Головна Контакти Карта сайту




01 March, 2024
Ліберально-демократична партія України
UKR     RUS     ENG
Свобода кожного - основа свободи всіх


Партія
Новини ЛДПУ
Кандидати та активісти
Лібералізм: теорія і практика
Інститут Лібералізму
Голосування
Фотоархів
Запитання і відповіді

Вхід



Про Національну економічну стратегію 2030

20.01.2024

Дослідницька економічна група Інституту лібералізму /
Версія для друку
Від редакції:Дослідницька група економістів за участю нашого друга Ігоря Гоппе зробила експрес-аналіз стратегії. Такі документи пишуться нечасто, а змінюються за суттєвої зміни політичних і економічних обставин. Тому і нашим громадянам, і владі, і нашим міжнародним партнерам важливо вирішувати, як оцінювати і використовувати практично позиції документу. А якщо стратегія є позитивною і реальною, то треба буде ще готувати конкретні плани її реалізації, зрозумілі термінологічно і практично уряду і партнерам, а головне - з реальними термінами виконання та відповідальними, а надалі професійно реалізувати завдання цих планів.

Про Національну економічну стратегію 2030

Нещодавно була оприлюднена Національна економічна стратегія до 2030 року. Офіційно стратегія була затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2021 р. №179, тобто ще до великої війни з росією. Крайні зміни до документу були внесені вже у воєнний час у квітні 2023 року. Звичайно, ті, хто регулярно слідкують за постановами Кабміну, могли її аналізувати, але тільки наприкінці 2023 року вона вийшла на широкий загал та отримала деякі відгуки. Це видається досить дивним, але, скоріше за все, такий темп оприлюднення був пов’язаний з необхідністю надати проєктовані основні зміни у законодавстві за вимогами ЄС ще до їх прийняття. Зрозуміло, що у першу чергу для самого ЄС. В принципі, в цій частині більшість пропозицій є позитивною (реформи митниці, податкової).
Зрозуміло, що окрім вже початих та анонсованих реформ силових відомств було би бажано сформулювати принципові пропозиції щодо саме впливу цих відомств на розвиток економіки, на інвестиційний клімат. Ми трохи поговоримо про це у післямові.
Також питання систем оподаткування залишається, на нашу думку, відкритим, не в останню чергу з причини розходження планів "виробничих сил" і керівництва відповідного парламентського комітету.
Стратегія має вміщувати головні напрямки економічного розвитку та конкретні науково підтверджені шляхи їх досягнення, а не просто хороші побажання та заклики до інвесторів. І саме науково обгрунтованих пропозицій невистачає. Кажуть, що над стратегією працювали десятки аналітичних центрів, бізнес-асоціацій, близько 500 фахівців різних напрямків. А координували розробку стратегічного документу фахівці громадської спілки Центр Економічного Відновлення. 
Можна погодитися, що "Україна має посилити позиції на світовій та регіональній арені, а це сприятиме підвищенню рівня добробуту населення - головній меті державної політики". Ще до лютого 2022 року "Україна зіштовхнулась із збройною агресією Російської Федерації, внаслідок якої тимчасово окуповано 7 відсотків території нашої держави, на якій станом на 2013 рік проживало 13 відсотків населення України та формувалося 13,7 відсотка ВВП". Але нині ситуація зовсім інша, а зміни до стратегії, що були прийняті вже у 2023 році, зовсім не враховують цього.
Дійсно, "важливо мати узгоджене бачення щодо стратегічного курсу економічної політики України, що враховуватиме глобальні тренди та внутрішні можливості держави. Для виконання зазначеної мети за ініціативою Президента України та Прем’єр-міністра України і розроблено цю Стратегію". Комплексний аудит національної економіки був проведений ще у 2021 році, і зрозуміло, що зафіксував наявність непослідовної політики протягом багатьох років. Незавершення реформ дійсно не дало змоги Україні на відміну від інших постсоціалістичних країн перейти в ефективно функціонуючу ринкову економіку.
Але до цього необхідно додати, що і зараз відсутня економічна політика держави як така. Заклики до інвесторів не будуть матеріалізовані в реальності, бо має бути економічна політика, що базується на сучасних наукових засадах. На жаль, економічний науковий досвід США, Європи (в першу чергу скандинавський), частково відомий, але практично не засвоєний в Україні. А створити  за допомогою фінансів від НБУ  та законів від Парламенту стабільність та  тим паче розвиток, запустити внутрішні інвестиційні процеси (без інвесторів з поза меж країни), не знаючи, як це робити, та за яких обов’язкових умов взаємодії всіх державних органів, у тому числі силових, нереально.
Фінансова система держави має спиратися на функції грошей та знання їх суті. Щоби створити ефективну фінансову систему та довести її до робочого стану, треба створити фінансові технології в руслі функцій грошей: ціноутворення (головна функція), накопичення та платежу. Кредитування від емітента (НБУ через банківську систему) має обслуговувати "виробничі сили", а не самі банки та державні потреби.
Хоча теоретичні спори "вільних" ринковиків та кейнсіанців будуть завжди, треба уважно прислухатися до представників наших союзників, наприклад, до спеціального представника президента США з питань українського відновлення Пенні Пріцкер, про що нагадує О. Ушаков. Пріцкер своїм головним питанням "Що заважає успіху, і хто заважає?" під час свого візиту в Україну "підводила до думки", як Україні саме економічно вистояти без американської допомоги. Функціонування класичної вільної капіталістичної системи, laissez faire, це добре. Зауважимо, що Вашингтонський консенсус треба підкріплювати важливими положеннями Сеульського консенсусу (фокус на економічному зростанні, глобальному партнерстві, відсутності дублювання зусиль, участі приватного сектору). Ці принципи, можуть адекватно реалізуватися лише за заходів промислової політики. Сьогодні ефективно управляти можна як державною, так і приватною власністю, все залежить від кваліфікації управління. Тобто промислову політику держави ніхто не відміняв. Хоч і не вчать цьому сьогодні і в США, зате знають і там, і особливо в Скандинавії. Дійсно, окрім необхідного розвитку ВПК Україні треба у прискореному темпі переходити до заходів промислової політики. Треба прямо інвестувати кошти в інфраструктурні проекти.
Російська агресія, що не закінчується, підживлює глобальну напругу, і це, можливо, буде відображено в подальших змінах стратегії. Але стимулювати бум на інвестиції можеа тільки за рахунок зміцнення макроекономічної стабільності, поліпшення інвестиційного клімату, розширення глобальної торгівлі, покращення якості інституцій.
Шлях розвитку – це повноцінна інтеграція у спільний ринок ЄС. Членство в ЄС – це відповідність європейським стандартам: інститутам, верховенству права, протидії корупції, свободі, демократії, стійкості і конкурентоздатності економіки.
Те, що Україна є однією з найбільших за територією та кількістю населення держав Європи, але також однією з найбідніших, що нам не вдалося реалізувати потенціал у природних ресурсах, географічному положенні та якості людського капіталу, це все відомо. Треба розірвати це коло. Йти на євpoпeйcьку тa євpoaтлaнтичну iнтeгpaцiю, брати найкраще з європейських зразків: декарбонізацію економіки (підвищення енергоефективності, розвиток відновлюваних джерел енергії, розвиток циркулярної економіки), розвиток цифрової економіки як одного із драйверів економічного зростання України, невідкладну реінтеграцію визволених територій, економічну свободу (підприємець основа економіки, а не жертва силовиків, вільну і чесну конкуренцію, правову державу, верховенство права (дотримання верховенства права під час реалізації державної політики); нетерпимість корупції, безбар’єрний рух капіталу на території України, інституційну спроможність.
В стратегії не пропонуються оптимальні пропозиції щодо податкової системи. Відомо, що існує оптимальне значення загальнодержавних видатків у відсотках до ВВП, за якого забезпечується найбільше економічне зростання. Хоча рівень загальнодержавних видатків дещо скоротився, та це далеко від оптимальних для України 33-35% від ВВП.  Вбачається важливим забезпечити зменшення частки перерозподілу ВВП через публічні фінанси до оптимального показника, а також зменшення частки у ВВП найбільш шкідливих для економічного зростання прямих податків. 
Різні податки мають неоднакові наслідки для економічного зростання.  Найбільше пригнічують економічне зростання прямі податки, далі йдуть непрямі — ПДВ та інші податки з продажу, акцизи, мита тощо. Найменш шкідливими виявилися регулярні податки на землю і нерухомість.
В Україні маємо 34% навантаження на фонд оплати праці. За цим показником ми випереджаємо значну кількість навіть розвинених країн, зокрема США (із навантаженням 31,7%). Чим більшим є податкове навантаження, то сильнішими стають стимули для уникнення оподаткування (відома крива Лаффера). Зниження навантаження на фонд оплати праці до оптимальних 20-25% є важливим завданням. 
Завдання щодо необхідності забезпечення зниження тарифів на електронні послуги (еквайринг, інтерчейндж) актуально. Українські державні банки, разом із міжнародними платіжними системами (Visa та Mastercard) — фактично є монополістами на цьому ринку і у ситуації відсутності конкуренції — утримують високі тарифи на еквайринг та суттєво обмежують можливості для декешизації економіки. Антимонопольний Комітет України багато років ігнорує цю проблему, не помічає явних ознак монополізації сектору, також численні спроби регулятора фінансового сектору. 
Є також дуже багато пропозицій фахівців щодо охорони довкілля. Це величезна кількість тільки необхідних пунктів. Враховуючи величезну шкоду довкіллю, що її наніс екологічний тероризм агресивної росії, будуть необхідні величезні вкладення у відновлення. та у тексті стратегії немає навіть згадок про довкілля, хоча збалансований розвиток передбачає рівноцінний розвиток екологічної компоненти.
Якщо коротко підвести якийсь проміжний висновок, то, щоби настали реальні зміни, треба замість фантазій та безпідставних бажань необхідно повчитися у західних колег, за допомогою чого вони управляють та згідно яких алгоритмів-технологій у них можливі  зростання та розвиток, після чого сформувати стратегію.

Післямова
Старий наш знайомий, відомий засновник інвестиційної компанії Concorde Capital Ігор Мазепа, який прямував на форум у Давосі, був затриманий слідчими ДБР на кордоні. Одночасно силовики увірвалися у Concorde Capital, вибивши двері бізнес-центру. В компанії повʼязують такі дії "з позицією Ігоря Мазепи стосовно тиску силовиків на бізнес". Зокрема, у травні 2023 року Мазепа приєднався до антирейдерського руху проти правоохоронців суддів, які використовують повноваження з незаконною метою. 28 червня 42 відомі вітчизняні підприємці опублікували маніфест на захист 42-ї статті Конституції. Серед них — власниця фармкомпанії "Фармак" Філя Жебрівська, гендиректор "Агромату" Сергій Войтенко, засновник "Текстиль-Контакту" Олександр Соколовський, фаундер компаній FinStream та Cronvest, голова Асоціації підприємців-ветеранів Сергій Позняк, голова Федерації роботодавців України Дмитро Олійник та інші.
Кажуть, що затримання Мазепи безпосередньо пов’язане з отриманням права на землю для будівництва котеджного містечка преміум-класу Goodlife Park у Вишгородському районі Київської області. Ціна питання 7 млн. грн., причому отримання права – це не надання, а про відповідальних осіб-державців щось ми нічого не чули. Можлива застава набагато більша проєктується, то Ігор, як і багато підприємців до того, відчує, що таке СІЗО.
Сам Ігор зробив таку заяву про своє затримання: "По суті справи. Перше, із "російського сліду" в цій справі - хіба що деякі російські слова, які я почув при затриманні. Але то на їх совісті. Зараз на Заході приймається рішення — чи підтримувати далі Україну грошима та зброєю у війні проти росії. А тим часом у нас відбуваються агресивні медійні атаки на журналістів-розслідувачів, тиск на бізнес, арешти інвестиційних банкірів. Все це потрапляє у заголовки західних ЗМІ.
Ми робимо послугу тим, хто хоче сказати "Ні" Україні. І про яку інвестиційну привабливість України може йтися, коли фактично кожен український бізнесмен нині є під ударом, коли кримінальні справи шиються білими нитками — за "російський слід", за "злочини" 10-річної давнини. Чи хочемо ми жити в країні, де головний принцип "своїм — все, ворогам — закон"?"
Що додати до цього? Жодна стратегія не спрацює, якщо таке буде продовжуватись.

Лібералізм: теорія і практика
Новини ЛДПУ
 
Новітня історія ліберальних демократів у форумах


© 2005 Ліберально-демократична партія України.
Прес-служба ЛДПУ: [email protected]. Для зауважень та пропозицій: [email protected]
У разі використання матеріалів сайту посилання на www.ldpu.org.ua є обов'язковим.
Розробка та дизайн УРА Internet