Главная Контакты Карта сайта




07 августа, 2020
Либерально-демократическая партия Украины
UKR     RUS     ENG
Свобода каждого - основа свободы всех


Партия
Либерализм: теория и практика
Партийные новости
Институт Либерализма
Вопросы и ответы
Фотоархив
Голосование
Проекты

Вход

Яков Гольденберг: Двадцать лет спустя

15.01.2011, 18:22/ Комментарии
Версия для печати
Печатается на языке оригинала


Багато було сказано про події минулого року, та й початку нового. Поняття "злочинний режим" отримало реальні обриси. Прокурорська фортепіанна гра у чотири руки відомої "мурки" - не апофеоз, але маленький штрих. Злагоджена діяльність силовиків проти опозиції та будь-яких протестних акцій, фабрикування безглуздих звинувачень, підозріла метушня навколо підриву пам’ятника офіційно визнаному судом злочинцю нагадують багатьом дії обох тоталітарних режимів 30-х років минулого століття. Поки що це здебільшого фарс.

Звичайно, треба говорити, треба боротися за права, що поступово обмежуються наступом влад. Боротьби, переважно в ІНеті, вистачає. Невистачає системного осмислення ситуації та хоч якогось начатку плану дій. Невистачає грунтовних праць наших лібералів. Багато початків, мало закінчень.

ЛДПУ, як партія конституціоналістська, практично одразу сформулювала суть конституційного заколоту, розібрала все до коми, але тільки на прийняття офіційної заяви, на жаль, пішло більше дев’яти місяців. Нині те, що точно сформульовано в цій заяві, практично є майже загальним місцем, а єдиним легітимним центральним органом з обмеженими повноваженнями залишився Верховний суд.

Я ж у цих коротких нотатках хотів би зачепити тільки дві зовсім різні події, відділені одна від одної рівно двадцятьма роками.
Двадцять років тому спецпідрозділ "Альфа" захопив Вільнюський телецентр та спробував штурмувати литовський парламент. Загинули люди, але початкова демократія цієї республіки встояла. Її захистили неозброєні люди, закрили своїми тілами. Це була одна із останніх гримас здихаючого режиму, тоді ще досить сильного.
Буквально одразу після цієї жахливої події у Харкові зібрався Демократичний конгрес партій, що почали діяти у тодішніх союзних республіках. То був час, коли мала народитися демократія нових країн, і практично одним, не дуже вірним, гарантом процесу був Горбачов. Взяла участь у конгресі й досить представницька делегація ЛДПУ.

Зупинюсь тільки на кінцевому результаті конгресу. Резолюція авторства нашої партії, що засуджувала не тільки дії якихось "яструбів", але й саму КПРС, не пройшла, бо на конгресі, як виявилося, були представлені переважно партії, що вийшли з так званої "демплатформи" в КПРС.

КПРС пізніше була заборонена Єльциним виключно за ГКЧП, а потім тихцем помилувана. Подібне було і в Україні.

Справа не в забороні, дорогі друзі, хоча і в ній теж. Справа у засудженні абсолютно конкретних злочинів, починаючи з розгону Установчих зборів і закінчуючи ГКЧП.

На сьогодні засуджені офіційно тільки кілька осіб, і тільки за один злочин – Голодомор. Інші злочини, відомі та достатньо задокументовані, в тому числі злочини так званого революційного правосуддя, не засуджені досі.

Не в останню чергу тому й змогли розквітнути протягом двадцяти років розвитку демократії нових країн "басманне", "хамовничеське" та наше рідне українське правосуддя як прямі нащадки радянського "правосуддя". Та й діячі нинішньої влади є нащадками так званого покоління переможців, що перемогли свій народ.

Тому друга – вже сучасна знакова подія,- це надання політичного притулку в Чехії екс-міністру економіки Богдану Данилишину.

Політичні біженці з України за Кучми з’явилися після шести років його надто задовгого президентства. Янукович же "отримав" біженця, коли не минув його перший рік.

Не зупиняючися на дезінформаціях Генпрокуратури та сумнівних, і кінець кінцем, досить дрібних звинуваченнях Данилишина (порівняно із звинуваченнями в уже достатньо відомих зловживаннях, що можуть бути пред’явлені будь-кому із нинішніх можновладців), зафіксуємо, що чеський уряд виходив з останніх повідомлень про арешти колишніх урядовців, а також про дику корупцію українських судів, небезпеки виживання в українських тюрмах та сучасний стан прокуратури.

Надання політичного притулку опозиціонеру – сигнал, що європейська держава не поділяє принципи Ради Європи.

Очевидно, що ця подія розвалює порушену проти Данилишина справу. Чи буде це кроком до розвалу режиму, залежить від нас усіх.
 

Партийные новости:
Комментарии
Партийные новости
Либерализм: теория и практика
 
Новейшая история либеральных демократов в форумах


© 2005 Либерально-демократическая партия Украины.
Пресс-служба ЛДПУ: press_ldpu@ukr.net. Для замечаний ипредложений: reklama_ldpu@ukr.net
При использовании материалов сайта ссылка на www.ldpu.org.ua обязательна.
Разработка и дизайн - УРА Internet