Юрий День: Уставшие освобождением...

Герої, що диявольскі хочуть працювати на себе та, як кажуть вони, на країну, навіть улітку без відпустки, та, з супротивної сторони, герої, які відмовляються від роботи та навіть від грошей на відпустку, помічників тощо, зекономивши величезні державні кошти, яких так не вистачає, щоби провести позачергові вибори,- усі ці народні герої продовжують рішуче долати перешкоди, які розставляють їм супротивники. Забуті причини усієї цієї парламентіади та всі домовленості, навіть підписані.

Почалася навіть певна силова гра. Президент, що мав розібратися зі структурою військових та воєнізованих формувань в країні ще першими зі своїх 10 кроків, нарешті, коли відчув безпосередню небезпеку, почав наводити порядок із внутрішніми військами, які, як говорили завжди ліберали, не повинні нічого мати спільного із поліцією як такою.

До речі, на початках незалежності були здійснені певні кроки, у чомусь дещо наївні, до цивілізаційних змін у силових відомствах. Хотіли зробити справжню поліцію, а не якусь міліцію (відомо, що так називають у світі громадські напіввійськові добровільні формування), почали реформувати прикордонну службу, хотіли впорядкувати СБУ, створили на хвильку Національне бюро розслідування, навіть почали пристойно вітатися, але потім все пішло назад, до старої системи радянських силових структур. Зате зараз дніпровський „Беркут" пограв м’язами в генпрокуратурі та на стадіоні, про що відверто нещирі та нахабні речники МВС чомусь кажуть як про якусь провокацію щодо свого відомства. На зміну листівці про президента громадянської війни соціалісти, як класичні закляті друзі, вже розклеїли листівки із зображенням колишніх друзів і одного свого колишнього активіста з питанням, хто отруїв їхнього улюбленця Цушка. Як п. Мороз воював із п. Кучмою руками інших, як повернувся на керівні висоти завдяки президентству п. Ющенка та, зрештою, тому, що останній зазнав, так і зараз він зробив п. Цушко закладником своєї політики.

Всі утомлені цими звільненнями та незвільненнями, зрадою під різними соусами, аж до того, що не довіряють нікому. Але виборець, який хоче все-таки змінити життя на не гірше, а на набагато краще, не може втомлюватись, бо нічого не робив. Насамкінець він має відкинути всіх цих аферистів, на зміну яким прийдуть люди, що діють відповідно до своїх політичних і людських підвалин.

Президент пішов на зміну причини розпуску парламенту і миттєво був обманутий. П. Шемчук повертається у Крим, п. Кузьмін та інші прикриють аферистів. Реєстр виборців складати ніхто не збирається, хоча п. Колесников і проговорився про те, що знають усі: "У податковій адміністрації є інформація про всіх, хто народився після 1975 року, у Службі безпеки України як правонаступниці КДБ є інформація про всіх, хто народився до 1975 року. Якщо сумістити ці дві бази даних, то і буде реєстр виборців". ЦВК може заблокувати сама себе. І тому подібне. Коли треба, коаліціянти кажуть про демократію, коли ні - творять все, що можливо й неможливо. Ось і п. Мартинюк заговорив про необхідність окремого закону про отримання трудових книжок у відділі кадрів, тобто у секретаріаті парламенту. Повний ідіотизм. Але свідомий. Для цього ж бо потрібен новий указ.

А чи правда це знущання над депутатами, що прийшли до секретаріату, є ознакою демократії? В усіх місцях роботи в різних країнах заяви, переданої до відділу кадрів, достатньо. Ось коли сфальсифіковано щось, то після того, як людина узнає, що хтось підробив її заяву, вона може виправити становище. Але ж уся країна знає про депутатські заяви!

Відмова від мандатів - крок неординарний, і відповідно не буде постійною зброєю, бо абсолютно очевидно - ті, хто скористаються нею одразу після поразки відносної, на подальших виборах отримають поразку нищівну.

Ліберали завжди були впевнені, що демократія - це постійний вибір, і починається з виборності представницької та виконавчої влади всіх рівнів, підзвітності та підконтрольності органів влади відповідним громадам, побудови системи бюджетів у країні за принципом "знизу вгору" та громадського контролю на всіх його рівнях. Це і є сучасна Рес Публіка. Шлях в Україні до неї тільки починається. Та коаліція не прагне ступити на цей шлях. Щодо розвитку самоуправління, крім балачок, нічого не було. А вибори наступні - аж у 2011 році,- мали стати закріпленням монопольної влади „прагматиків", тобто донів, вугільних баронів, рожевих директорів, залишків партгоспактиву та їх прагматичних учнів на довгі роки.

Після порушень всіх домовленостей у першу чергу п. Морозом, але з відома п. Януковича, президент терміново зустрічається в аеропорту з прем’єром. Про результати зустрічі ми дізнаємося вже на новому тижні.

Гасло регіоналів для дострокових виборів, які вони відтягують як можуть: "Ми відвели громадянську війну!" і "Ми підвищили пенсії та зарплати!". Особливо геройськи хоче використати свого клеврета п. Мороз, бо саме той Вася (не кримський) начебто ціною свого здоров’я відвів загрозу, яку ж сам і спровокував.

Але все більше людей в країні саме завдяки парламентіаді впевнюється, що саме ці сили минулого, ця трійця, пов’язана круговою порукою, має піти з української історії.

Хоча парламентіади у цьому вигляді могло і не бути, і взагалі не з ВРУ треба було починати, коли узгоджена політика була зревізована урядом, і почалося відверте протистояння виконавчої влади та гаранта Рес Публіки, в той час як народ не був залучений до розв’язання конфлікту (і це тема окремої великої розмови), але змінити платівку та повернутися назад неможливо. Тому - тільки вперед.

Дорогі ліберали, бережіть себе, але не спіть.