Зеєв Українець:Придумайте слово сильніше за хуцпу

Що таке хуцпа, завдяки сучасним блогерам знають усі. Та щодо хуцпи Путіна, що перевертає відому всім історію, проти якої навіть його клеврети ніколи не виступали, треба ще придумати якесь нове слово. Як сказав би п. Кучма, хуцпа “висшєй мєри”. Навіть Гітлер таке не придумував.
Путін каже про якісь територіальні подарунки Московії Україні. Ми знаємо географію, та і росіяни знають. От Валентин Хохлов – автор з сайту Каспаров.ру цю суперхуцпу легко розвінчує.

Скажу від себе щодо поняття так званої Новоросії ще за порівняно молодої імперії. Новоросія, як би не було дивно нашим сучасникам, за Сковороди була у Києві, а Україна - у Харкові.
А реально можна говорити про відомі мапи розселення народів станом на 1914 рік, бо вони саме і були підставою встановлення європейського порядку після першої світової війни.

Південна Бессарабія не мала переважання українців, але і не росіян. Одеса була переважно українською. Причорномор'я, включаючи Одесу і Миколаїв, узбережжя Азову до Перекопу було територією з переважаючим українським населенням. Зрештою, і РРФСР там не було.
Та далі на схід і навколо Таганрога територія була українська і лише навколо Ростова-на-Дону жили українці та росіяни. Далі на південь, від Єйська до Новоросійська, було чисто українське населення, а від Новоросійська до Сочі - переважання інородців з українською (не великоруським) меншістю. Саме РРФСР отримала в подарунок від України ці землі, а не навпаки, а також і всю Кубань. Область на північ від однойменної річки, з Екатеринодаром (нині Краснодар) і Ставрополем, була заселена українцями.
Власне російські землі починаються тільки на схід від Ставрополя. На південь від річки Кубань більшість населення становили інородці, але там також жили українці, так що область з містами Майкоп, Лабунська, Армавір - це є подарунок України. Правильно каже п. Хохлов, що помилкою гетьмана Скоропадського була відмова від утворення федерації України та Кубані.
Також Росія отримала в подарунок від України більшу частину Бєлгородської та майже половину Воронезької області. Білгород, Короча, Новий Оскол, Острогожськ, Богучар - це все були українські землі. Кордоном між Україною і Росією повинен був стати Старий Оскол. І навіть на лівому березі Дону, на північний схід від Богучара, була частина Слобідської України і жили там в основному українці.

Україна передала Бєларусі близько 15% її нинішньої території,- це Мозир, Пінськ, Брест-Литовськ, Кобрин, Пружани. А РРФСР забрала у Бєларусі половину Смоленської і половину Брянської області, включаючи міста Смоленськ і Стародуб, майже всю Калузьку область та невелику ділянку на півдні Псковської області від Себежа до Невеля. Такий був “обмін”.

Стосовно тої частини “Малоросії”, яку зміг загарбав Путін, відомо, що ні Донецьк, ні Луганськ, ні Старобільськ, ні Харків, ні тим більше Крим не були подарунками Україні від Росії. Землі в трикутнику Харків, Луганськ, Олександрівськ (нині Запоріжжя) були населені українцями. На південь від Олександрівська і не позначеної на тодішній карті Юзівки населення було змішаним з переважанням українців. У Криму було переважання кримських татар, греків, вірменів), а з слов'янського населення більшість становили українці. Якщо би німці не завадили УНР закріпитися в Криму, Крим і далі міг залишитися в складі України.

Застосовуючи етнографічний принцип і грунтуючись на відомій мапі 1914 року, ми можемо абсолютно стверджувати, що РРФСР ніколи нічого не дарувала своєї території УРСР, а отримала від УРСР Таганрог, Ростов-на-Дону, Кубань і частину Ставропілля, Білгородську і південь Воронезької областей.

Так що наші молоді політики, думай-те та мужайтеся.