Український ліберал:На воєнних рейках?

Незадовго до "ювілею" десятилітньої війни, що почалася того дня (27 лютого 2014 року), коли "вєжлівиє люді", "братья, защіщающіє нашу бєзопасность от агрєссівного НАТО", стали окупантами,- захопили будівлі центральних органів влади АРК, згадуємо нашу боротьбу за цей складний і важкий час.
Ще під час так званого перемир’я, за кілька місяців до початку великої війни, яку звичайно називають російським широкомасштабним вторгненням, ми стверджували, що Україна стоїть "на передньому краї захисту від авторитарних, практично вже тоталітарних держав". Та тоді наші партнери ще не були впевнені в українській владі. Європа взяла на себе миротворчість через механізми ОБСЄ. Немає великої війни – немає й великої допомоги. Та ще й після Дебальцевого у 2015 році до рук рашистів потрапили контрбатарейні радари виробництва США. Тоді США та Європа поставили “на паузу” передачу Україні новітніх технологій та сучасного озброєння. Щоправда, "Джавелінів" було немало. Потім були великі сподівання та миротворчі старання нової влади, обраної вирішальною більшістю виборців. Підготовка до можливої великої війни була очевидно недостатньою, хоча військовий бюджет і збільшувався, організовувалася тероборона.
Слід сказати, що завдяки нашим державцям Україна, м’яко кажучи, протягом дуже багатьох років сильно відставала в демократичних та ринкових змінах, а головне - у стратегії збереження держави.
Питання зовнішньої політики, загроз росії, європейського вибору України ми жорстко ставили ще в програмній статті "Перерваний початок нової України" від 29 серпня 2010 року (https://www.ldpu.org.ua/liberalism/4c7a96b21a5b0/): "В нашей части Европы российско-грузинская война доказала, что на постсоветском пространстве агрессивной реальной военной силой является Российская Федерация… реализует доктрину расширения сфер влияния по периметру собственных границ, что означает теперь уже не сдерживание Украины в ее интеграционных намерениях, а последовательное превращение Украины в сателлита, доминион, "субъект" РФ… РФ на постсоветском пространстве демонстрирует тенденции к обратным процессам — сворачивания дипломатии и расширения присутствия (которое понимается, очевидно, по-своему). Если украинская власть идет ей навстречу, возникает вопрос о соответствии нынешней государственной власти ее миссии сохранения и укрепления государства".
Але "братська дружба", нищення власної армії продовжувалися аж до Революції Гідності. Після неї – війна, відвойовування територій від "комбатантів", невзяття Донецька, пряме втручання регулярних сил росії, втрата територій, "перемир’я" з періодичними обстрілами та снайперськими дуелями. Потім - велика війна.
Повномасштабній війні експерти та нинішні наші союзники надавали декілька днів. Та світ побачив героїчний опір України путінським мародерам. Про цю війну ще багато напишуть історики, у тому числі про диво розгрому північної та західної (в Сумській області) груп рашистських військ, порівняне з біблійними прикладами та обороною Ізраїлю 75 років тому. 
Ситуація в країні надзвичайно змінилася. Війна остаточно довела, хто є ху. Нарешті змінився політикум, маємо певну політичну єдність, притомну парламентську опозицію, санкції проти антиукраїнських політиків і партій, які ми чекали з 2014 року. Маємо визнаного в світі лідера – порівняно молодого президента. Україна стала моральним лідером демократичного світу, казала міністерка фінансів Канади Христя Фріланд. Олексій Данілов каже навіть, що Україна перевернула стіл з "Великою шахівницею", поламавши всі плани та розрахунки, і не тільки росії.
Та без внутрішніх складнощів у нас не може бути, і про це і за воєнного стану багато пишуть. Глава дипломатії ЄС Жозеп Боррель, що вчергове прибув у Київ, відзначив, що демократичне й інклюзивне суспільство – головна перевага перед диктатурою путіна, а система стримування і противаг важливіша, ніж будь-коли. Повага до верховенства права й підтримання демократичного діалогу між урядом та опозицією має посилити спроможність країни, необхідну для перемоги у війні. І нагадав прислів'я, що на кожних двох українців припадає три гетьмани. Зрозуміло, що за відсутності протягом певного часу великих успіхів у важкому протистоянні на виснаження можуть виникати проблеми у політично-військовому керівництві, коли Верховний головнокомандувач схиляється до ротації державних лідерів, у тому числі військових. "Якщо ми хочемо перемогти, ми повинні штовхати всіх в одному напрямку, переконані в перемозі, ми не можемо зневіритися, опустити руки, ми повинні мати правильні позитивні енергії… Безумовно, потрібне перезавантаження, новий початок",- каже Зеленський.
  Звичайно, ми не хочемо проводити історичні паралелі: "український Наполеон" Симон Петлюра як "військовий секретар", а потім керівник УНР,- і генерали Греків, Омелянович-Павленко, Юрко Тютюнник під час "отаманщини", коли військові намагалися знаходити політичну підтримку,- це зовсім інший час та інші люди.  Навпаки, бачимо у керівників по мірі розвитку ситуації певні відкритість і щирість. Пентагон, наприклад, здивувала щирість українських колег,- Остін розповів, що Залужний скаржився, як йому заважають, що Офіс не такий. Всі знають про емоційність Зеленського, але питання не скільки у цьому, і не скільки в самостійності Головкома, різних поглядів на стан мобілізаційних заходів, публікацій в іноземній пресі, стільки в тому, що у важких умовах, коли за послаблення американської підтримки України йде важка позиційна оборона, Верховний намагається покращити керівництво.
Після нормально обставленої відставки Залужного (невже починаються поважні часи, коли людям дякують за роботу?) бачимо, що саме його ідеї впроваджуються.
Україна здійснила два великих наступи в кінці літа та восени 2022-го, незважаючи на перевагу росії в повітрі та артилерії. Та після серії поразок російські сили перегрупувалися та розпочали кампанію на Донбасі, компенсуючи дефіцит в особовому складі перевагою в артилерійському вогні 12:1, стверджують американські фахівці Франц-Стефан Геді та Майкл Кофман. У цей час росіяни випускали більше 20 000 снарядів на день і, ймовірно, в середньому 15 000 за день протягом 2022 року, зараз у середньому близько 10 тис. ЗСУ відчували нестачу боєприпасів. На цьому етапі західна допомога стала вирішальною. Різні види артилерії, у тому числі далекобійні вступили у війну. Західні боєприпаси дозволили Україні підтримувати оборонний вогонь, щоб виснажити російський наступ на Донбасі та провести локальні контрнаступи для підтримки тиску.
Зараз же допомога західних союзників скоротилася майже на 90%, порівняно з аналогічним періодом 2022 року. А підтримки від США немає взагалі. Заступниця речника Пентагону Сабріна Сінгх заявила, що послаблення американської підтримки України може стати небезпечним сигналом не тільки для рф, але й для Китаю. "Китай спостерігає за тим, як ми підтримуємо Україну перед обличчям відкритої агресії рф. Якщо ми схибимо, то це заохотить КНР до ще більш провокаційних дій в Індо-Тихоокеанському регіоні. Путін не зупиниться у своєму прагненні до влади та контролю за межами України в напрямку НАТО. Якщо путін нападе на союзника по Альянсу, ми опинимось в прямому конфлікті з рф, оскільки ми віддані захисту кожного сантиметра НАТО". Помічник держсекретаря з питань Європи та Євразії Джеймс О'Браєн каже, що Київ самотужки оплачує дві третини воєнних потреб.
Колишній головком НАТО в Європі Філіп Брідлав каже, що у минулому році ЗСУ, хоч і не отримали великих територіальних надбань, але все ж досягли прогресу. США важливо "розібратися" з продовженням надання допомоги, бо війна в Україні "закінчиться саме так, як цього хочуть західні політики". Він попередив, якщо Захід продовжуватиме надавати українцям "лише те, що їм потрібно для того, щоб залишатися на полі бою, а не те, що їм потрібно для перемоги", Україна врешті-решт програє. 
Ще у вересні 2023 року Брідлав та генерал-лейтенант у відставці Бен Ходжес заявили, що Україна перебуває на критичному етапі війни і має всі шанси повернути окуповану територію. Для цього потрібно потрібно схвалити додаткову допомогу Україні.
Українські військові змушені економити боєприпаси, каже координатор Ради національної безпеки Білого дому Джон Кірбі. Українським командирам на полі бою доводиться ухвалювати важкі рішення. “Ми знаємо, що в деяких підрозділах вони дуже, дуже ретельно розподіляють свої боєприпаси, тому що починають хвилюватися, що вони закінчаться”, а російські війська знають про проблеми української армії і користуються ними.
Київ перейшов на тактику великої кількості запусків безпілотників-"камікадзе". Міністр із питань стратегічних галузей промисловості України Олександр Камишин: "Окрім FPV-дронів, за рік ми можемо виготовити понад 10 тисяч одиниць апаратів середньої дальності (сотні кілометрів) і понад 1000 одиниць дальністю польоту 1000 кілометрів". Київ продовжує знищення чорноморського флоту росії, переходить до знищення російської інфраструктури, партизанських атак українського спецназу з метою дестабілізації російських військових операцій та тиску на противника заради зміни хід воєнних дій на користь України.
Росії, що посідала друге місце у світі за обсягом експорту озброєнь, начебто вистачало зброї для активних дій. Але і запаси кремля виснажуються. Станом на 13 січня 2024 року російська армія втратила понад 6 тис. танків та понад 11 тис. бойових броньованих машин, 8,7 тис. артилерійських систем, 329 літаків, 324 вертольоти, 23 надводні судна і підводний човен. Перед початком повномасштабної російської агресії на базах в арсеналах було приблизно 14 млн снарядів. Вже використано понад 10 млн. Те, що залишилося, потребує ремонтних та регламентних робіт, тому отримуються снаряди і ракети в Ірані, Північної Кореї, Бєларусі. З Ірану отримують і безпілотники “Шахеди”. Вже всім стала ясною вісь хамас – хизбалла - тегеран – москва – пхеньян. Можна додати до цього і хуситів та деяких інших проксі на різних континентах (наприклад, Венесуелу).
Очевидно, що світ уже знаходиться у стадії четвертої світової війни (якщо "холодну війну" вважати третьою). Саме тегеран, москва та пхеньян, а також хамас та хізбалла давно перейшли на військові рейки, звичайно, ніяк не зважаючи на потреби власного населення.
Росія отримала після розвалу срср велику кількість техніки, ракет та снарядів, у тому числі від України. Має величезний запас танків виробництва ще срср. Зараз 40% економіки росії працює на війну. Більшість з цих витрат покривається за рахунок продажу нафти та газу (саме тому ця інфраструктура є ідеальною мішеню для українських безпілотників).
Та США та Європа в умовах четвертої світової досі не перейшли на воєнні рейки! Тому в різних конфліктах – від оборони України до протистояння блокаді морських шляхів хуситами та війни Ізраїлю з хамасом,- відзначається нестача поповнення боєкомплекту.
Закон про ленд-ліз не був задіяний, і не продовжений на 2024 рік. Вашингтон розробляє "нову стратегію" щодо України, яка буде зосереджена на допомозі "у відбитті нових наступів росії при просуванні до довгострокової мети – зміцнення українських збройних сил та економіки". І тут правий генерал Річард Берронс, колишній командувач Об'єднаних сил Великобританії, який заявив, що ризики стратегічного провалу для Заходу зростають через відсутність політичної волі постачати Україні достатню кількість зброї та розгорнути військово-промислове виробництво. "З точки зору прихованої військової та економічної могутності, абсолютно смішно, що Захід став заручником чогось такого відносно мізерного, як росія".
Президент ЄНП Манфред Вебер говорив, що європейський оборонно-промисловий сектор має перейти у режим воєнної економіки. Поки що цього не зроблено.
Міністерство оборони Естонії підготувало для країн учасниць робочої групи "Рамштайн" план з досягнення Україною перемоги у війні. За умови консолідації зусиль західних країн внесок у перемогу України потрібен невеликий.  ВВП усіх країн учасниць робочої групи "Рамштайн" становить 47 трильйонів євро, з яких на допомогу Україні було спрямовано лише 0,2 відсотка! ВВП росії оцінюється лише в 2 трильйони євро. "Обсяг економіки Заходу більший за економіку росії в десятки разів. Тут різниця величезна. Проблема в тому, що росія вже перейшла на шлях військової економіки, тобто у них вже половина економіки працює безпосередньо на це, а на Заході це не так"- зазначив голова комісії парламенту з державної оборони Калев Стойческу.  Наголошується, що західним країнам необхідно наростити виробництво оборонно-промислового сектору. Експерти вважають, що за політичного бажання процес можна істотно форсувати як в Естонії, так і в усій Європі. "Якби військово-промисловому сектору Заходу від самого початку війни дали б чіткий сигнал, що потрібно істотно наростити обсяги виробництва, то вони вже сьогодні були б зовсім іншими. Головна проблема не нинішні обсяги виробництва, а нерішучість західних союзників і, на жаль, найбільшу роль тут відіграють США. Якби зараз Вашингтон робив чіткі кроки, то і європейські країни були б рішучішими", - заявив директор Міжнародного центру оборони і безпеки Індрек Канник.
Учасникам групи можна тільки погодитися з цим планом і підтримати.
Закінчимо деякими полярними оцінками, що свідчать у першу чергу про глобальний характер подій.
З одної сторони, начебто кремль сповнений оптимізму та впевненості у протистоянні з Заходом, налагодивши тісніші зв’язки з Китаєм та країнами глобального Півдня. The Washington Post: "росію підбадьорив її успіх у стримуванні підтримуваного Заходом українського контрнаступу, після чого у Вашингтоні та Брюсселі виникли політичні безвихідь щодо продовження фінансування Києва". Офіційні особи в москві хизуються зростанням торгівлі з Китаєм, військовою співпрацею з Іраном та дипломатичними контактами в арабському світі. Політичні позиції путіна зміцнилися за рахунок віри в те, що Росія виявилася більш стійкою у військовому та економічному відношенні, ніж очікував Захід. "У російській еліті відбулася певна консолідація. Є певне очікування, що надалі ситуація зміниться на користь росії".
З іншої сторони, директор ЦРУ Вільям Бернс сказав, що росія вже програла війну на багатьох рівнях, втративши щонайменше 315 тисяч російських військових і дві третини довоєнного танкового парку, а також не наблизившись до стратегічної мети – захопити Київ і підкорити Україну. Вторгнення підірвало владу путіна, свідченням чому став заколот ватажка ПВК Вагнера Пригожина. "Ключ до успіху полягає у збереженні західної допомоги Україні. Менш як п'ять відсотків оборонного бюджету США – скромна інвестиція порівняно зі значною геополітичною віддачею для Сполучених Штатів і помітною прибутковістю для американської промисловості". У Кремлі – сум'яття (зовсім інша оцінка!). Повністю вибиті й майже всі гвардійські частини, десантура й фахівці. Воєнна ганьба в Україні обійшлася Росії в 2600 танків і 4900 бронемашин. Кількість утрачених артсистем – приблизно 40 тис. Труповано 400 тис. одиниць особового складу (цифри в різних джерелах можуть бути дещо різними). А воєнні "успіхи" не назвеш навіть жалюгідними. Вони нікчемні і як співставити із втратами – ганебні.