Главная Контакты Карта сайта




28 March, 2024
Либерально-демократическая партия Украины
UKR     RUS     ENG
Свобода каждого - основа свободы всех


Партия
Новости ЛДПУ
Проекты
Либерализм: теория и практика
Институт Либерализма
Голосование
Фотоархив
Вопросы и ответы

Вход

Адам Кузнєц:Про цифрову нері́вність, стартапи, акселератори та штучний інтелект

20.07.2020

Адам Кузнєц /
Версия для печати
Digital divide, digital inequality, digital gap — цифровий розрив, інформаційна нерівність, інформаційний або цифровий розкол, цифрове або електронне провалля, комп'ютерний вододіл. Це проблема порівняно нового виду соціальної диференціації, що випливає з різних можливостей використання новітніх ІТ.

У соціально-політичному передбаченні щодо "архітекторів" цифрової доби проблему описали О.Бард та Я.Зодерквіст, яких мій колега критикував більш як 10 років тому. Такий собі умовний посткапіталізм вони назвали інформаційним суспільством, а нову правлячу еліту – нетократами. Нібито натхненні постмодерністами автори стверджували, що в нетократичному суспільстві мають повністю змінитися структури управління. Філософи - етерналісти (теоретики нескінченного становлення),- тлумачі реальності,- мали замінити учених. Учасники, що знаходяться у вузлах Мережі,- нексіалісти прийдуть на зміну підприємцям, а куратори, що здійснюють зв’язок між нексіалістами, змінять політиків. Демократія буде замінена плюрархією (щось на кшталт подальшого розвитку плюрократії за Фуко). Звичайно, на нижчому рівні мали розміститися споживачі – конс’юмтаріат.

І на початках незалежності, і на ліберальних "кісловських" читаннях у Будинку Вчених задовго до критики шведів експерти Інституту лібералізму намагалися передбачити риси постінформаційного суспільства, вважаючи, що інформаційне суспільство вже існувало на той час, і це не призвело до кардинальних змін парадигм. Їх передбачення накладалися на аналіз українських самоназваних еліт - псевдо- та квазіеліт, а також, на противагу цим „самозванцям”,-  уцілілих контреліт та субконтреліт. І сьогодні, незважаючи на заклики, наприклад, п. Порошенка (навіть і п. Данілова) щодо вивчення англійської, більше 90 відсотків працівників "оновленого" Кабміну реально нею не володіють. Можна також порівняти англійську п.п. Яценюка та Порошенка з англійською п. Зеленського.

Зрештою, спільноти, що їх придумали шведські автори, існували раніше під різними назвами, що не давало підстав систематизувати їх як „класи”. Стосовно похорону демократії, про який казали автори, і зараз говорити зарано, оскільки управління державами залишиться на весь час існування держав. І капіталізм як уклад, що базується на приватній власності та найманій праці, залишиться надовго.

ІНет – всього лише середовище для інформації, як ефір для фізиків XIX століття. Брати Стругацькі назвали Мережу „Великим Світовим Інформаторієм”, а нині у ньому діє соціальна комунікація. Чому представник конс’юмтаріата не є в чомусь нетократом – бере участь у форумах, соціальних мережах, збирає лайки та заробляє на них? "Традиційний" капіталіст також може просто викупити пошукову систему чи інший винахід у нетократа.

І мовами, і піонерними технологіями має володіти майбутня еліта. І не тільки еліта. Відповідно буде існувати і проблема цифрової нерівності. І не тільки цифрової.
Реальна проблема цифрової нерівності  досліджується понад 20 років і є цікавою для філософської рефлексії, оскільки вона знаходиться на стику інтересів соціальної та політичної філософії, філософії технології і епістемології. Через постійний розвиток інформаційних технологій і появи нових технологій цифрова нерівність є проблемою динамічною.

У політичній науці дана проблематика активно розробляється не тільки у зв'язку з потребами теоретичного аналізу політичної комунікації, але і з позицій нагальної політичної практики. Серед досліджуваних питань є наслідки різниці між користувачами і не користувачами Інтернету для політичного життя.

Очевидно, що має бути комплексна державна політика в галузі зменшення цифрової нерівності. З одного боку, це обов'язок будь-якого демократичного уряду, базовий принцип існування якого - рівність можливостей всіх громадян. З іншого боку, деякі дослідники ставлять під сумнів необхідність державних програм тому, що нововведення мають певний період адаптації, і що до кінця цього періоду нерівність під впливом ринкових механізмів природньо зникає.

Також сучасні інформаційні технології підсилюють нерівність між розвиненими країнами та країнами, які розвиваються.

Якщо коротко проаналізувати світову аналітику щодо цифрової нері́вності, то традиційний підхід початку 2000-х (Norris, Attewell) засновувався на розриві між інформаційно багатими та бідними (information-rich and poor nations). Цифрова нерівність сприймалась як проблема Глобальної Півночі та Глобального Півдня (Servaes and Carpentier), між розвиненими країнами та такими, що розвиваються (Norris, Ragnedda and Muschert), між окремими регіонами світу (Deviatko, Fuchs and HorakRagnedda and Kreitem).

Висловлювалися думки про те, что цифрова нерівність багатовимірно впливає на розвиток суспільств, включаючи соціологію, політологію, економіку, антропологію та медіадослідження. Виявлялися кореляції між віковим, гендерним факторами, рівнем освіти, доходів, мотивації, рівнем доступу до цифрових технологій та спецификою їх використання.

Нині більшість дослідників уважає, що цифрова нерівність не обмежується технологічним характером. І ефективність технологий залежить від мотивацій, потреб, соціодемографічних характеристик, наявності навичок та компетенцій для використання Інтернета и ІКТ. Зрештою, смартфони вже має значна кількість молоді в містах України та на селі.

Щодо відомих проектів можна назвати такі.

Проект  Nicholas Negroponte задля забезпечення доступу до інформації, новітніх технологій, інтернету тощо дітям у країнах третього світу. Планується досягти вартості одного ноутбука у 100$ (нині звичайна ціна від 200$). Принцип продажу та розповсюдження: при купівлі одного ноутбука у країні з розвиненою економікою один комп'ютер іде безкоштовно дитині з країни третього світу.

Simputer (Simple Computer) розроблений науковцями з Індії. Сімпутером можуть користуватись й ті, хто не вміє читати.

Проекти лабораторії інноваційного розвитку ПРООН в Україні. Останні курувалися Мінцифри з ПРООН, Фондом Східна Європа, освітньою платформою EdEra та ін. Виявилося, що 53% українців віком від 17 до 70 років (я для цього дослідження вже трохи застарий) володіють цифровими навичками на рівні "нижче середнього", відповідно до методології Європейської комісії; у 15% такі навички відсутні. Із цифрових навичок найбільш розвиненими є комунікаційні та інформаційні навички (понад 70%). 66,1% українців віком 10-17 років мають навички на рівні "вище базового" (за методологією Єврокомісії).

Враховуючи, що цифрова грамотність суспільства є ключовою передумовою використання інструментів електронної демократії, підвищення підзвітності органів державної влади, запобігання корупції та активізації участі громадян у житті держави, підвищення рівня цифрових навичок усіх без винятку є важливим елементом розвитку сучасного суспільства.

Мінцифри взялося повністю оцифрувати державні послуги, забезпечити 95% транспортної інфраструктури та населених пунктів швидкісним доступом до інтернету, залучити 6 мільйонів громадян до програм розвитку цифрових навичок. Міністерство представило Національну платформу цифрової грамотності "Дія: Цифрова освіта", яку запустили 21 січня 2020 року.

Лабораторія ПРООН отримала людиноцентричні інсайти за допомогою хакатонів для людей віком 55 років і старше. Найбільш затребуваним є вміння користуватися е-послугами: фінансові (в першу чергу комунальні платежі), медичні. Стосовно електронних фінансових послуг у старших людей зазвичай існує ряд пересторог щодо надійності цих послуг. Мотиваціями є можливість зв'язку із рідними та близькими, додаткового заробітку та реалізація власного потенціалу. Більшість учасників висловили бажання спілкуватися з державою онлайн. Система офлайн підтримки є корисною. Є певна роль дітей у цифровій грамотності старших. Навчальний курс для розвитку цифрових навичок, який би задовольняв потреби населення, може сприяти розвитку мікробізнесів.

Нещодавно на відміну від бізнес-інкубаторів стала відомою модель бізнес-акселераторів (business accelerator, startup accelerator, seed accelerator)  як установ та програм  інтенсивного розвитку компаній, у першу чергу стартапів, через менторство, навчання, фінансову та експертну підтримку в обмін на частку у капіталі. Бізнес-акселератор також може підтримувати стартапи в онлайн бізнесі, проектах з подолання цифрової нерівності.

В сучасній економіці питання стартапів, їх "підживлення", викупу повного чи часткового, участі в їх капіталі є досить важливим і цікавим.

Зазвичай склад акселераторів формується на конкурсних засадах. Число командних заявок у акселератори типу Y Combinator досягає тисяч. Більшість акселераторів надає резидентам "посівне" фінансування та отримує дохід за рахунок збільшення вартості частки у капіталі проінвестованих стартапів. 

Акселератори виконують відбір перспективних проектів і талановитих підприємців, і тим залучають інвесторів та бізнес ангелів.

В Україні, наприклад, приватний акселератор INDAX, що входить у парк Unit.city, пропонує аналіз бізнесу, інвестиції від 50 до 200 тисяч $ на розвиток свого виробництва за дольову участь у компанії, smart-money, підтримку кращих експертів з фінансів, маркетингу, стратегії, комерційної діяльності, виробничої ефективності. Індивідуальні консультації та практичну допомогу у вирішенні завдань, нетворкінг тощо. Причому суми інвестицій та перелік галузей, у яких може спрацювати акселератор, є дещо обмеженими. Тобто можна говорити про перспективність акселераторів в Україні та якогось урізноманітнення цієї моделі, та на даний час подібні приватні суб’єкти не є достатньо солідними для вирішення питань передових галузей (цифрових, створення сучасних дронів, космічної тощо), а також обсягів інвестицій.

Сайт Українського фонду стартапів (Фонду розвитку інновацій) (https://usf.com.ua) як загальнодержавної інвестиційної програми із залученням приватних інвестицій посилається на декілька вже залучених іноземних акселераторів. Як свідчить зразок анкети для українських акселераторів, вони могли би вирішувати питання залучення грантів фонду для стартапів навіть і без залучення власних коштів. Для якісного комплексного консалтингу, що вирішує проблеми підготовки документів стартапа та залучення коштів, це є досить цікаво.

Ми з вами, дорогі друзі, зачепили економічні проблеми, а наступники теоретиків нетократії та їх критиків вже мають подумати про іншу проблему, що наступає.

Наприклад, співзасновник Ethereum п.Бутерін вважає, що штучний інтелект (ШІ) створить програми замість людей у ​​найближчі 10-20 років. Він підтверджує свої передбачення реальним відеопроцесом написання "робочих" додатків React із підтримкою GPT-3, нової нейронної мережі текстового покоління, створеної в Сан-Франциско компанією OpenAI. GPT-3 має 175 млрд. параметрів - на відміну від свого попередника GPT-2, який мав усього 1,5 млрд. параметрів. Мова GPT-3 здатна до мета-навчання, тобто не потребує подальшого окремого навчання для виконання різних завдань. Незважаючи на те, що гаргантюанська мовна модель відкриває нові перспективи для майбутнього машинного навчання та людства в цілому, деякі з різних варіантів її використання можуть бути шкідливими. Наприклад, цю мову можна використовувати для розповсюдження дезінформацій або написання фальшивих вступних тестів у виші. GPT-3 ускладнює завдання розпізнавання текстів, створених із підтримкою штучного інтеллекту, за текстами, написаними реальними людьми.

Що можуть сказати тут економісти? Економіка не буде економною, і нудьгувати теоретикам та практикам не доведеться. І як уже не раз було, ліберальна економіка спрацює у складних умовах, у тому числі пандемій. Про це свідчать навіть акції "роздачі слонів", наприклад, ізраїльський план "чек кожній сім’ї" на 6 млрд шек., що оживлюють кризовий внутрішній ринок.

А філософи, здається, досить стривожені. Особливо "системні методологи". Трохи не кінець світу.

Що можемо сказати з цього приводу: нічого не буде постійного, окрім постійних змін. І повторити ще раз: похорону демократії не передбачається, а капіталізм як уклад, що базується на приватній власності та найманій праці, залишиться надовго, навіть і під тимчасовими авторитарними владами. Філософи-етерналісти не замінять учених; "куратори", схожі на сучасних "володарів дум" - блогерів Інстаграму, не замінять політиків; а політики – діячів.

Либерализм: теория и практика
Новости ЛДПУ
 
Новейшая история либеральных демократов в форумах


© 2005 Либерально-демократическая партия Украины.
Пресс-служба ЛДПУ: [email protected]. Для замечаний ипредложений: [email protected]
При использовании материалов сайта ссылка на www.ldpu.org.ua обязательна.
Разработка и дизайн - УРА Internet