Главная Контакты Карта сайта




18 сентября, 2021
Либерально-демократическая партия Украины
UKR     RUS     ENG
Свобода каждого - основа свободы всех


Партия
Новости ЛДПУ
Проекты
Либерализм: теория и практика
Институт Либерализма
Голосование
Фотоархив
Вопросы и ответы

Вход

Адам Кузнєц:Навколо боротьби за і проти продовження земельної реформи

28.04.2021

Адам Кузнєц /
Версия для печати
Земельна реформа є найбільш непристойним прикладом гальмування необхідних змін в українському суспільстві.
Боротьба навколо ринку аграрних земель триває давно та супроводжується інформаційною війною. Вже відомо, що всю землю скуплять іноземці, що рідну землю не можна продавати, що це єдина найвища цінність, що залишилася у народу, що довгий мораторій захищав власників паїв. Уся ця новітня міфологія за необхідності живиться витягнутою із запасників іще початків незалежності кампанією проти "зайд", що захопили Україну, в усякому разі, її владу. Тоді просто треба було "перевести стрілки" від "своїх" компартійних предків щодо звинувачень у голодоморі, завдяки чому пам’ятники ним простояли ще досить довго, а партія Симоненка на якомусь пленумі всього лише констатувала "перегини" того страшного часу.
Ці сучасні міфи були елементарно спростовані рішенням Європейського суду з прав людини про порушення прав власників, статистикою про вільний обіг 4 млн га сільськогосподарських земель, які не підпадають під дію мораторію, та оголошеннями про "сірі" схеми обігу землі, що підпадає під дію мораторію. А якщо ви в Європі, то рішення суду треба виконувати.

Окрім того, наша партія вважала, що запровадження мораторію було неконституційним іще з одної причини, окрім порушення права власності. Мораторій наклали тільки на розпайовані землі, а на землі, які надавалися громадянам для ведення особистого селянського господарства, він не поширювався. Тобто одна частина селян могла продати свої ділянки, інша – ні. Тобто права їх на власні землі різного "статусу" були нерівні.

З початку глибшого інтересу ЛДПУ, що за заснування була переважно "міською" партією, до питань реформування сільського господарства ще в часи нашої співпраці з Селянсько-демократичною партією України у виборчому блоці "Європейський вибір України" (1998 рік) вже було очевидно, що гальмування реформ було зручно центральній владі та бюрократії на всіх рівнях.
Колгоспи, що умовно були господарями на своїй землі, ще до незалежності України були позбавлені будь-якої державної допомоги і почали припиняти діяльність. Занепали радгоспи, за винятком деяких спеціалізованих. Ряд господарств за згодою колективів на певний час переходив у склад великих успішних промислових підприємств (яких зобов‘язувала на це місцева влада), а, виживши, набагато пізніше виділявся у акціонерні товариства та в ТОВи.

Незважаючи на всі перепони та складнощі, активна частина сільського населення знаходила вихід у фермерському русі, а також частково і у кооперативному, який відроджувався поступово, а надалі був узаконений остаточно зусиллями деяких громадських об’єднань, які підтримувалися і нашою партією.
Не будемо докладно описувати первинні вади паювання на селі. Партія тоді констатувала, що не всі громадяни отримали землю, більше того – далеко не всі, що працювали на селі.

Можливість громадян чесно отримати землю для ведення особистого селянського господарства практично була теж обмежена.
Із паюванням землі та започаткування фермерського руху почалася оренда паїв, що стала майже основним заробітком великої частини пайовиків. Почалася і незаконна та напівзаконна реалізація паїв.
Процес був життєво необхідний фермерським господарствам, а ще більше великим агрофірмам, що більш як за чверть століття набрали реальну вагу.
Десь я читав, що наприкінці минулого десятиліття шановні гості з одної з країн Балтії питали наших гостинних колег, а чи вже здійснили ми земельну реформу. Господарі сказали, що ні. Тоді один із гостей сказав, що як зробите, то ще через двадцять років будете мати загальний прогрес.

Ну і всі знають, що відновлення ринку землі є умовою співпраці з великими міжнародними організаціями.

Професор М. Бугаєць пише, що з початку реформи було "указами і постановами рекомендовано забезпечити селян (пайовиків) інвентарем технікою, хімічними добривами та фінансами для організації процесів обробітку землі, але як висловився перший президент — маємо, що маємо — рекомендації не виконано державними органами і одержаний результат — тільки 5-6 % цих громадян, яким суспільством подарована земля для її обробітку, насправді її обробляють".
Те, що вимагалось керівництвом протягом багатьох років, особливо останніх совєцьких, а тим більше перших років незалежності, майже не виконувалось. А з якимись рекомендаціями було із самого початку ясно, що абсолютно нічого не буде здійснюватися зі сторони держави. Розраховувати селянин, як і раніше в історії, мав сам на себе.

Затягування з продовженням реформи було невигідне пайовикам, які за довгий час уже не всі дожили до скасування мораторію. Та й із успадкуванням паїв питання не завжди було простим. А всім іншим – вигідно!

Така коротка історія менш як на дві сторінки могла викладатися також у вигляді багатотомної художньої саги. Можливо, вона ще буде кимось написана.

Для того, щоби зрозуміти нинішній загальний стан і реальні результати агросектора, треба знати, як працюють підприємства взагалі як такі; як вони заробляють та розподіляють дохід; яка специфіка підприємств, що орендують земельні паї, у відносинах із місцевою владою, великими та малими конкурентами; як узагалі складалися протягом більш як 30 років відносини центральної та місцевої влади, ініціаторів створення великих компаній, фермерів, пайовиків-власників колишніх колгоспних земель.
Із підвищенням продуктивності праці зменшувалася кількість безпосередньо зайнятих у сільському господарстві, продовжувався відтік селян у міста, що є дуже давньою тенденцією не тільки нашої країни із самого початку створення міст як таких. З іншої сторони, почалося деяке відродження повністю знищеної за совєцькі часи місцевої промисловості та ремесел на селі.

Давайте подивимось, які ж результати розвитку новітніх великих бізнесів, що користувалися під час довгого мораторію на продаж землі підтримкою закону та влади, державними пільгами та кредитами, а також кредитами великих міжнародних організацій.
От, наприклад, такою була капіталізація публічних українських агрокомпаній на 14 квітня 2021 року:
"Авангард" — $1 млн (щодо частки акцій, що на даний час обертаються на біржі); "Агротон" — $34 млн; "ІМК" — $183 млн; "Кернел" — $1,1 млрд; "Астарта-Київ" — $242 млн; "Овостар Юніон" — $113 млн; МХП — $542 млн; "Мілкіленд" — $ 7 млн.
А що ж це за компанії, подивіться, шановні колеги.
"Авангард"  — AVANGARDCO IPL – спеціалізується на виробництві яєць і яєчних продуктів. Це вертикально інтегрований бізнес, офіс Компанії знаходиться в Києві. Займає 30% промислового ринку яєць і 66% ринку cухіх яєчних продуктів України. ТМ "Квочка". Є найбільшим експортером яєць і сухих яєчних продуктів. З травня 2010 року акції AVANGARDCO IPL у формі Глобальних депозитарних розписок торгуються на Лондонській фондовій біржі. Кінцевий бенефіціар Олег Бахматюк;
"Агротон" — зернове виробництво та тваринництво. Сайт старий. Луганська обл. – Київ. Лістинг ГДР на Франкфуртскій фондовій біржі. Кінцеві бенефіціари Юрій Журавльов, Лариса Орлова;
"ІМК" з 1998 року — КУКУРУДЗА, ПШЕНИЦЯ, СОНЯШНИК, СОЯ, ВИРОБНИЦТВО МОЛОКА. РОЗМІЩЕННЯ АКЦІЙ ІМК НА ВАРШАВСЬКІЙ ФОНДОВІЙ БІРЖІ - 2011. Кінцевий бенефіціар Олександр Петров;
"Кернел" — З 1995. Соняшник, олія. З листопада 2007 року акції компанії торгуються на Варшавській фондовій біржі. Реєстрація Люксембург. Кінцевий бенефіціар Андрій Веревський;
"Астарта-Київ" — З 1993 року. Цукор, молоко. Входить в ASTARTA Holding N.V.  У 2006 році проведено ІРО компанії ASTARTA Holding N.V. та розпочато її лістинг на Варшавській фондовій біржі. З 2008 року розпочинається співробітництво компанії з Європейським банком реконструкції та розвитку, за кошти якого фінансуються програми енергоефективності. Того ж року "Астарта" першою з українських аграрних компаній уклала угоду з Міжнародним фондом вуглецевих кредитів, заснованим ЄБРР і ЄІБ, на реалізацію карбонових квот у рамках Кіотського протоколу, який покриває зниження викидів вуглецю заводами компанії в період 2008—2012 років. Кінцеві бенефіціари Віктор Іванчик, Ірина Іванчик;
"Овостар Юніон" — Яйця. ТМ "Ясен Світ". У 2006 році проведено ІРО компанії. Реєстрація Нідерланди. Кінцеві бенефіціари Олег Бєліков, Віталій Вересенко;
МХП — кінцевий бенефіціар Юрій Косюк. Попри надприбутки, з державного бюджету отримав майже 2,5 млрд грн дотацій завдяки зв’язкам з Порошенком. Зрозуміло, що Зеленський під час засідання Національної ради з питань антикорупційної політики піддав сумніву доцільність такої "бюджетної допомоги". Зацікавився діяльністю групи компаній мільярдера й Антимонопольний комітет. Я сам бачив, як він захоплював землю та побудував палац на території пам’ятки археології "Хотівське городище", зловживав користуванням територією парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва "Феофанія". Реєстрація Люксембург.
"Мілкіленд" — сир, казеїн. Кінцеві бенефіціари Анатолій Юркевич та іноземні фірми та громадяни (нам невідомі).
Також є інформація, що IFC надала українсько-британському СП "Нива Переяславщини" $20 млн позики, а ЄБРР – 12,5 млн. Зерно, свиноводство. ТМ "П’ятачок". Має "земельний банк" 23 тис. га. З української сторони бенефіціари Олександр Мостіпан, Віталій Шакель.
Інші власники (Київщина, наприклад).
Євген Сігал. "Комплекс Агромарс",ТМ "Гаврилівські курчата".
Анатолій та Тетяна Засухи, ПСП "Агрофірма" Світанок".
Олександр та Галина Гереги. "Агрохолдинг 2012".
Руслан Голуб, "Так-Агро".
Олег Жеваго (брат Костянтина Жеваго), Вадим Кушнір, Леонід Шалабай, Валерій Яринко та Леонід Глиняний. "Шамраївський цукровий завод".
"Агро-регіон". Юрій Карасик продав шведському East Capital Holding AB з активами 3,5 млрд євро. Кінцевий бенефіціар Ларс Хаканссон.
"Grain Alliance – Баришівська зернова компанія", 57 тис га. Кінцевий бенефіціар Йоган Клаессон.
Це частина реальних прикладів, як протягом 30 років розвитку капіталізму в умовах незакінченої земельної реформи були повністю замінені інфраструктура та технічне забезпечення, вироблена значна частина ВНП, якісно та кількісно здійснений експорт.

В умовах мінімального допуску в країну іноземних інвестицій (що би не говорили деякі про іноземних зайд (і доморощених "неукраїнських"), що розкрадуть та увезуть кудись землю, майже всі "олігаршата" плоть від плоті і кров від крові "свої", українські, та ще й "місцеві") зіграли роль кредити, у тому числі міжнародних організацій, державні пільги та відмиті внутрішні інвестиції, прямо скажемо – державна підтримка нових місцевих укладів, які дехто характеризує як неофеодальні. І ці олігаршата якраз були проти припинення мораторію.
Новостворений фермерський рух розвивався у менш сприятливих умовах, але й він отримував певні пільги в оподаткуванні, закупці техніки.

Отже, мораторій на купівлю-продаж землі був запроваджений в січні 2001 року. Це був закон, що забороняв відчуження земельних паїв до ухвалення нового Земельного кодексу. З 1 січня 2002 року запрацював Земельний кодекс, перехідні положення якого містили норму про заборону купівлі-продажу землі до 1 січня 2005 року. Дія заборони не поширювалася на міну, спадкування та вилучення земель для суспільних потреб. Після цього Верховна Рада ще десяток разів продовжувала дію мораторію.
Мораторій запровадили начебто як тимчасовий інструмент захисту землевласників в умовах слаборозвиненої інфраструктури земельного ринку. Та він ніколи не був реальною перешкодою. Можливості для того, щоби стати власником землі або незаконно її обробляти, використали і фермери, і агрохолдинги.
В результаті тіньовий земельний ринок оцінюють в десятки мільярдів доларів. І це влаштовувало дуже багатьох, у тому числі ряд партій, що були і є у парламенті.
Під дію мораторію підпадав 41 млн га (66% сільськогосподарських угідь). Дві третини з них, 27 млн га, – це земельні ділянки (паї), розподілені серед 6,9 млн працівників колгоспів та колгоспних пенсіонерів.

Взагалі є три основні та найбільш поширені корупційні схеми для незаконного та начебто законного отримання землі (не тільки розпайованої!), причому жодна із них не могла реалізуватися без участі посадових осіб державних органів.
Перша схема – це самовільне захоплення земель державної та комунальної власності "за згоди" посадових осіб. Це дуже просто: хтось без підстав займає земельну ділянку та протиправно використовує для власної вигоди, наприклад, обробляє і вирощує рослинну продукцію, а громада і бюджет зазнають збитків, нічого не отримуючи.
З 3 січня по 23 жовтня 2020 року обласні управління з контролю за використанням та охороною земель, що входять до складу Держгеокадастру, виявили 13 576 порушень земельного законодавства. Заподіяна шкода становить 67 млн грн.
Захопник діє в змові з представниками місцевої влади. Корумпувати значно дешевше, ніж платити податки. За це передбачена адміністративна і кримінальна відповідальність. Адміністративна відповідальність за  ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - штраф для громадян – 170-850 грн, для посадових осіб – 340-1700 грн. Кримінальна відповідальність за самовільне захоплення земельної ділянки, яке завдало значної шкоди її законному власнику за ст. 197-1 Кримінального кодексу - штраф 3400-5100 грн або арешт на строк до шести місяців. Протягом 2018-2019 років за незаконне захоплення земельних ділянок було засуджено всього 109 осіб.

Друга схема – це укладання договорів про спільну діяльність з користування земельними ділянками державної та комунальної власності. Досить поширена схема, інколи може бути і чесною. Державні та комунальні підприємства можуть мати великі масиви землі. І вони часто укладають з приватними підприємцями договори про спільну діяльність за ст. 1132-1143 Цивільного кодексу та ст. 176 Господарського кодексу, що дає можливість здійснювати спільну господарську діяльність без утворення окремого підприємства.
В принципі спільна діяльність акціонерних та інших товариств, що самі орендують земельні паї, з фірмами, що мають певні технічні можливості, практикується, але в таких випадках договори найчастіше виконуються, і зрештою, пайовики отримують зиск за оренду.
Теоретично бізнес на землях державних та комунальних підприємств також ділить прибутки з власниками. Але на практиці останні нічого не отримували, а недоброчесні ділки й посадовці отримували величезні масиви для тіньового обробітку.
Нацполіція розслідувала 315 кримінальних справ, пов'язаних тільки з Національною академією аграрних наук, яка входить до п'ятірки найбільших землекористувачів країни та володіє близько 400 тис га землі. Державне підприємство "Конярство України" отримало від реалізації таких договорів мільйонні збитки.
За інформацією Держгеокадастру, на праві постійного користування таких суб’єктів наразі перебувають понад 750 тис га сільськогоспземель.

Схема третя – це використання інструменту "безоплатної приватизації" для виведення земельних активів. За законом дія мораторію не поширюється на ділянки, які передаються у власність громадянам за процедурою безоплатної приватизації. Дійсно, за ст. 121 Земельного кодексу громадянин має право безоплатно отримати у власність від держави або територіальної громади в будь-якому куточку країни шість ділянок, загальна площа яких може сягати 6 га.  Практична можливість цього дуже обмежена, коли людина зареєстрована в одному місці, а отримати землю хоче в іншому місці. Некорупційно отримати цю можливість у такому випадку просто нереально. Цей інструмент став одним з найбільших джерел корупції у сфері земельних відносин і досі використовується для тіньового перерозподілу державних та комунальних земель.
На балансі держави відсутні понад 5 млн га землі. Поки що не існує реєстру громадян, які отримали землю за цією процедурою. Власники ділянок, що зникли, стануть відомі після оцифрування всіх паперових даних, і якщо такий реєстр буде, то ми побачимо, можливо, як одна людина отримувала ділянки до десяти разів.
Також за багато років сформувався "сірий ринок", коли паї поміняли господаря начебто законно.
Довгострокова оренда землі (на 49 років) - один з найпоширеніших способів оформити право користування землею. Раніше Земельний кодекс містив норми, які дозволяли передавати державні землі для ведення фермерського господарства. Зазвичай такі господарства не створювалися, а отриману фізособами землю передавали в суборенду агрохолдингам. Держгеокадастр не проводив облік таких земель, тож порахувати точну кількість збитків неможливо. Протягом 2013-2016 років за цією схемою було виділено близько 2 млн га сільськогосподарської землі. Половина цих площ опинилася в земельному банку аграрних компаній.
У 2016 році Верховна Рада припинила дію відповідного положення Земельного кодексу. Тепер така оренда дозволена тільки через аукціон. Договір підлягає державній реєстрації, а право оренди на відміну від емфітевзису не підлягає продажу. Проте буває, коли сторони прописують у договорі оренди обов'язок продати землю після скасування мораторію.
Такоє є така форма договорів як емфітевзис - право користування земельною ділянкою, яке має відмінності від договору оренди: відсутність обмеження по терміну (зустрічаються договори терміном на 100 і більше років), немає чіткої встановленої форми договору і умов оплати, право користування по емфітевзису можливо продати третім особам. На практиці власнику землі один раз платять всю суму як би за весь період користування землею, тобто фактично як за купівлю-продаж. До ризиків для покупця слід віднести те, що він не стає власником землі, і завжди залишається можливість дострокового розірвання договору.
Разом 5% земель або близько 1,5 млн га оформлені за договорами емфітевзису або оренди на 49 років.
Також практикуються договори міни, коли гарна земля в кілька гектарів в зручному місці змінюється на пару соток землі в іншій області.
Існують схеми, коли пайовики укладають фіктивний договір позики під заставу земельної ділянки, який оформляється через розписку. Проводиться одразу розрахунок, а по закінченню встановленого терміну позики "кредитор" уже формально в судовому порядку звертає стягнення на земельну ділянку. Ділянка переоформляється на "кредитора" на законній підставі рішення суду. Потім новий власник благополучно перепродає ділянку.

Таким чином, мораторій не зупиняв здійснення земельних угод, і законодавство давало для цього багато можливостей.
За прийнятим законом земельний ринок відкривається з 1 липня цього року. Ми тут не будемо докладно говорити щодо процесу його прийняття та голосування 4 тис поправок, переважно антидержавної фракції ОПЗЖ. Були інші правки, що обмежили побажання авторів законопроєкту щодо громадянства покупців та величин дозволених обсягів придбання земель. У перші 2,5 роки дії закону юридичні особи не зможуть купувати землю. Фізичним особам дозволили купувати 100 га в одні руки. До референдуму іноземцям заборонено купувати землю.
За ініціативою "ЄС" питання розпорядження державними землями будуть враховані в окремому законі. Наша партія вважає, що їх можна буде реалізовувати через аукціони на ProZorro. Частина з 7,5 млн га цих земель вже передана в оренду, і є значні площі, що перебувають у постійному користуванні державних підприємств, чим користуються люди, наближені до влади.
Поправка "Голосу" про заборону продажу землі іноземцям у 50-кілометровій зоні від кордону не є винаходом фракції та на суть не впливає.
Якщо шановна депутатка по мажоритарному округу від національно-консервативної "Свободи" продовжує виступати проти приватної власності на землю відповідно до "соціалістичної" у цьому питанні програми, то нинішня активність "Батьківщини", наприклад, начебто дисонує з наявністю великих власників, що її підтримують, але, скоріше за все, своїм популізмом просто прикриває лобіювання позицій могутніх холдингів.
Також слід відзначити, що вже прийнятий окремий закон щодо національної інфраструктури геопросторових даних.
Зараз в роботі парламенту є декілька законів у розвиток прийнятих, які на даний час проходять друге читання з великою кількістю правок. І без цих законів на даний час очевидно, що ринок має стати "білим".
Щодо самих власників землі, навколо прав яких ідуть полеміки. Партії залякують їх міфами, а орендарі хочуть дешево орендувати. Але земля – власника, і не орендарі повинні диктувати правила.
Фахівці стверджують, що певний час 1 га коштуватиме десь 2 тис дол замість очікуваних 4-5 тис дол, якби юридичні особи були повноцінними учасниками ринку. Пожвавиться кредитування, бо земля є хорошою заставою. Прогнозно у перші два роки продаватимуться 3-7% земель, що були під мораторієм.

У Конституційному Суді досі лежать два подання про визнання неконституційним закону про ринок землі. Одне просить визнати такою, що не відповідає Конституції, низку положень закону, а друге просить протлумачити положення Конституції, які визнають землю "основним національним багатством України, що перебуває під особливою охороною держави".
Серед підписантів є депутати, які особисто або через близьких осіб володіють аграрними підприємствами і мають великий земельний банк. Це С. Лабазюк ("За майбутнє") - кінцевий бенефіціар групи "Вітагро" (60 тис га). Донька "бютівця" С. Тарути є власником ТОВ "Торговий дім "Украгропром", що в свій час отримало понад 110 тис га землі НААН (повернуті державі у 2014 році).
Постараюся коротко викласти положення законопроєктів, що чекають другого читання.
Законопроєкт 2194 передбачає передавання земель державної власності за межами населених пунктів (крім земель, на яких розташовані об'єкти державної власності) у комунальну власність територіальних громад. Проєкт урегульовує питання переважного права на придбання земельної ділянки та спрощує процедури, пов'язані із земельною документацією. Це дуже серйозне питання, практичне використання якого має довести реальну спроможність нових ОТГ.
Законопроєкт 2195 передбачає реалізацію прав на землю державної та комунальної власності на електронних аукціонах через систему ProZorro, має врегулювати питання дотримання переважного права при продажу земельних ділянок з аукціонів.
Законопроєкт 2280 дозволить органам місцевого самоврядування здійснювати просторове планування території громади в межах населених пунктів і за їх межами.
Також є депутатський проєкт 3205 щодо створення Фонду часткового гарантування кредитів у сільському господарстві. Фонд на 50% має наповнюватися коштами міжнародних донорів і на 50% – урядом. Це один з видів застави на забезпечення виконання зобов'язань фермерами при отриманні позик.
Ухвалення цих законів має розблокувати підтримку аграрного сектора і сільської місцевості України з боку міжнародних організацій. У той же законодавцям час треба відповідально підійти до реформ на селі, щоби не прийшлося коригувати їх неодноразово.
Власники паїв та місцеві бюджети від реформи можуть виграти. Також виграють від залучених інвестицій дрібні фермери (до 50 га). Це найчисельніша група виробників. Більшість з них працює на власній землі (приватні паї членів родини та знайомих, а також землі, надані в постійне користування). Саме ця більшість продавати паї не збирається і на фоні різнобарвних вимог хоче отримати преференції у вигляді програм підтримки, особливого статусу та доступу до фінансування. Їх лобіст — Асоціація фермерів та приватних землевласників України (АФЗУ).
Середні виробники обробляють 100-5000 га і є успішними господарствами, у яких є доступ до фінансування та юридичної підтримки. Вони мають можливості зростання збільшенням розміру господарства, надають перевагу інвестиціям у виробництво, а не у збільшенні орендної плати. Ця група намагається блокувати реформу або отримати давно обіцяні преференції, у тому числі щодо врегулювання діяльності найближчих конкурентів (дрібних фермерів та одноосібників). Їх лобіст — Всеукраїнська аграрна рада (ВАР).
Великі та надвеликі виробники вже обробляють понад 5 тис га. Ця група складається переважно з вертикально-інтегрованих холдингів. Подальше зростання вони переважно пов'язують з підвищенням продуктивності. Для них реформа з одного боку означає збільшення вартості оренди землі та собівартості виробництва, а з іншого — можливості зростання за рахунок зменшення інституційних ризиків, залучення інвестицій, збільшення вартості активів, а також можливостей спекулятивних операцій із землями, які вони контролюють. Теоретично вони підтримують реформу, але за умови, що вони матимуть переважне право викупу земель і не буде обмежень щодо концентрації. Їх лобіст — Український клуб аграрного бізнесу (УКАБ).
Активність цих організацій виявляється як в офіційних документах, так і у неофіційному лобізмі, і їх можливості впливати на парламентських реформаторів є досить різними.

Що зараз гальмує розвиток фермерства? Це у першу чергу відсутність Земельного банку, скорочення програм державної підтримки. За затвердженою Кабміном державною концепцією розвитку фермерства України фермер мав отримати можливість піти в банк та під заставу своїх 100 гектарів узяти ресурс на розвиток господарства і за десять років викупити в банку свою землю. З 2018 року фермерам надавалася фінансова допомога на розвиток господарств, був знижений ЄСВ. Земельний банк із забезпеченням 360 мільйонів євро (фінансував ЄС) мав бути створений до 2019 року. Але на даний час банку немає, а фінансування програм скорочене. Також зовсім нова організація Т. Висоцького "Всеукраїнський конгрес фермерів" почала керувати Укрдержфондом, який розпочав сумнівну оптимізацію програми підтримки фермерів.
І якщо законодавство, необхідні підзаконні акти та державні програми не будуть реально направлені на практичну допомогу фермерам, ці негативні тенденції можуть посилитись.
Окремо треба зауважити, що також існують незалежні ініціативи цілком освічених людей та деяких організацій, направлені проти вже прийнятих парламентом рішень. Якимсь чином вони хотіли би повернутися в "ідеальне" минуле, осяяне ще громадським (общинним), а пізніше – навіть колгоспним укладом, стверджуючи, що взагалі землю продавати не можна. Важко сказати, на чому реально засновані їх твердження, окрім народницьких рустикальних концептів.
Поки що маємо надію, що подальше прийняття законів буде конструктивним. Це посприяє прозорому управлінню земельними ресурсами згідно з передовою європейською практикою. А розвиток ринку посприяє розвитку економіки загалом.

Будемо уважно слідкувати за законодавчою активністю парламенту та подальшими діями виконавчої влади.

Либерализм: теория и практика
Новости ЛДПУ
 
Новейшая история либеральных демократов в форумах


© 2005 Либерально-демократическая партия Украины.
Пресс-служба ЛДПУ: press_ldpu@ukr.net. Для замечаний ипредложений: reklama_ldpu@ukr.net
При использовании материалов сайта ссылка на www.ldpu.org.ua обязательна.
Разработка и дизайн - УРА Internet