Главная Контакты Карта сайта




28 March, 2024
Либерально-демократическая партия Украины
UKR     RUS     ENG
Свобода каждого - основа свободы всех


Партия
Новости ЛДПУ
Проекты
Либерализм: теория и практика
Институт Либерализма
Голосование
Фотоархив
Вопросы и ответы

Вход

Олександр Назарук: Нічого особистого. До питання виборів

19.04.2019

Олександр Назарук /
Версия для печати
Як правило, в суспільстві виділяють для розгляду та аналізу три гілки влади: законодавчу, виконавчу та судову. З метою практичної реалізації питань організації суспільного життя в суспільстві формуються відповідні організаційні структури. Основним завданнями, які стоять перед такими структурами, є розробка правил поведінки суб’єктів в суспільстві та забезпечення практичного виконання ними зазначених правил. Множина правил охоплює всі сторони діяльності громадян країни ( в ідеальному випадку). Оскільки сторін громадської діяльності в суспільстві є нескінченна кількість і повна їх регламентація неможлива (та і, мабуть, недоцільна), використовуються різні принципи розробки таких правил. Стосовно держави ліберального спрямування (реалізує як базовий принцип право громадян на особисту свободу) правила поведінки розробляються тільки ті, які визначають ЗАБОРОНИ тих видів діяльності, які можуть нанести шкоду суб’єктам суспільства. В ліберальному суспільстві дозволяється все, що прямо не забороняється законами.

На практиці також використовується протилежний принцип розробки правил суспільної поведінки, коли обумовлюються виключно дії, які дозволяються співгромадянам. В такому випадку все, що лежить за межами обумовлених правилами дій, в суспільстві забороняється. Таке положення приводить до принципової відмінності між державними устроями з точки зору формування законодавчих норм, направлених на забезпечення всебічного розвитку суспільства.

У всіх країнах демократичного спрямування делегування влади членами суспільства реалізується через процедуру ВИБОРІВ. Вважається, що дана процедура в повній мірі реалізує народовладдя в державі. Делегуючи свої частинки всіх трьох гілок влади, громадянин перетворюється на "безправну істоту". Адже правове положення раба і приходить від того, що він відчужений від своїх природних прав. Потрібно тільки відмітити, що у випадку рабства це досягається примусово, тоді як в процесі наших виборів це виглядає як добровільне рішення. Отже делегування своїх часток всіх гілок влади під час виборів спотворює принципи свободи особистості і не дозволяє реалізувати народовладдя в державі. Це громадяни України майже в повній мірі відчули протягом минулих 27 років існування незалежної України. У мене, наприклад, склалося таке враження, що обрана народом влада існує і діє у відповідності до своїх, інколи помилкових уявлень, а не згідно з законами. Чомусь наша рідна влада вважає, що допустимо існування ситуації, коли "закони не працюють". Що це, як не спроба обґрунтування своєї неспроможності до вирішення проблем, які стоять перед суспільством.

Впевнений, що існує велика кількість шляхів вирішення проблеми підвищення ефективності влади, починаючи з вибору цих шляхів задля виконання владних повноважень громадян, які здатні в принципі приймати та виконувати ефективні рішення, і закінчуючи жорстким перманентним громадським КОНТРОЛЕМ ефективності діяльності посадових осіб владних структур не тільки стосовно реалізації програмних завдань, а й законності їх дій та інших вимірів суспільної діяльності.

Вважаю, що на сьогоднішній день, з урахуванням стану розвитку демократичних засад в Україні, які носять всі ознаки ПОЧАТКОВОСТІ і далекі від стану стабільного розвитку, більш дієвим буде шлях тотального громадського контролю діяльності виборних посадових осіб. Окрім того, такий шлях, як на мене, додатково забезпечить вирішення болючого на сьогоднішній день питання самого існування держави при виникненні різного роду "випадковостей" при виборах Президента, а система влади буде менш чутливою до різного роду шкідливих для державності "збурень".

І в якості такого контролю пропонується використання судової гілки владних повноважень. З цієї точки зору формування судової гілки Президентом та Верховною Радою шляхом делегування своїх представників є НЕДЕМОКРАТИЧНИМ, тому як таким чином призначені судді будуть захищати (і захищають) інтереси тих, хто їх призначив, а не законність. Чи не це є причиною того, що наша судова гілка влади в великій кількості випадків приймає рішення, керуючись при тлумаченні положень законів "правилом дишла".

Природно, що право оцінювати ефективність виконання програмних положень має той, хто делегує повноваження. Отже, для контролю влади громадянами право судити делегуватися не повинні, а мають залишатися їх прерогативою. В Україні закладена система делегування, яка реалізує передачу громадянами і СУДОВИХ повноважень. Інакше за яким правом суддів призначають Президент та Верховна Рада,
Щодо вибору за принципом "меншого зла". Шановний виборцю! Не підтримуй "ЗЛО", навіть мізерне. Кожний голос, відданий за "маленьке зло" лише його збільшує! Масова підтримка дуже "маленького зла" збільшує його до АБСОЛЮТНОГО! Потрібний приклад? Будь ласка. Гітлер, як носій "зла", розв’язав світову війну лише тому, що йогопідтримав німецький народ! Без всенародної підтримки "зло" Гітлера було би його особистою справою, не більше!

Дієвий засіб уникнення катастрофічних наслідків в даному випадку – тотальний контроль дій влади громадськістю, підвищення якості такого контролю шляхом миттєвої реакції. Такий засіб дієвий як для "маленького зла", так і для "великого зла", тому доцільно його негайне впровадження, особливо при сьогоднішньому стані розвитку демократії в Україні. В крайньому випадку – процедура імпічменту. Тому надто актуальною є розробка відповідних суспільних демократичних механізмів зазначеного контролю. Як показує реальність нинішня влада на це нездатна. Дійсно, чи є для практично "необмеженої" влади доцільним розробляти систему обмежень "на свою голову"? Для них це недоцільно, тому влада цього робити не буде.

Не меншу проблему складає здатність вищих посадових осіб, в тому числі і Президентів, діяти виключно в рамках існуючих законів. Як на мене, єдиним виключенням з усіх екс-Президентів України в плані дотримання законності при прийнятті рішень та їх реалізації був Віктор Ющенко. А нинішні претенденти на посаду Президента, судячи з їх поведінки під час виборчих перегонів та проведення процедури диспуту, не тільки не слідують букві Закону про вибори, а й взагалі організовують циркову виставу. Як на мене, то поведінка одного з претендентів дає вагомі підстави ставити питання не лише про його здатність дотримуватися законів, а й адекватність взагалі.

Складається враження, що перебуваючи на посаді Президента України, деякі посадові особи починають плутати поняття свободи і свавілля. Свавілля як свобода БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ ігнорує дію Законів, а такий стан речей в демократичному суспільстві недопустимий. Посадовим особам, які прагнуть бути "НАД законами" потрібно втлумачити, що бути НАД законом означає бути ПОЗА законом.

Для усвідомлення ще раз наголошую – бути НАД законом значить бути ПОЗА законом. В теперішньому демократичному суспільстві місце перебування високопосадовців, дії яких порушують суспільні закони, чітко визначене і назва йому тюрма (в ранніх демократіях застосовувалися такі заходи як вигнання та страта).

І на кінець. Як на мене, то в результаті аналізу особистих спостережень прийшов до висновку, що в житті Бог дає людині не те, що їй ХОЧЕТЬСЯ, а те, що їй ПОТРІБНО. І тільки у випадку, коли людина просить те, що їй потрібно, вона отримує виконання своїх бажань і почуває себе щасливою. В випадку, коли людина просить не те, що їй ПОТРІБНО, вона бажаного результату не отримує, що спричиняє страждання і біль до тих пір, поки вона не зрозуміє хибність своїх "хотілок" через усвідомлення. Страждання є головною ознакою невідповідності бажань і стану людини, в якому вона знаходиться і може отримати бажане. Усвідомлена необхідність зміни стану спонукає людину до дій. Справедливо вищезазначене і у відношенні до процесу становлення демократії в Україні. Як показують результати всіх попередніх виборів Президента України, настала нагальна потреба розібратися, в чому справа? Нас переконують, що справа в народі (який народ, така влада). Але, окрім народу, в процесі виборів приймає не менш важливу участь також ПРОЦЕДУРА вибору.

Ліберально-демократична партія вважає, що слід звернути увагу на існуючу сьогодні в Україні процедуру виборів. Незадовільність результатів виборів обумовлена не народом, а узаконеною, спрощеною до примітивності процедурою їх проведення. І коли в соціалістичній системі (в системі, в якій був один кандидат від правлячої партії і не було вибору) вона діяла, то для демократичної системи влади в Україні дана процедура не годиться. Про це свідчать і результати її застосування для нинішніх виборів Президента України. Тому процедуру виборів необхідно виписати так, щоб вона ГАРАНТУВАЛА вибір не "меншого зла", а представника громадськості, здатного вирішувати нагальні проблеми, які ставить життя перед Україною. Отож, до праці, панове! Шлях долає лише той, хто йде.

Либерализм: теория и практика
Новости ЛДПУ
 
Новейшая история либеральных демократов в форумах


© 2005 Либерально-демократическая партия Украины.
Пресс-служба ЛДПУ: [email protected]. Для замечаний ипредложений: [email protected]
При использовании материалов сайта ссылка на www.ldpu.org.ua обязательна.
Разработка и дизайн - УРА Internet