переробки — або в США, або в Європі". Адміністрація Трампа запропонувала Україні надати США 50% власності на рідкісноземельні корисні копалини України.
Зеленський не підписав меморандум і заявив, що Україна зацікавлена у підписанні угоди зі США щодо використання природних копалин, але лише після її доопрацювання, щоб вона враховувала ключові інтереси країни, а під час зустрічі з групою американських сенаторів у Мюнхені висловив стурбованість щодо угоди, підготовленої США, бо "відчув, що його необґрунтовано просять підписати те, з чим він не мав можливості ознайомитися… коли ми перейшли до деталей, виявилося, що наразі вона не містить гарантій безпеки. А це принципово важливий аспект, який має бути хоча б окреслений у меморандумі". У Мюнхені "на полях" безпекової конференції Україні поставили умову: хочете зустрітися з Венсом і вести з ним переговори про обриси миру – підписуйте. Фактично американці поставили ультиматум, але їх розрахунок на те, що Київ погодиться на будь-які умови, не спрацював. Україна передала США свій проєкт меморандуму про економічне партнерство, що, ймовірно, містить гарантії безпеки, та американці скасували ключові правки і, по суті, поставили Україну перед умовою – або підписуєте наше, або нічого. А зустріч з Венсом можлива лише "у пакеті" з підписанням.
Під час переговорів у Мюнхені у Трампа оголосили, що доходи від угоди мають піти на погашення тієї допомоги, яку Україна отримала від США у попередні роки, називаючи при цьому цифри, які взагалі не пов’язані з реальністю.
Вже у Мюнхені Зеленський відмовився підписувати у Мюнхені документ у тому вигляді, на якому наполягав Білий дім. І що: режим тиску вимкнули! Жорсткість з боку американських переговірників зникла, і переговори з Венсом відбулися без підписання та пройшли позитивно. Може, це була така перевірка? Ми чули про ряд моментів спілкування самого Трампа з лідерами країн, які показують, що він поважає тільки сильних лідерів, жорстких, активних і послідовних, що рішуче захищають інтереси своїх країн. Саме таким,- мудрим і стійким,- завжди має бути лідер України.
У межах Мюнхенської конференції, як попередньо вважав Трамп, мала відбутися зустріч за участю представників України та росії, але Зеленський відмовився зустрічатися з представниками країни-агресора.
Вирішуючи глобальні завдання, Трамп водночас закликає країни всього світу відкинути глобалізм і виступає на захист національного суверенітету держав. Він каже, що "мудрі лідери ставлять на перше місце свій народ та країни. Вільний світ має охоплювати свої національні засади. Він не повинен намагатися стерти чи замінити їх. Майбутнє не належить глобалістам, майбутнє належить патріотам".
Американський ізоляціонізм явище не нове. Ще Ллойд Джордж не зміг допомогти вирішити глобальні проблеми Європи після першої світової війни через свій власний Конгрес. Але в даному випадку Трамп поєднує нібито непоєднуване для досягнення своєї мети: і продовжуючи переговори переважно з "сильними" лідерами, і даючи сигнал своїм виборцям.
Нагадаю історію з боротьбою ООН за сталий розвиток на початку останнього десятиліття минулого століття. Верховна Рада України необережно пообіцяла ООН брати активну участь у програмі "стійкого розвитку". І коли потрібно було доповідати щодо першого етапу боротьби, очікувано виявилося, що не робилося абсолютно нічого. Терміново були надруковані гарні товсті буклети, а мій добрий знайомий Віктор Вовк (пізніше був депутатом ВРУ восьмого скликання) організував конференцію, на якій виступали і призначені борці за розвиток, і новоявлені посткомуністичні теоретики боротьби з глобалізмом, які навіть встигли написати з цього приводу монографії. Довелося пояснювати їм, що глобалізм почався з першими переселеннями людей багато тисяч років тому і закінчитись він не може.
Один мій знайомий каже, що Зеленський нині більший глобаліст, ніж Трамп. Звичайно, Трамп не ізоляціоніст, та одночасно і пропонує глобальні ідеї, і робить реверанси своєму виборцю з "глибинки".
Зміни стратегій надихнули і футурологів в Україні, причому не лише щодо війни з росією, а і стосовно збереження глобальної гегемонії США та забезпечення їх планетарних інтересів, коли інтересами Європи можна знехтувати. Сергій Баркар пише на Хвилі, що анонсоване скорочення на 20% контингенту американських солдатів у Європі, бажання максимально досягти оплати їхнього перебування на континенті є першими ознаками політики, яка нагадує йому історичну конфігурацію у відносинах між Римом та Ахейським Союзом – союзником римлян. У своїй ойкумені Рим вів глобальну політику, а нейтралітет у третій македонській війні сформував передумови остаточного поглинання Греції Римом. Автор передбачає варіант Pax Americana, де буде реалізована Світ-Система – ядро ​​(США, Канада, можливо, Британія), напівпериферія (в особі східноазіатських союзників, Австралії, Нової Зеландії) та периферії (Мексика, латинська Америка, частина ресурсної Африки). При цьому Європа США заважає, формально підтримуючи тезу про загрозу китайському капіталу та технологіям, а на рівні окремих країн розвиваючи співпрацю з Китаєм. Тобто, Європа як союз торговців, які, кожен сам за себе, намагаються знайти збут своєї продукції, а запевнення у вигляді загальних декларацій ради ЄС та дірявих антиросійських санкцій не переконують Вашингтон. Дійсно, крім контактів всередині НАТО до останнього часу не було регулярного контакту США з "Брюсселем" на вищому рівні, а замінювалось на контакти з окремими керівниками країн.
Політологиня Лариса Волошина стверджує, що путін спокушає Трампа на поділ Європи, де будуть американські мовчазні колонії та російські "історично обґрунтовані" володіння. Вона вважає, що саме про це мають говорити українські політики. Їм не варто сподіватися, що путін задовольниться Україною. Він обов'язково прийде по їхні душі. Ну це Зеленський неодноразово говорив. Тому що путін уже спокушав президента США разом знищити суб'єктну Європу.
Трамп каже і про те, що він має стати великим миротворцем, і про перебудову світу, і про проблеми патріотизму в різних країнах, і займається внутрішніми справами не менш активно, намагаючись реформувати федеральну систему управління. Деякі політологи вважають, що Трамп, як і Рейган з "програмою" "Зоряних воєн", застосовує теорію ігор, коли цілі, що ретельно приховуються, мають непряме відношення до декларованих, а також як бізнесмен маніпулює, щоб досягти кращих умов або більш вигідних угод. Зрештою, війна найчастіше є грою з нульовою сумою.
Та, бачачи одночасну активність Трампа в різних областях, думаю, можливо, що він грає у світові "шахи" відразу на кількох дошках (зрозуміло, за допомогою грамотних радників). І він намагається отримати не тільки гарантовано виграшні позиції, а й такі, в яких загроза страшніша за саме виконання. Таке у шахах відомо. Подальші події підтверджують такі думки.
Хід Мюнхенської безпекової конференції підтвердив нові складнощі відносин між союзниками. Нетактовний виступ Джей Ді Венса став для Європи сигналом щодо серйозного перегляду відносин (я вже не кажу про виступи радника президента Ілона Маска – симпатика німецької АДГ). І вже 17 лютого в Парижі відбувся екстрений саміт лідерів Британії, Франції, Італії, Німеччини, Іспанії, Польщі, Данії та Нідерландів, а також глав Євросоюзу та НАТО, які обговорили подальші дії Європи у зв'язку з бажанням Трампа проводити переговори з москвою без участі ЄС. Генсек НАТО зазначив, що лідери країн ухвалили рішення очолити зусилля з надання гарантій безпеки Україні. Марк Рютте також повідомив, що в Європі висловили готовність збільшити обсяг інвестицій у власну безпеку: "Готові й хочемо діяти… Очолювати забезпечення гарантій безпеки України. Готові й бажаємо інвестувати набагато більше в нашу безпеку". "Я хочу сказати чітко: поразка України послабить Європу, але також це послабить і США теж", – заявила голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн.
Ще до початку Мюнхенської конференції до уваги учасників був підготовлений звіт з аналізом основних геополітичних тенденцій, і за прогнозом авторів, друге президентство Трампа має відкрити нову еру американської зовнішньої політики. Через стрімке зростання військової та економічної могутності Китаю, нездатність США стримати війни в Україні та на Близькому Сході, а також розпилення впливу у світовій політиці, багато представників американської зовнішньополітичної спільноти виступало за адаптацію великої стратегії США, сформованої під час "однополярного моменту" після Холодної війни. США, ймовірно, перекладуть основний вантаж оборони континенту на європейських союзників по НАТО, більше не вважаючи безпеку, демократичну стабільність та благополуччя Європи стратегічними пріоритетами. Зобов'язання США перед НАТО та Україною, ймовірно, зазнають змін до гіршого. Війна росії проти України зруйнувала європейську безпекову архітектуру. Європейці відреагували на вторгнення, надавши Києву зброю та значно збільшивши витрати на свою оборону. Однак це зростання залишається недостатнім, враховуючи потреби України та попередження про те, що росія може розширити свої військові дії на територію НАТО протягом п'яти-восьми років. Ускладнюючи кризу, нова адміністрація США сигналізувала про потенційне скорочення допомоги континенту в галузі безпеки, що змусить Європу взяти на себе велику частку тягаря стримування росії та підтримки України.
Понад те, спочатку сигнали щодо переговорів з росією, що прозвучали від США, були досить позитивними. Україна могла дещо виграти від розбіжностей США з Європою. Зеленський вважав, що Мюнхенська конференція дала Європі імпульс і пришвидшила важливі для України процеси: "…те, що відбулося зараз в Мюнхені, пришвидшило абсолютно все. І та швидка Америка, яка дуже швидка… швидка всюди. І мені здається, не вистачало швидкості Європі". Одним з проявів цього темпу він назвав саміт лідерів, який скликав у Парижі президент Франції Емманюель Макрон.  Він додав, що Мюнхенська конференція змінила і "сигнали України". "Я вважаю, що Україна це зробила, це була головна моя місія. І я вважаю, що ми цю місію виконали".
Надалі в Саудівській Аравії відбулися переговори між командами Трампа та путіна. До того представники Трампа казали, що поки що Європа не буде за столом переговорів між Україною і росією, а мзс рф заявило, що роль ЄС узагалі виключена. Між тим ЄС надалі буде брати участь, оскільки ввів санкції проти росії. За словами Венса, адміністрація Трампа мала переконати путіна, що він досягне більшого за столом переговорів, ніж на полі бою. Ще раніше путін відкинув ідею демілітаризованої зони в Україні, впровадження якої могло стати першим кроком будь-якого переговорного процесу, сказав голова комітету із закордонних справ Палати представників Конгресу США Майкл Маккол, і зазначив, що підтримав позицію Трампа запровадити додаткові санкції проти росії, "якщо путін не вестиме переговорів сумлінно".
США на переговорах запропонували ввести мораторій на напади на енергетичні об’єкти, а лавров нахабно збрехав, що цивільні об’єкти не атакує.
В результаті першої зустрічі переговірники визначили три етапи врегулювання: припинення вогню, вибори в Україні, підписання остаточної угоди. Зрештою, саме оголошення Трампа про мирні переговори з країною-агресором за посередництва Саудовської Аравії без участі України дало путіну те, чого він давно вимагав: прямі переговори зі США щодо України. Проміжний результат виглядає як повне виконання бажань путіна, особливо в частині виборів. Добре, хоч санкції не зняли.
Трамп про лаврова і компанію щодо переговорів Саудівській Аравії: "Вони були дуже хороші. росія хоче щось зробити. Вони хочуть зупинити дике варварство. Я маю на увазі, те, що відбувається там — щотижня вбивають тисячі солдатів".
Після того, як Зеленський переніс візит у Саудівську Аравію та поїхав у Турцію, лексика Трампа щодо нього стрімко стала агресивнішою, начебто той, окрім того, що принизив США, не підписавши угоду, про яку ми говорили вище, ще мало не напав на росію. І хоча спецпосланник Трампа з питань російсько-української війни Келлог, що приїхав у Київ, сказав, що Україна буде сама ухвалювати рішення про те, чи приймати майбутню мирну угоду, і ніхто не буде нав'язувати Зеленському відповідне рішення, кампанія проти Зеленського продовжилася. За словами Трампа, Зеленський має 4% підтримки в Україні (насправді поки що 57%, що досить непогано – є дані, що у Трампа в США 45%). На думку Трампа, війну в Україні можна було закінчити ще декілька років тому без територіальних втрат, і начебто "росія може дуже швидко знищити дотла міста України, проте не хоче цього робити… Вам не слід було навіть починати це. Ви могли укласти угоду" (може, не знає, що мінська угода була, але була порушена росією).
Великому Трампу і його оточенню страшенно не сподобався перехід Зеленського від лестощів до правдивих тверджень, таких, як-от Зеленський заявив, що Трамп живе в оточенні російських фейків та дезінформації. Тоді Трамп назвав його диктатором, який не хоче виборів, а Венс прямо застеріг Зеленського від публічної критики на адресу Трампа, попередивши, що такі дії можуть мати негативні наслідки для українського лідера. Син президента Беррон Трамп навіть написав: "Арешт Зеленського не за горами". Їм можна що завгодно говорити, а нам просто говорити правду зась,- таке враження. Звичайно, все це переважно для внутрішнього вжитку.
"Цікаво, звідки відчуття, що Україна погодиться зараз на ультиматуми, якщо в найважчий час ми не погодилися на ультиматуми РФ?",— сказав Зеленський. Що ж, стиснувши зуби, треба буде продовжувати "дуже ввічливу" комунікацію зі США.
І повертаючись до поки що неукладеної угоди щодо грошей, які мають велике значення для виборців Трампа і які "тринькав" Байден, чуємо твердження Трампа, що $350 млрд США надали Україні. "У нас була угода про рідкісноземельні метали, і Україна погодилася на це… Скотт Бессет їхав до Києва багато годин у поїзді, що є небезпечною поїздкою, і з ним поводилися досить грубо, тому що, по суті, вони сказали йому ні. Зеленський спав і не міг його зустріти". Знову ж це неправда, хоча дійсно Бессет повернувся з порожніми руками. Менше з тим, Трамп не проти відродити угоду. Для нього важливо, щоби він публічно повідомив народові, що США повертають гроші за надану допомогу.
Взагалі-то за оцінками Ukraine Support Tracker США конкретно надали 114,2 млрд, а Європа - 132.3. Зеленський вважає, що озброєння коштувало $320 млрд. 120 млрд вклав народ України, 200 млрд – США і ЄС. 67 млрд від США пішли на зброю і 31,5 млрд було нараховано як пряма фінансова допомога в бюджет. Думаю, що Україна готова укласти угоду, але вона повинна бути реальною, щоби її ратифікувала ВРУ.