Яків Гольденберг:Московія – початок змін?

Перший затятий бандит із дворян якось сказав, що треба перетворити імперіалістичну війну в громадянську. Технологічно він був правий.

Що бачимо зараз у Московії, що напала на "братерську" Україну (старшу сестринську, якщо хочете): люди хочуть всього лише вільно обирати столичну думу, "космонавти" під проводом нашого біглого беркутяки їх вовтузять, а перша особа ховається від демонстрацій то на дні моря, то з придурками на мотоциклах.

Упевнений, що саме серед таких людей, що прагнуть свободи, має поширюватися й думка про велику провину московитів перед українцями, про їх політичну відповідальність. Зрештою, ми не розраховуємо на велику масовість цього, бо подібна відповідальність була усвідомлена німцями тільки після страшної поразки та наступної денацифікації.

А якщо ось такі вірші читає на мітингу авторитетна письменниця, то "процес пішов".

Мы пришли с открытыми лицами,
а у вас росгвардия и полиция,
а у вас великое воинство,
а у нас человеческое достоинство.
Мы ботаники и чайники,
вы гебешники и начальники.
Вы прикрыты щитами мощными,
а у нас в руках ничегошеньки.
разве только на руках дети малые,
так зачем на нас идти с балаклавами?
Мы не драться пришли — разговаривать,
и не надо нас отоваривать
кулаками и спецдубинами,
суд устраивать над невинными,
разбивать народ на две партии —
на простых ребят и росгвардию.
Мы ботаники и чайники,
вы гебешники и начальники…
И за нами страна огромная,
а за вами — воронки да вороны.
(Людмила Уліцька)

Треба думати, як допомогти всім, хто прагне свободи. І допомагати. Розумно. Асиметрично. Не зупинятися в нашому спротиві. Стояти жорстко. Підтримувати різними шляхами борців за свободу не тільки у Москві, але й у кожному суб’єкті фіктивної федерації. Кожен день, на кожному кілометрі. І наша молода "некоаліційна" влада зобов’язана робити це. А ми – само собою.