Ліберально-демократична партія України
https://www.ldpu.org.ua/liberalism/620a5bcf625a6/

Український ліберал: Щодо відношення і ставлення окремих структур до команди Зеленського

14.02.2022, 17:40
Нагадаю, що ми з вами говорили щодо деяких особливостей штучного створення нової владної "еліти", а також щодо одного з ініціаторів та фактичного організатора цього дійства Сергія Нижного, вплив якого був значно глибшим, ніж якісь консультації штабу претендента у президенти, і котрий провів у парламент ряд "своїх" депутатів (https://www.ldpu.org.ua/liberalism/61b7491a82bbc/). Цікавим був узагалі досвід неформального "клубу", що взяв конкретну велику участь у створенні владної партії, а також непересічного лідера цього клубу.
Нині існує Київська школа державного управління ім. С. Нижного як досить притомний неурядовий комерційний проєкт "експресної" професійної підготовки політиків та держслужбовців, що передбачає декілька різних програм навчання. Цей проєкт є одним із проєктів досить відомої структури під назвою Український інститут майбутнього.
26 травня 2016 року представники українського бізнесу, політики та громадянського суспільства ухвалили рішення заснувати незалежний аналітичний центр, такий собі think-tank,-  Український інститут майбутнього (далі – УІМ).
Проголошена місія УІМ — це проектування успішного майбутнього України, через експертні дослідження та дискусії, що стимулюватимуть прийняття якісних політичних рішень як в українській, так і міжнародній політиці. Інститут створений із метою сприяння успішній модернізації України. Ця цінність має лежати в основі всієї діяльності організації. Також УІМ мав бути незаангажованим і рівновіддаленим від політичних сил та бізнесу. Дуже важко повірити у віддаленість від політики структури, що має прогнозувати та коментувати політику, тим більше, що політиків вона мала вже серед засновників. Тим не менше було створено цікаве експертне та освітнє громадське утворення, що має нині певну відомість і вплив, у якому, окрім людей, тим чи іншим чином пов’язаних із засновниками, є ряд знайомих нам аналітиків.
Також бувають помічені у цьому колі малорелевантні до проголошеної мети акції, кампанії та особи. Вірніше, це може стосуватися більше кола аналітичного порталу "Хвиля", шеф-редактором і активним інтерв’юєром якого є знайомий нам Ю. Романенко, співзасновник УІМ, який колись пробував і політичну активність разом із деякими знайомими особами, причому в дуже різних політичних проєктах. Можливо, в якійсь мірі недоліки порталу (на наш скромний погляд) можуть бути якимись особистими уподобаннями редактора або просто продовженням його достоїнств. Трохи дивним для активного українського журналіста є принципове використання Романенком росіійської мови. Може, досі пишається. Демонстративна відраза до Бігуса, можливо, якась полемічна, а висловлювання щодо "соросят" (тим більше у команді Зеленського) взагалі дивують.
У перемозі Зеленського взяли участь експерти УІМ С. Бабак і д. Монастирський. Про п. Геращенка, який навіть спромігся переговорити самого Жиріка, ви знаєте. У той же час співзасновник УІМ, політолог, а тепер ведучий "Прямого" Т. Березовець ніяк не був помічений у симпатіях до Зе!, але й не позиціонується Романенком як порохоексперт як, наприклад, банкір Фурса. Та і виконавчий директор УІМ В. Денисенко був нардепом від ЄС.
В. Шульмейстер, заступник міністра "за папєрєдніків", нині є експертом владної команди.
Та О. Павленко, колишній міністр (за квотою "Самопомочі", що потім хотіла його відкликати), О. Скрипник (колишній депутат "Самопомочі"), а також В. Андрусів (був деякий час заступником керівника прифронтової ОДА) у владній команді не є.
Реальними засновниками УІМ були бізнесмени І. Ліскі та А. Амелін. Не буду тиражувати історії їх бізнесів, розповсюджені, наприклад, Укррудпромом. А. Амелін, до речі, буде працювати у наглядовій раді багатостраждальної Укрзалізниці.
Жертвували А. Мацола, С. Тарута. Звичайно, Таруті були потрібні нові аналітичні кадри, бо у свій час перемовини між ним та тодішнім головою ради Інституту лібералізму В. Климчуком закінчилися нічим, а для створення книги "Україна 2030" він скористався послугами молодих розмальовувачів хмар.
Яка ж на сьогодні усереднена оцінка УІМ та Хвилею діяльності нинішньої влади? Думаю, більше негативна.
Хоч і представники УІМ у владі так само як і інші були упевнені, що деяким результатам країна зобов’язана саме їхнім талантам, зараз мені видається, що їм уже заважають круті коміки типу Арахамії. І їм не дуже подобається, що Зеленський не слухає бізнес, а слухає податківця Гетманцева. Надто багато різних ведучих, фотографів намагаються впливати. Тищенка не можна викинути з політики тому що він "один захищає" Зеленського. І тому подібне.
І тут ми знови приходимо до недоліків нашої парламентсько-президентської системи. Дуалізм її просто ставить держуправління на розтяжку. При цьому, до пори президент політичної відповідальності за результати не несе.
Те, що голів ОДА призначає і знімає президент, розриває систему виконавчої влади. Уряд не може ефективно імплементувати свої рішення на всій території країни.
Президент відповідає за оборону, зовнішню політику та має особливі повноваження в частині призначення профільних міністрів. Президент вносить у Верховну Раду кандидатури голови СБУ й генпрокурора, голови НБУ. Це розділяє виконавчу владу. Ми завжди говорили, що цей дуалізм має бути не просто прибраним Децентралізація та жорстка централізація державної влади президентом також несумісні.
Вже багато хто розуміє, що наш програмний принцип ще 1990 року стає крайньою необхідністю. Необхідна парламентська республіка.
До речі, такий реформатор як Пьотр Кульпа, директор програми "Школа Міністрів у Київській школі державного управління ім. С.Нижного", колишній польский міністр, в ряді інтерв’ю прямо каже, що в нашій Конституції закладені фундаментальні помилки. Він наголошує на відсутності координаційного центру виконавчої влади. А за цих умов неможливі структурні реформи. Кабмін юридично навіть не зареєстрований.
Але ми не бачимо, щоби влада прислухалася до думок радників, інститутів, політиків. Зрештою, ніхто не слухає нікого. В той же час можна повторити думку з попередньої розвідки щодо проголошення чогось абсолютно нового без жодних передумов та передбачуваних результатів.І ніхто не хоче проливати піт і кожен день, як кажуть, 24/7 працювати заради України в існуючих політичних або аналітичних організаціях. У нас виходить, що свій між своїми, але кожен про своє.
© 2005 Ліберально-демократична партія України.
Прес-служба ЛДПУ: [email protected]. Для зауважень та пропозицій: [email protected]
У разі використання матеріалів сайту посилання на www.ldpu.org.ua є обов'язковим.
Розробка та дизайн УРА Internet