Головна Контакти Карта сайту




19 March, 2024
Ліберально-демократична партія України
UKR     RUS     ENG
Свобода кожного - основа свободи всіх


Партія
Новини ЛДПУ
Кандидати та активісти
Лібералізм: теорія і практика
Інститут Лібералізму
Голосування
Фотоархів
Запитання і відповіді

Вхід



Український ліберал: Що має знати молодь щодо процесу створення команди Зеленського?

13.12.2021

Український ліберал /
Версія для друку
Під час того, як діючий президент Зеленський, збираючись на другий строк, будує адміністративні, інформаційні та, можливо, інші нові мережі, деякі молоді люди активізуються в чатах і навіть створюють оргкомітети та сайти нових партій задля майбутньої своєї перемоги. Дехто з молодих уважає, що нова владна політична еліта, що відсунула від важелів геть усю стару, створилася Зеленським начебто виключно спочатку через "квартал", а потім – через Телеграм завдяки успішним технологіям інформаційних подач, а вже після перемоги ЗЕ! - Інет-відбору кандидатів у депутати. А багато інших упевнено, що Зеленський проскочив у владу саме через останній серіал про Голобородька. Чому? Тому, що вони самі його так ідентифікували, як і велика частина суспільства.
Дехто з наймолодших, маючи перед очима приклад захоплення Банкової та обох сторін Грушевського, мріє дуже швидко відсунути тепер уже цю еліту. Але не все так просто!
Далеко не всі знають, як початково складалася ця команда.
І сьогодні досить смішно, що відомий політтехнолог (пам‘ятаю його ще за "першої серії" ГАКу), який сьогодні не дуже при справах, який навіть прийшов нещодавно на досить невиразну презентацію "Руху 30+" і чесно сказав, що допоможе їм виключно за гроші, от саме цей технолог – Сергій Гайдай колись написав цілу художню книгу про те, як активна група з Харкова (ну Харків – то завжди невипадково) зробила партію та перемогла на виборах.
Щоби з‘ясувати, яка саме реальна "активна група" була подібною до придуманої технологом, коротко згадаємо про таку річ, як КВК (КВН), що спочатку розшифровувалась, як Кенігсон – Варшавський – Ніколаєвський. Автори ідеї обкатали її в МІІТі, пізніше залучили шустрого студентика Маслякова. Казали, що Зеленський, не подякувавши Маслякову, перетворив КВК на зовсім інше шоу, яке стало таким собі ланцюжком різного рівня скетчів (у тому числі навколополітичних), між якими виступали запрошені відомі естрадники.
Нам не дуже цікава історія московського КВК, який перетворився в міжреспубліканські змагання, в яких треба було "витягувати" провінційні команди, жартики котрих не завжди навіть були зрозумілі глядачам. І навпаки, коли перші учасники пересіли в журі, в 1989 році Ю. Гусманом була "забита" донецька команда, типу за антисемітську пісеньку Сергія Сивохо. А ще за 16 років після цього іноземні напівпрофесійні "Уральскіє пєльмєні"примітивними жартами розважали наш фондовий форум в Алушті.
Щоби було зрозуміло, студент Масляков має вже 80 років, а Зеленський – 42. Тобто змінилося не одне покоління КВКшників до того часу, коли Зеленський покинув своє шоу, що виросло ще з команди "Запоріжжя — Кривий Ріг — Транзит".
 У різні часи у просунутих інститутах були конкурси КВК. Якось бував у 70-х роках у КІБІ,- було досить непогано.
А наприкінці 90-х у Хмельницькому інституті регіонального управління була така команда "Три товстуни", що певний час конкурувала з наступником "Транзиту" "95-м кварталом", та комерційних успіхів останнього не досягла, але дала старт шоубізменам Педану та Мічковському (дядя Жора).
Та ряд учасників цієї команди нині став відомим зовсім у іншій галузі - політичній. Це Руслан та Микола Стефанчуки, Денис Монастирський, Сергій Мандзій та Сергій Нижний.
Найбільше широку відомість нині має другий в історії "слуг"спікер парламенту, а за вагою, як скромно казав колись спікер Ткаченко про себе, не перший і не другий, Руслан Стефанчук. Він продовжував займатися науками в тому ж виші одночасно з Нижним і Монастирським, захистив кандидатську у 2000 році, за 8 років – докторську, досяг успіхів у теорії права, що для нас, лібералів, досить важливо. Він займався і загальною теорією приватного права, немайновими правами фізосіб, договірними зобов'язаннями, право інтелектуальної власності, сучасними європейськими питаннями, у тому числі ЄСПЛ. З 2011-го "завоював"Київ, викладав у столичних юридичних вишах.
Ще до успішної політичної кампанії певний політичний досвід Руслан Стефанчук мав. Керував хмельницьким осередком "Собору", був помічником Анатолія Матвієнка у Верховній Раді (якого ми добре знали по "Новій Україні"), радником віцепрем'єра Степана Кубіва.
Його брат Микола відомий тим, що виграв депутатство на окрузі. Монастирський та Мандзій стали депутатами за списком "Слуг".
А тим, хто фактично зв’язував цю групу, а надалі став найменш відомим та навіть прихованим учасником уже владної команди "слуг" саме Сергій Нижний, капітан команди КВК, резидент "Comedy Club UA", продюсер гуртів "Opium"та "Action", власник івент-агенства "Дядя Жора Company". Його брат Андрій Нижний є суддею Апеляційної палати Вищого суду з питань інтелектуальної власності, а батько Валерій був помічником нардепа від БПП Андрія Лопушанського.
Після закінчення вишу Нижний з Монастирським у Києві закінчили аспірантуру в Інституті держави і права (так називається і досі!) НАНУ ім. Корецького. Серед великого кола знайомств Сергія вирізнявся його друг і сусід Антон Геращенко. Вони разом ходили в походи. А те, що його пізніше "засвітив" Bihus.Info щодо квартири по сусідству з Антоном, нас не дуже зацікавило. Але дружба з Антоном, можливо, мала вплив на те, що останній підтримав Зеленського та посприяв тому, що його безпосередній патрон залишився на посту ще 2,5 роки. Зараз Геращенко залишився в міністерстві під керівництвом Монастирського.
Нижний став адвокатом, відомим у вузькому колі фахівцем з цивільного та комерційного права. Займався питаннями регулювання ринків аудиту і консалтингу, а також корупції на ринку контрафакту разом із Русланом Стефанчуком. Був помічником Миколи Катеринчука у п'ятому-шостому скликаннях. Був у списку НУ-НС під "далеким"номером. Захистив дисертацію. Саме тоді він став партнером адвокатської компанії, що зараз називається "Катеринчук, Моор і Партнери", а потім - партнером українсько-британської юридичної фірми Hillmont Partners, від якої був постійним учасником бізнесового форуму у Давосі та резидентом проєкту В. Пінчука "Українська Ялтинська Стратегія".
Думаю, що він і його колеги, пов’язані з цими компаніями, остаточно розійшлися з Катеринчуком, коли Катеринчук та Микола Томенко підтримали на президентських виборах Анатолія Гриценка. Чесно кажучи, і мені не дуже зрозумілим був такий крок досвідчених політиків.
Hillmont Partners співпрацювала з "Кварталом", консультувала студію щодо податків, домоглася скасування заборони на серіал "Свати", потім обслуговувала партію. За фактом вплив Нижного був значно глибшим, ніж юридичні консультації, і у 2018 році він увійшов до штабу майбутнього президента, координував роботу юристів у штабі, був серед спонсорів структури.
Популярний комік вирішив піти у велику політику та збирав власну команду, і формував її фактично Нижний.
У березні того ж року він запросив на "друге знайомство"з Володимиром Руслана Стефанчука. Останній згадує, що Володимир дуже хотів зрозуміти, "чому в України не виходить". Започаткувалися у них "політичні клуби". Можливо, після цього Зеленський остаточно вирішив іти на президентські вибори.
Володимир запропонував Стефанчуку опікуватися питаннями ідеології, після чого той відповідав за налагодження роботи з експертами, які мали би навчити політика-початківця хоч якимсь азам великої політики та економіки. Забігаючи наперед, саме Стефанчук першим заявив про лібертаріанство як напрямок партії, та надалі практика, як завжди, завела партію далеко-далеко "вліво".
За результатами парламентських виборів Нижний провів від партії президента кілька "своїх" депутатів. До парламенту потрапили Монастирський, В. Галайчук, С. Кальченко та А. Лисюк.
Вадим Галайчук  був помічником Катеринчука. Працював у Hillmont Partners. Довірена особа Зеленського в ЦВК і судових справах під час виборчого процесу. Сергій Кальченко також представляв Зеленського в ЦВК, був експертом Зе-команди з виборчого законодавства. Співзасновник Hillmont Partners, представляв інтереси "95 Кварталу" у справі про скасування заборони "Сватів" в Україні. Обох називали серед кандидатів на посаду голови ЦВК.
За розкладами, Сергій Нижний мав очолити або Офіс Президента, або Генпрокуратуру, але у нього виявили важку хворобу, і 14 січня 2021 року він помер у віці 40 років, залишивши дружину та трьох дітей. Доля його дивним чином виявилася схожою із долею першого помічника Кучми та секретаря РНБО того часу, але на набагато ранній політичній стадії.
Питають, а що ж у нашій партії думають про першого спікера парламенту від "слуг"- сина саме того Разумкова. Через його розумного і системного батька Кучма багато чого робив, у тому числі здійснював неофіційні зв’язки з високими російськими діячами. Чи це в чомусь перейшло до сина, ми не знаємо. Думаю, навряд. Початок його політичної діяльності був у молодих регіонах, причому тоді, коли ми вже відкрито сформулювали, що ПР - злочинна організація. Потім, скоріше за все, його взяли "у слуги" за прізвище, а також тому, що він уже мав певний технологічний досвід. Коли він очолив "слуг", визначилася у нього якась принциповість у використанні російської мови, дивна як для сучасного українського політика, як і подальші дії вже у кріслі спікера (санкції проти Медведчука, телеканалів та інше).
Початкова історія нової партії офіційно чомусь твердить, що партія була зареєстрована 13 квітня 2016 року під назвою "Партія рішучих змін", і тоді її очільником начебто був Юрій Баканов. Тим не менше правду важко в наш час сховати. Насправді за "пустим" звітом "Партії рішучих змін" у НАЗК за другий квартал того року головою значиться Є. Юрдига, магістр КПІ та екс-голова студентської ради студмістечка, власник фірми "Айрес груп". Наприкінці 2017-го партію перейменували на "Слугу народу". Чому Юрдига не продовжив партійну роботу, нам невідомо. А Юрій Баканов зафіксований як голова партії станом тільки на 27 листопада 2018 року. Разумков же став головою навесні 2019 року. Відповідно він і очолив список на виборах.
На сьогодні вже четвертий їхній голова, тепер також колишній, спромігся з парламентської фракції у 250 багнетів зробити партію з 1 тис. членів. Очевидно, що яким би системним будівничим він не був, будучи першим заступником спікера парламенту, якісно робити це просто неможливо. Та це їхні проблеми.
Ми не чіпаємо питань використання залученого командою матеріального ресурсу в кампаніях президента та парламента, не надзвичайно великого, але й не малого. Та очевидно, що без нього всі попередньо розкладені перед вами потенції та титанічні зусилля не спрацювали би.
Все це має бути уроком для тих, хто бачить, як хіба що не кожного дня проголошують щодо створення якоїсь нової партії, причому без жодних реальних передумов. Але дійсно цікавим є досвід неформального "клубу", що взяв конкретну велику участь у створенні владної партії, а також його непересічного лідера, рівень їх підготовки, "тилу", освіти, зв’язків.
Можливо, у наступній розвідці ми з вами спробуємо проаналізувати, як тим чи іншим чином підтримали Зеленського деякі експертні (освітні) громадські утворення, а головне, яке їх ставлення до нього станом на сьогодні.

Лібералізм: теорія і практика
Новини ЛДПУ
 
Новітня історія ліберальних демократів у форумах


© 2005 Ліберально-демократична партія України.
Прес-служба ЛДПУ: [email protected]. Для зауважень та пропозицій: [email protected]
У разі використання матеріалів сайту посилання на www.ldpu.org.ua є обов'язковим.
Розробка та дизайн УРА Internet