Олександр Назарук: Факт і Істина

Актуальність усвідомлення змісту термінів ПРАВДА та ІСТИНА в ситуації гібридного протистояння та інформаційних війн спонукає до необхідності деталізації вищенаведених термінів через виявлення відмінностей між ними та наступного ієрархічного упорядкування. Таке упорядкування буде корисним не тільки при формуванні оцінки заяв та виступів політиків та різного роду державних діячів як в Україні так і за її межами, які використовують зазначені терміни, а й для аналізу та систематизації елементів сучасного інформаційного простору. Викладене нижче є точкою зору автора і відповідає скоріше здоровому глузду, ніж вимогам формальності.

Фундаментальним поняттям, на якому ґрунтується нижченаведений підхід до зазначеної систематизації є поняття ДІЙСНОСТІ. Воно презентує абсолютно всі сторони існуючого оточуючого середовища, охоплює все, що існує в природі, починаючи з матерії і закінчуючи вірою.

Дуже важливою властивістю дійсності з точки зору питання, які розглядаються, є її апріорна незаперечність та істинність по самій природі існування. Все, що дійсне, все істинне. В подальшому будемо вважати, що інформацію про дійсність дають нам органи наших відчуттів, хоча є і інші точки зору.

Пізнання дійсності задля практичного використання її властивостей в своїх інтересах сьогодні вважається найважливішою сферою діяльності людства з точки зору його виживання. Оскільки охопити і усвідомити безпосередньо всі сторони дійсності людина не в змозі, то для вивчення властивостей доцільно представити її прояв в оточуючому середовищі у вигляді ПРОЦЕСУ, який ми можемо спостерігати та вивчати. Протягом всього свого життя кожна людина, перебуваючи в дійсності обов’язково являється як суб’єктом, так і об’єктом різноманітних процесів оточуючого середовища. Саме оточуюче середовище наповнене нескінченною множиною процесів, які реалізують дійсність.

Вивчення та усвідомлення дійсності проводиться шляхом створення в інформаційному просторі образу (моделі) відповідного процесу, доступного для наших органів відчуттів. Для формування інформаційної моделі процесу доцільним являється представити його у вигляді взаємообумовленої послідовності елементів, які визначаються як ПОДІЇ. Якщо процес протікає у просторово – часовому вимірі, то за подію приймається стан процесу у визначений момент часу у конкретній точці простору. З позиції спостерігача за подію ми приймемо АКТ УСВІДОМЛЕННЯ ТА ФІКСАЦІЇ СПОСТЕРІГАЧЕМ СТАНУ ПРОЦЕСУ шляхом звернення уваги. У більшості випадків нашу увагу привертає зміна стану оточуючого середовища, яку ми вважаємо важливою, оскільки по своїй суті подія є явище багатостороннє і має практично безліч аспектів. Наголосимо, що в загальному випадку процес являє собою безперервну зміну стану оточуючого середовища, тому подія для людини існує лише тоді, коли вона її відчула та усвідомила.

В подальшому подія розглядається як базова складова процесу, яка покладена в основу побудови його інформаційної моделі з метою вивчення дійсності.

Подія несе інформацію про стан процесу в просторово – часовому вимірі. Множина таких станів сприймається спостерігачем як проява ДІЙСНОСТІ. При цьому необхідно відмітити, що даний термін можна сприймати в наступних значеннях: ДІЙСНІСТЬ як результат відчуттів та ДІЙСНІСТЬ як об’єктивна реальність. Останню складають не тільки матеріальні, а й нематеріальні аспекти (наприклад, енергетичні, інформаційні).

Інформаційний аспект дійсності.

Пізнання та усвідомлення різнобічних аспектів дійсності проходить через розумове моделювання процесів, які її реалізують. Середовище, в якому створюються та вивчаються такі моделі ми називаємо інформаційним простором. Враховуючи сказане, можна стверджувати, що інформаційний простір є така ж дійсність, як матеріальний світ. І коли природні процеси в матеріальному світі ми вважаємо незалежними від людини, то існування інформаційного простору поза людиною складно уявити, хоча і протилежне заперечувати не має підстав.

Події фіксуються спостерігачем з метою вивчення та використання отриманих результатів, для чого спостерігач створює її аналог (образ) в інформаційному просторі. Представником події в інформаційному просторі являється ПОВІДОМЛЕННЯ. Якщо вивчається процес, який презентує дійсність в самому інформаційному середовищі, то повідомлення і є його подією, а сам процес складає низку повідомлень.

Особливістю повідомлень являється та, що вони представляють в інформаційному просторі не тільки процеси матеріального світу, а й процеси ВСІХ ВИМІРІВ, В ЯКИХ ЖИВЕ ЛЮДИНА (фізіологічних, енергетичних, психічних, астральних, і т. ін. аж до виміру віри включно).

Повідомлення - інформаційна модель події, її опис з використанням засобів інформаційного простору. Такими засобами являються звукові та зорові форми, текстові записи та ін. Зміст повідомлення несе інформаційну СУТЬ аспекту події, на яку спостерігач звернув увагу.

В інформаційному просторі самим розповсюдженим видом повідомлення, яке відповідає стану події в дійсності, являється ФАКТ.

Факт – повідомлення, адекватне тому атрибуту події, який фіксується спостерігачем. – Факт з однієї сторони являється результатом спостереження події, а з іншої – елементом інформаційного простору, який фіксує стан дійсності. У світі матерії дійсність сприймається людиною через органи відчуттів як сукупність подій та переводиться в інформаційний простір, де за допомогою термінів адекватних атрибутам події формулюється у вигляді фактів або правди.

Антипод факту в сучасних повідомленнях отримав назву ФЕЙК. Фейк – неадекватне повідомлення - викривлена, спотворена фіксація дійсності в інформаційному просторі і являє собою видумку. У фейку значення термінів інформаційної моделі частково або повністю НЕ ВІДПОВІДАЮТЬ атрибутам події.

Правда – інформаційна модель дійсності, являє собою факт або сукупність фактів і адекватно описує сторону дійсності, яка фіксується спостерігачем (подію чи процес які відбулися або відбуваються в оточуючому середовищі).
Правда забезпечує АДЕКВАТНІСТЬ між подією процесу і її образом в інформаційному просторі
Антиподом Правди є брехня.

Істина – Інформаційна модель процесу, яка інтегрує всю можливу МНОЖИНУ фактів або правд, що фіксують як реалізовані так і потенційні події процесу, який спостерігається. Включає, крім фактів чи правд та їх логічний взаємним зв'язок, також множину потенційних (можливих) подій процесу, можливість яких закладена в дійсності і відображена в принципах інтеграції (узагальнення) фактів інформаційного простору, які відповідають спостереженням. Процес вибирає події з простору можливих подій, ІНТЕГРУЄ їх та встановлює між ними просторово-часовий логічний взаємозв’язок, а Істина фіксує таку інтеграцію в інформаційному просторі.

Істина – адекватний вербальний опис повної ідеальної моделі процесу, яка придумана та поставлена спостерігачем у відповідність фактам і відображає його СУТЬ вичерпно та повністю описує модель процесу як множини не тільки реалізованих, а й можливих з точки зору реалізації подій процесу або його вибраного (суттєвого для конкретного розгляду) аспекту.

Істина відноситься до сфери мислення та розумової діяльності. Істину ми можемо ЛИШЕ УЯВИТИ, оскільки на практиці ми спостерігаємо та використовуємо для узагальнення лише дуже мізерну кількість подій процесу.

Істина встановлює (доводить до нашої свідомості) в інформаційному просторі принципи інтеграції фактів прояву в дійсності подій процесу, який вивчається шляхом спостереження.
Антипод Істини є єресь.

Поняття правда і Істина використовуються в суспільстві як засоби для побудови в інформаційному просторі моделей явищ та процесів оточуючого середовища (дійсності) з метою їх вивчення та використання.

Необхідно відмітити, що подія та її інформаційна модель є різні речі, тому що подія є об’єктивною реальністю, а в формуванні її моделі в інформаційному просторі приймає участь суб’єкт (спостерігач), отже ВСЯКА інформаційна МОДЕЛЬ події Є СУБ’ЄКТИВНОЮ. Крім того, суть інформаційної моделі події завжди є приближенням суті самої події.

В подальшому будуть розглядатися події оточуючого середовища, які сприймаються і фіксуються органами відчуттів людини і формулюються спостерігачем як факт. Отже, в визначенні ПРАВДИ ( адекватного інформаційного відображення події у вигляді факту або сукупності фактів) необхідними є незалежна від спостерігача сама ПОДІЯ та СВІДОК (людина, яка спостерігала подію і адекватно її висвітлила або описала).

Під АДЕКВАТНІСТЮ розуміється точність і відповідність термінів інформаційної моделі події її реальним атрибутам, які зафіксував спостерігач.

Правда та Істина – сутності , які використовуються для створення інформаційних моделей предметів явищ та процесів. Вони забезпечують адекватний зв'язок між дійсністю та її відображенням в свідомості людини і являються інструментами, які формують моделі ІДЕАЛЬНОГО СВІТУ, базуючись на спостереженні процесів і подій РЕАЛЬНОГО СВІТУ та забезпечують відповідність ВІДОБРАЖЕННЯ реального оточення людини в ІДЕАЛЬНИХ МОДЕЛЯХ, що СТВОРЮЮТЬСЯ (формуються) в вербальному його середовищі. (середовищі образів). Без таких моделей інтелектуальна діяльність людства як засіб пізнання та усвідомлення дійсності НЕМОЖЛИВА. Вони мають ЗАСАДНИЧУ ВАЖЛИВІСТЬ в процесі усвідомлення явищ оточуючого середовища з використанням інформаційного обміну (спілкування) між людьми.

Адекватність необхідна для однозначного відображення вибраної для вивчення властивості (сторони, атрибуту) дійсності чи явища оточуючого середовища в його інформаційному образі. Відсутність зазначеної вище адекватності призводить до спотворення інформаційної моделі явища і являється одним з основних джерел викривлення сприйняття людиною дійсності.

Наведені визначення не являються вичерпними (якщо для даних категорій адекватні визначення можливі взагалі) але, як на мене, для мети схематичного аналізу суттєвих відмінностей термінів ПРАВДА та ІСТИНА у їх застосуванні достатніми.

Наявність спостерігача в створенні інформаційних моделей є одним із основних джерел спотворення таких моделей відносно процесів та явищ дійсності. Таке спотворення (свідоме чи несвідоме) обумовлене невідповідністю між реальними властивостями зафіксованого атрибуту події і помилковими (неадекватними) термінами, які використовує спостерігач для опису зазначених властивостей в ідеальній моделі. Для подальшого розгляду будемо вважати, що опис атрибутів реального події в інформаційній моделі адекватний. Останнє означає, що спостерігач створює неспотворений образ події (говорить, пише, викладає правду).

ІСТИНА відкриває ПЕРШОПРИЧИНУ явища, яке проявляється в оточуючому середовищі і, як правило, даному нам у відчуттях. Отже, правда необхідна людині для того, щоб сформувати в його свідомості ідеальний (в розумінні нематеріальний) образ, адекватний події, яка спостерігається, а ІСТИНА – сутність, яка описує в його свідомості (в ідеальній моделі) першопричину явища, яке, в свою чергу, формує процес в дійсності, який стає доступним для спостерігача у вигляді сукупності подій та переводиться ним в інформаційний простір у вигляді повідомлення як сукупності фактів або правд. Отже, в викладеній вище системі взаємовідносин термінів факт, правда і Істина, факт та правда є необхідними інструментами для усвідомлення Істини з метою пізнання законів існування ДІЙСНОСТІ.

Покажемо застосування вищевикладеного підходу для аналізу загальновідомої історичної події усвідомлення істинної моделі Сонячної системи.

Кожного безхмарного дня люди бачили, як Сонце виходить із-за обрію, протягом дня перебуває в різних точках небосхилу (Це - факт, який кожний особисто може спостерігати щодня), і вечором заходить за обрій. Зважаючи на те, що Сонце постійно знаходиться на небосхилі та постійно змінює своє місцеперебування на ньому, спостерігач приходить до логічного висновку – Сонце рухається по небосхилу. Це – правда (сукупність логічно пов’язаних фактів які відповідали (і відповідають по сьогоднішній день) практичним спостереженням). Оскільки вдень Сонце, а вночі Місяць і зірки періодично (з періодом у добу) здійснюють практично ідентичні рухи, із спостереження зазначених фактів зроблений висновок: Сонце, Місяць та зорі рухаються навколо Землі по колу.

На основі узагальнення (інтеграції) фактів різного положення Сонця на небосхилі Землі протягом дня та правди події його руху по небосхилу, Аристотель (спостерігач) будує найпростішу, інформаційну модель ПРОЦЕСУ відносного руху Землі і Сонця в космічному вимірі: Сонце рухається по колу навколо Землі. Людство приймає запропоновану модель вченого як правдиву, тому що вона однозначно відповідає спостереженням.

В подальшому Коперником було запропоновано ІНШУ МОДЕЛЬ, яка ТЕЖ інтегрувала факти та правду щодо руху Сонця по небосхилу Землі. Відмінність моделі Коперника була в тому,що вона побудована на принципі КРУГОВОГО РУХУ для ВСІХ ПЛАНЕТ, що, як наслідок, до примітивності просто пояснювала не тільки простий рух Сонця та Місяця по небосхилу, а й надто СКЛАДНИЙ в моделі Аристотеля рух планет Марса та Венери по зоряному небу.

Виникла проблема ВИБОРУ, адже Істина єдина!

Служителі католицької церкви, як представники Бога на Землі, ВРАХОВУЮЧИ АВТОРИТЕТ Аристотеля, цілком ДЕМОКРАТИЧНО, ПІСЛЯ ВСЕСТОРОННЬОГО ОБГОВОРЕННЯ, ОДНОГОЛОСНО приймають ЗАГАЛЬНОВИЗНАНУ тогочасним суспільством геоцентричну модель Сонячної системи Аристотеля як єдино правильну, Істинну, а модель Коперника оголошують ЄРЕСЮ. Подальший розвиток науки показав, що модель Аристотеля є неадекватною реальному процесу взаємного руху Землі та інших небесних світил, оскільки вона враховує НЕ ВСІ аспекти взаємного руху спостерігача, якій знаходиться на поверхні Землі, руху Землі та руху Сонця . Виникає питання, як так трапилося, що модель явища, яка повністю підтверджується спостереженнями може привести до помилкової уяви про суть процесу? Вкажемо на три аспекти , які не враховані в моделі Аристотеля і які привели до помилкового трактування спостережень.

1. Підсвідоме ототожнення спостерігача, який знаходиться на поверхні Землі із самою Землею. Це різні речі, тому що в той момент, коли центр Землі не рухається в просторі, спостерігач рухається внаслідок її обертання навколо своєї вісі.

2. Із очевидного факту "Рух по небосхилу Землі" аж ніяк не випливає "уявний факт" "Рух навколо Землі". Хоча б тому, що рух Сонця по небосхилу Землі спостерігач фізично може фіксувати, а для наглядної фіксації факту взаємного руху Сонця і Землі спостерігач фізично має бути розташований далеко в Космосі. І якби він скористався такою можливістю, то побачив би, що за час пробігу Сонця по небосхилу від сходу до заходу за горизонт взаємне його розташування відносно Землі практично не змінилося. Додамо до цього, що для спостерігача, який знаходиться на поверхні Землі факт руху Землі в космічному просторі є НЕДОСТУПНИМ, він може такий рух лише уявити.

3. В моделі Аристотеля порушений ПРИНЦИП ОДИНАКОВОСТІ РУХУ всіх планет Сонячної системи.

Деякі висновки.

На основі викладеного вище стає зрозумілим справедливість виразу "У кожного своя правда", тому що правда є результат фіксації (наголосимо, НЕСПОТВОРЕНОЇ фіксації) спостерігачем результатів спостереження. Покажемо це на прикладі. Припустимо, посеред кімнати стоїть телевізор і сидять два спостерігачі, один з яких сидить перед екраном, а другий - зі сторони задньої панелі. Їм сказано, що перед ними предмет, який називається телевізор, і просять дати опис його зовнішнього вигляду. Оскільки кожний з них бачить перед собою різні панелі, то результат опису буде різним. При тому, якщо запитати у спостерігачів: Так скажіть, у телевізора є екран, чи його немає?, то один з них буде стверджувати, що є, оскільки він його бачить, а інший буде стверджувати, що екрану у телевізора немає, бо він його не бачить, і кожний з них каже правду. Якщо при цьому кожний спостерігач претендує на Істину, то слова іншого він буде сприймати як марення, якщо не дурницю, тільки тому, що він бачить своїми очима не те, про що каже інший спостерігач. Відстоюючи свою правду як єдину (Істину), вони ніколи не досягнуть згоди стосовно зовнішнього вигляду предмету, який спостерігають. Наведений приклад гіперболізовано демонструє джерело та механізм виникнення розбіжностей та суперечок в суспільстві при розгляді в тому числі і надто складних соціальних питань перед прийняттям єдиного рішення.

Історично відомо, що визнання Істинною моделі сонячної системи Аристотеля і єретичною моделі сонячної системи Коперника відбулося в процесі суду католицької церкви над Джордано Бруно. Той історичний факт, що модель Сонячної системи Коперника була визнана ЄРЕССЮ після детального її розгляду представниками католицької церкви НА СУДІ, свідчить про ОСОБЛИВІСТЬ взаємного співвідношення Істини та факту. І такою особливість є те, що в самому загальному випадку факт ще не є Істина, а лише НЕСЕ ІНФОРМАЦІЇ про подію, яка є частинкою (елементом) процесу. Істина утворюється в результаті взаємного інтегрування ВСІХ фактів (в тому числі і можливих), які відносяться до процесу, який спостерігається. Другим важливим висновком з наведеного історичного факту є те, що Істина голосуванням НЕ ВСТАНОВЛЮЄТЬСЯ, навіть самим найдемократичнішим! Як на мене, Істина – то є ДАР БОЖИЙ і відкривається тому, хто в даний момент готовий її сприйняти та усвідомити, а не тому, в кого найвищий соціальний статус, посада чи звання. Всякий, хто прагне Істини, має це УСВІДОМИТИ! Між іншим, носій Істини Джордано Бруно був засуджений до страти демократичним шляхом НА ПІДСТАВІ фактів (я не захисник суддів, але з точки зору фактів, то які можуть бути претензії), як і великий прибічник демократії та людинолюб Сократ. Наведений приклад має бути попередженням для тих прибічників демократії, які помилково вважають її джерелом Істини та гарантією справедливості!

Істина може бути досягнута виключно при інтеграції множини ВСІХ правд та фактів, які притаманні процесу. Врахування в інформаційній моделі процесу хоча б одного фейка виключає досягнення Істини і породжує єресь. В Істині немає місця щонайменшій брехні! Це є той випадок, коли крапля дьогтю псує бочку меду.

Тим не менше, на Землі жили, живуть і будуть жити люди, які здатні за спостереженням ОДНОГО факту побачити Істину. Найяскравіший приклад – Ісаак Нютон, який за спостереженням факту падіння яблука побачив не можливість його спожити, а закон Всесвітнього тяжіння.