Війна забирає найкращих

Загинув Борис Нємцов. Його останнє інтерв'ю було про Україну.
У нашій визвольній війні, історична суть якої зрозуміла ще далеко не всім, він був на нашому боці, на боці жертви агресії, на стороні свободи і демократії.

У країні-агрессорі він став очевидним внутрішнім ворогом. Негустий ряд молодих і немолодих потенційних лідерів виявив стосовно завоювання "своїм" агресором "життєвого простору" певну індиферентність, а по нашим ліберальним переконанням - правовий нігілізм. Відчувають, мабуть, і небезпеку. Нємцов не звертав на неї уваги. Якщо говорити про його минулу і нинішню внутрішньополітичну діяльность, то ясно: влада особливо ненавидить чесних людей, які побували в колишній владі, показали, як можна захищати права людей, боротися з корупцією.
Протягом ста років влада Росії (СРСР) методично знищує опонентів. Ми пам'ятаємо знищення "Ліберальної Росії", журналістів, громадських діячів, силовиків.

Пам'ятаю Бориса Нємцова під час кампанії "Озимого покоління" 2002 року. Рок-концерт в Українського Дома. Немцов, як завжди, усміхнений, упевнений у собі. Тут же наші ліберальні лідери, які згодом розійшлися по таборах і країнам. Присутність політика такого рівня - саме по собі це було важливо для кампанії.

Ми рішуче засуджуємо жорстоке вбивство Бориса Нємцова.

Ми висловлюємо наші найщиріші співчуття родині Бориса Нємцова. Ми співчуваємо усім демократам Росії, які втратили досвідченого і яскравого політика, захисника прав людини.

Яків Гольденберг,
голова Ліберально-Демократичної Партії України