Головна Контакти Карта сайту




13 грудня, 2018
Ліберально-демократична партія України
UKR     RUS     ENG
Свобода кожного - основа свободи всіх


Партія
Лібералізм: теорія і практика
Партійні новини
Інститут Лібералізму
Запитання і відповіді
Світлини
Голосування
Проекти

Вхід



СЕРГІЙ ГРАБОВСЬКИЙ

Версія для друку
НА ПОРЯДКУ ДЕННОМУ – УКРАЇНСЬКИЙ РЕЙХ?

Портал ОБОЗ.ua
http://obozrevatel.com.ua/news/2007/5/11/170167.htm


10 травня Партія регіонів знову порадувала український народ. Цього разу – заявою, в якій була охарактеризована політична ситуація в країні й окреслені позиція партії з головних питань соціально-політичного й економічного життя Слід визнати: заява написана натхненно, це майже поетичний твір, до висот стилістики якого навряд чи здатна піднестися опозиція. А ще цей визначний твір дуже нагадує щось із не такого вже й давнього минулого...


“Політична криза – та реальність, яку ми не обирали, але з якою змушені рахуватися заради громадянського спокою і миру. Партія регіонів неодноразово простягала руку для діалогу з нашими політичними опонентами, однак наша рука постійно зависала в повітрі. Ми доклали максимум зусиль, але не змогли зробити наших політичних опонентів розумнішими та відповідальнішими. Опонентам не потрібний був мир і діалог, вони налаштовані на ультиматуми і війну. Опозиція вважає ж інакше, їй потрібна війна до останнього, вона не чує інших думок і точок зору, ніж свою власну.


Як завжди, ми намагалися мирним шляхом добитися перегляду, зміни цього нестерпного становища. Це – брехня, коли у світі говорять, що ми хочемо домогтися змін силою... За своєю власною ініціативою я неодноразово пропонував переглянути ці нестерпні умови. Всі ці пропозиції, як ви знаєте, були відхилені – пропозиції про обмеження озброєнь, і, якщо потрібно, роззброєння, пропозиції про обмеження військового виробництва, пропозиції про заборону деяких видів сучасного озброєння... Ви знаєте про наші нескінченні спроби, які ми робили для мирного врегулювання питань...”


Перший абзац тут – із заяви Партії регіонів. Другий – із промови Адольфа Гітлера від 1 вересня 1939 року

Когось шокує таке порівняння? Ви вважаєте нацистів уособленням чогось демонічного, а “регіоналів” – звичайними собі людьми, хіба що, можливо, з якоюсь мухою в голові? Якби ж то все так було просто; думаєте, як починаються тоталітарні режими? Як буденність, часом поєднана з якимись екстраординарними подіями і боротьбою з різного роду “деструктивними силами”, яка “заважає працювати справжнім професіоналам”. І, до речі, нацисти таки дбали про істинних арійців: 1933 року Гітлер прийняв Німеччину, у якій для 40% сімей головним джерелом доходів була допомога з безробіття; 1936 року число безробітних (і то тимчасових) скоротилося до 1%. А рівень життя середнього німця став вищим за рівень життя середнього француза, британця чи шведа. Тільки от проблема: всі ці досягнення, весь цей добробут німецька нація одержала в обмін на свободу.


Спробуйте, знайдіть ключове для справжньої, а не декларативної демократії (Гітлер теж багато говорив про “трудову демократію”) слово “свобода” в заяві Партії регіонів....


“Нам потрібна велика країна, а не великі потрясіння!... Ми думаємо про країну і людей, прагнемо забезпечити цивілізоване прозоре волевиявлення наших громадян, підготувати для цього усю необхідну нормативно-правову базу, повернути країну у правове поле.


Переважну більшість, яка тільки можлива за народоправства, ми одержали й 10 квітня. Народ визнав і підтвердив, що він бачить у новому політичному керівництві систему, яка сповнена бажання і готовності бути корисною народу і не тільки звільнити й возвеличити його, а й привести до економічного добробуту”.



Знов-таки, перший абзац із заяви Партії регіонів, другий – із промови Гітлера на з‘їзді НСДАП у вересні 1938 року.


Утім, заява “регіоналів” має ще одне джерело. Точніше, одна фраза з цієї заяви: “Нам потрібна велика країна, а не великі потрясіння!” Це – ледь перефразована заява прем‘єра Російської імперії Петра Столипіна у Державній Думі: "Вам, господа, нужны великие потрясения, нам нужна великая Россия". Нагадаю, що саме за ініціативою Столипіна у червні 1907 була розігнана Державна Дума Росії, обмежені права представницької влади й ухвалений антидемократичний виборчий закон. Тобто прем‘єр Столипін був переконаним противником парламентаризму, а на додачу – ще й творцем військово-польових судів, котрі розгорнули терор проти опозиційних політичних сил. Ну, і для повного “букету” його заслуг назвемо ще й запеклу українофобію цього історичного персонажу. Гідний взірець для наслідування, звичайно ж. І, до речі, про “велику державу” Адольф Алоїзович теж дуже любив говорити, у кожній промові чи заяві...


Ну, а так тоталітарні політики словесно розправляються зі своїми противниками:


“Вони – поспішають та нервують... Вони – знають, що програють, тому діють поза Законом... Вони – за безлад та беззаконня.... Зараз у опозиції немає ніяких шансів виграти законно!.. Усі провокаційні заяви опозиції з приводу блокування переговорного процесу Коаліцією – чергова фальш та маніпуляція. Істерика, невиваженість та нетерплячка, нескінченний потік ультиматумів та вимог, жага швидких, але неякісних рішень із боку так званих опозиціонерів – ось основні причини того, що переговори тривають. Реальних дій від своїх опонентів ми не бачимо.


Наші вороги абсолютно тупі, якщо вони вважають, що можуть сокрушити Німеччину...

Вони твердять, що знають, як чудово керувати, і у них одні спільні думки на гадці – грабувати; незалежно від того, де ці думки, під марксистською кепкою чи під капіталістичним циліндром. Ні, друзі мої, вони не знають, як керувати. Вони вміють тільки поневолювати народи і прирікати їх на злидні заради власної вигоди... Ви пам‘ятаєте, мої старі товариші по зброї, як часто, таким же чином, я протягував руку дружби своїм внутрішнім ворогам. Як довго я улещував їх. Яку біль вони мені причиняли. Що я тільки не робив, щоб добитися розумного взаєморозуміння!... Наше єдине завдання полягатиме в тому, щоб заслужити перемогу”.


Знов-таки, перший абзац – із заяви Партії регіонів, другий – з промови Гітлера від 8 листопада 1942 року (я навмисно беру фрагменти з різних промов фюрера, щоб не подумали, наче збіг стилістики спічрайтерів “регіоналів” із нацистською – це якась випадковість). І от питання: чи спонтанний цей збіг чи свідомий? Чи вся справа полягає в тоталітарних схемах мислення і мовлення, які спільні для всіх політичних ідеологів певного спрямування, в якій би країні вони не жили, чи у свідомому запозиченні вдалих зразків впливу на юрбу? Вирішуйте, втім, самі.


І не забудьте при цьому, що закінчується заява Партії регіонів сакраментальними словами:


“Одна країна, один народ!"


Чого не вистачає у цьому гаслі? Правильно, “один фюрер”. І, схоже, ми навіть знаємо прізвище цього кандидата в українські фюрери. Тим більше, що Адольф Гітлер здобув відповідну посаду, за півтора роки перед тим ставши прем‘єр-міністром Німеччини...


Сергій Грабовський - кандидат філософських наук, член Асоціації українських письменників
 

23.05.2007 
Но наши власть предержащие забывают, что «оранжевая революция» и последовавшая за ней «политическая махновщина» способствовали росту в Украине нового общества, которое прорастало и до этого в пустотах постсоветского мутанта. Чем дольше будет политический кризис, тем больше украинцы будут видеть всю бездарность управляющей ими элиты, разочаровываясь разом во всех.
23.05.2007 
И я считаю, что власть не любят не только за страшную коррупцию в верхах, а и из-за готовых обругать каждого посетителя представителей в низах. Пока мы будем искать подходы, знакомства, интонацию, чтобы получить то, что нам положено без всех этих изысков, мы будем культивировать систему неэффективного использования наших налогов и систему унижения нашего достоинства.
23.05.2007 
Ви вважаєте нацистів уособленням чогось демонічного, а “регіоналів” – звичайними собі людьми, хіба що, можливо, з якоюсь мухою в голові? Якби ж то все так було просто; думаєте, як починаються тоталітарні режими?
23.05.2007 
Для чего вообще необходим проходной барьер? Считается, что он позволяет сформировать стабильный состав парламента и способствует формированию более сильных партий. Но, во-первых, после выборов целые партии и фракции меняют политическую окраску, что никак нельзя назвать стабильностью. А во-вторых, за малые партии народ голосует не по ошибке, не случайно. И «корректировать» выбор народа не позволено никому.
22.05.2007 
А лучше все-таки забыть, что вам втолковывали о «коварных планах продажных политиков» политики наивные и чистые. Вспомнить, чего на самом деле хочется от страны и государства. То есть – обозначить желательный для вас и приемлемый для всех граждан Украины результат наблюдаемых песен и плясок вокруг власти.
22.05.2007 
Либеральная модель должна опираться на три базовых принципа: дебюрократизацию экономики при одновременном усилении контроля над выполнением бизнесом своих социальных обязательств, демократизацию управления путем расширения прав местного самоуправления и перехода к открытым избирательным спискам для укрепления внутрипартийной демократии и, наконец, создание условий для постепенного уменьшения влияния финансово-промышленных групп на экономическую политику.
24.04.2007 
На мой взгляд, качественно организованные досрочные выборы - единственный способ нас рассудить. Тимошенко - экстремистка? Нашеукраинцы - двурушники? Янукович - тиран? Мороз - предатель? Коммунисты - фальшивые? Окей, давайте со всеми этими взглядами пойдем на выборы и выберем наименьшее зло. Возможно, юридически это будет неграмотно. Но это будет МОРАЛЬНО легитимно, а что еще главнее - демократично!
24.04.2007 
Стабильность государства - это всегда некий договор между властью и народом, согласно которому большинство подчиняется меньшинству. Для того чтобы этот договор работал, в странах, которые уже прошли революции, разочарования после них, репрессии, беспорядки, войны, понимают, что хотя бы визуально нормы этого негласного договора должны выполняться
24.04.2007 
Є дві основні категорії, які повинні правити в державі. Це справедливість і відповідальність. Справедливість стосується кожного громадянина. Відповідальність треба питати і з усіх, але передовсім - з найвищих державних посадовців. І чим вищий соціальний чи політичний статус людини - тим більша відповідальність.


 
Новітня історія ліберальних демократів у форумах


© 2005 Ліберально-демократична партія України.
Прес-служба ЛДПУ: press_ldpu@ukr.net. Для зауважень та пропозицій: reklama_ldpu@ukr.net
У разі використання матеріалів сайту посилання на www.ldpu.org.ua є обов'язковим.
Розробка та дизайн УРА Internet