Зеєв Українець:Післявиборні замальовки - 2019

Отже, політичний ландшафт майже повністю змінився.
Народом прийнятий новий бренд, і це його рішення, подобається це комусь із нас, чи ні. І якщо цей бренд не приведе до влади колаборантів, для країни це ніяка не катастрофа. Вимога народу щодо докорінних змін, що була сформульована під час Революції Гідності, та не виконана послідовно правлячими партіями, не менш рішуче (але добре, що мирним демократичним шляхом волевиявлення) повторилася у 2019-му році. І це кожен день мають пам’ятати переможці. Бо все може ще раз змінитися. І дуже швидко.

Згадую, як при мені на Майдані висловлювалися конкретні пропозиції щодо кандидатур до оновленої виконавчої влади. Дехто прямо звідти навіть пішов у відповідне крісло. Звичайно, це не наш підхід. Більше того, в умовах, коли багато політично активних осіб не мають відповідної освіти, краще у виконавчу владу брати фахівців – реформаторів за конкурсом. Тим менше буде бічних впливів, коли реформи треба проводити послідовно та рішуче.

Нові люди - це те саме покоління часів Майдану. Рада помолодшала всього на 7 років. Чому ми, зрештою, маємо стверджувати, що наші освічені діти, що мають певний досвід реформ у різних структурах, не пов’язані з недоліками старої системи, мають працювати гірше, ніж їх предки? Частина реальних субконтреліт (нові депутати "Слуги", ЄС, "Батьківщини", "Голосу"; фахівці, що працювали в міністерствах, РПР, BRDO та інших структурах; інші знані фахівці у різних сферах; волонтери можуть продовжити свою діяльність на новому рівні) готова стати елітою. Та елітою вона зможе бути тільки у державі-переможниці, країні, що відбулася, та вступає в коло країн вільного світу.

Кажуть, що деякі з лібералів виступали проти змін. Це як одна журналістка Радіо Свобода в 1991 році сказала, що ЛДПУ на Демконгресі у Харкові була проти резолюцій демократів з усього тодішнього Союзу. Начебто ми мали відношення до ЛДПР. Тоді ж я був вимушений спростовувати цю поверхову інформацію чи навіть спеціальну дезинформацію. Справа була насправді з точністю до навпаки. Факт був у тому, що узагальнена "Демплатформа" тоді ще боялася стати офіційною опозицією КПРС, відповідно приймати надто жорсткі резолюції, які ми пропонували. І ми були абсолютно вільні від їхньої внутрівидової боротьби, що давала себе знати ще багато років.

І тепер ми за рішучі зміни, але жорстко проти колаборації.
Всі започатковані реформи мають бути розвинені. За першою хвилею реформації МВС, судової влади, має бути друга. Армія повинна остаточно відповідати стандартам НАТО, забезпечуватися сповна. Має почати працювати справжній ринок землі. Для заходу інвесторів, реалізації масштабних проектів, побудови сучасних виробництв потрібно змінювати та спрощувати законодавство. Також на часі перегляд термінів обрання виборних осіб у сторону зменшення, часткова ротація складів виборних органів, продовження реформ у частині місцевого самоуправління. І ще дуже багато питань. Справ у депутатів та виконавчої влади дуже багато. А як тільки влада буде гальмувати процеси, реакція активної частини суспільства та конструктивної опозиції має бути блискавичною.

Ми уважно слідкуємо за деклараціями та діями влади, що формується, дивимось, як працюють ці молоді та деякі їх радники. Тим більше, вже не слідуючи настановам технологів майже нічого не говорити по суті, зараз вони можуть говорити все. І робити. От народ і побачить, хто на що здатний.

Можемо взяти такий маленький приклад. Голова нової партії (вже не зовсім віртуальної, бо висунула достатньо кандидатів), що на людях був упевнений у цілковитій перемозі, а це для дуже багатьох аналітиків було простим піаром, дійсно на бренді лідера виграв усе, що можна і не можна, та готується до спікерства, каже: надто багато у нас комітетів (у ВРУ), давайте декласуємо комітет з євроінтеграції, -достатньо комітету закордонних справ. Розумію, більш за все йому не хотілося зберігати "старі" обличчя, тим більше вже зараз видно, що не дуже коректно обійшлися з відповідною віцепрем’єркою на міжнародному заході, який вона сама готувала. А, на його думку, відповідні кадри з МЗС уже є, у тому числі в парламенті. Тобто маємо зі сторони голови партії суто тактичний імпульс, не продуманий з точки зору того, як мають працювати в даний час такі структури. Добре, що був розголос цієї ситуації, і була визнана необхідність такого комітету.

Громадськість уважно спостерігає за процесом опанування переможцями влади. Дехто питає, чи не є їхнім гаслом "Вся влада нам".

Кажуть про необхідність дочасних місцевих виборів. Але ж місцеві влади – це самоуправління громад. Взагалі такі вибори не мають бути пов’язані з парламентськими.

Іде певна психологічна атака на столичне самоуправління. Можливо, керівнику офісу президента це видається оригінальним. Так, дійсно, офіс президента може простенько так нагадати Кабміну (до речі, ще старому, але працюючому з цим офісом у питанні оновлення губернаторського складу і з деяких інших питань синхронно, хоча ситуація з представленням звільнення та обрання губернаторів традиційно поставлена у зворотному порядку) про формальну конституційну необхідність звільнення керівника Київської МДА. Тобто він хоче формалізувати рішення Кабміну, спираючись на загальну конституційну норму для ОДА без урахування закону про столицю та відповідних рішень Конституційного суду. Причому як юрист і посадова особа він жодної відповідальності у даному випадку не несе. Те, що він не правознавець, очевидно. Як і багато юристів, він звик практично використовувати нестиковки в законодавстві.

Тут же його заступник підтвердив те саме. Нічого особистого.
Зате міський голова, що витримав уже два цикли виборів (перші дочасні) вже став у захисну позу. Хто скаже, що він неправий?
Тобто ми бачимо і підтвердження гасла "Вся влада нам", і використання традиційних методів досягання цілей. Останнє не краще першого. Наскільки розквітла юридична бюрократія, у тому числі у нових структурах, за папєрєдників, добре відомо. І це один із важливих моментів, що ми їх завжди критикували.

До речі, ми не приєднувалися до професійного за виборчою необхідністю та величезного громадського хорів ненависників п. Порошенка, хоча критикували і його. Заслуги його ще відмітить історія. Та всі бачили його найупертішу належність до старої системи панівної страти, у тому числі системи фінансування партій, яку так і "не зрозуміло" найсучасніше НАЗК, що безперервно "дістає" партії, що державного фінансування не мають. Для демократів, що бачили впритул майже тридцять років (ціле покоління) метаморфози цієї страти, усе було ясно. А хіба лідеру було не комільфо не просто визнати деякі кадрові помилки, а рішуче покаятися, наприклад, за прокучмівську "Злагоду", за непродуктивну боротьбу з прем’єрством Тимошенко, за вперте покривання власних любих друзів аж до самих виборів?А битва з урядом Яценюка, в яку були втягнуті як пан Міхо, так і депутати, названі пізніше єврооптимістами? Про односторонність антикорупційної кампанії ми написали, до речі, на наступний день після першого такого форуму.

І яка ж ціна упертості, принципового тримання за старі важелі та переплетені відносини, упевненості в тому, що країна може виграти "на всіх фронтах" під його єдино правильним керівництвом? Результат - патріоти, що скрипнувши зубами, все ж залишилися вірними своєму бренду (дехто просто залишився вірним лідеру) узяли 25 місць, у тому числі аж 2 (!) по мажоритарних округах. Майже абсолютна катастрофа!

Юра Романенко задає риторичне питання, що станеться з армією оплачуваних експертів, що обслуговувала оту тепер уже колишню правлячу квазіеліту. Оце якраз нас не цікавить. А юридичні структури при парламенті, творчі юридичні колективи від вищої школи, незалежні інститути та фахівці, журналісти з серйозних газет, дружні і не зовсім дружні проєвропейські партії можуть реально допомогти у просуванні європейських реформ.