Ліберально-демократична партія України
https://www.ldpu.org.ua/projects/contest/5d99c65b9ed9c/

Інтерв'ю члена партії, кандидата в народні депутати України Івана Тарасова низці ЗМІ

02.07.2019, 16:47
На противагу великій кількості політичних діячів, котрі вже встигли заробити сумнівну репутацію своїми демагогічними заявами, виокремилися політики нового покоління, ладні працювати на перспективу заради процвітання суспільства. Вони готові не гнатися за короткочасною популярністю, а налаштовані тяжко працювати, вибудовуючи безвідмовний механізм добре впорядкованої держави.

До таких політиків належить 24-річний Іван Олегович Тарасов, член Ліберально-демократичної партії України. Правознавець, випускник університету імені Ярослава Мудрого. 20-го червня Центральна виборча комісія зареєструвала члена ЛДПУ Івана Тарасова на дострокових парламентських виборах по 163-му окрузі м. Тернополя.

Також в ексклюзивному інтерв’ю молодий політик розповів сайту 0352.ua, які фундаментальні проблеми, на перший погляд не дуже помітні, потребують негайного вирішення, щоби полегшити та уможливити розгляд вже проблем поточних і злободенних.

-Ліберально-демократична партія України існує із 1992 року. Більшість партій дивляться, на що суспільство має попит. Однак наша партія є ідеологічною. Тобто розроблена чітка концепція, викладена у літературній формі, де вказано, за що саме члени партії борються. З часу здобуття Україною незалежності вже минув певний період, однак попри існування ідеологічних партій, самого попиту на ідеологію поки не було.

Скажіть, шановний журналісте, ви хочете жити в цій державі?

- Гадаю, що так.

-А в країні? От бачите… Країна – це чітка територія, де проживають народ, нація. Де є природні ресурси. Де є гарна природа. А держава – це організація, яка керує людьми. В неї є політична ідеологія. Політичний курс економіки. Сказавши, що хочете жити в цій державі, ви навряд чи розумієте, в якій ідеології вона знаходиться. Чи вона порушує ваші права? Чи вона надає вам доступ до своїх баз даних? Чи вона втручається в економіку чи не втручається? Отут є проблема. Саме в розумінні.

Перед суспільством зараз постали основні задачі: перше, чітко визначатися із формою правління: яку нам потрібно - республіку чи монархію. Адже республіка має президентську, парламентську, або президентсько-парламентську владу, або парламентсько-президентську. Або сильну президентську владу, хто саме буде вирішувати проблеми.

Далі слід визначитися із самою демократією. Необхідно вирішити, як будуть обиратися на державні посади люди. Є три види демократії: представницька, пряма демократія і нова електронна. Треба чітко визначитися, яку демократію ми хочемо. Якщо представницьку, то ми обираєм представника. Він представляє інтереси певних груп суспільства.

Пряма демократія - це коли весь народ на зборах чи на референдумі голосує, і представника вже не має, а є відповідальні особи які пильнують щодо законів, їх втілення. Також через референдум можуть їх скасовувати. Але тоді ж референдум передбачає повну відповідальність народу та ніяких звітів.

Тоді, як електронна демократія функціонує через інтернет - голосуєте не виходячи з дому, також не вимагає походу до дільниці.

Якщо основними засадами представницької демократії є звіти, обрання і відповідальність за своє рішення, то при прямій та електроній демократіях критикувати можна тільки народ, а відповідальні особи за втілення закону не мають до цього ніякого відношення. Тому критикувати їх є недоречним та й в більшості випадків громадяни керуються емоціями, пропагандою, а не власною думкою чи аналізом ситуації.

Третє, що слід розглянути – це ідеологія. Тобто як буде суспільство жити. Наприклад чи надати суспільству можливість відкривати бізнес. Чи навпаки - держава повинна створювати робочі місця для населення та різні приклади від економіки до прав людини.

Є різні ідеології: консерватизм, лібералізм, соціалізм, капіталізм, анархізм, між якими існує плутанина. А ще більше заплуталися в цій мішанині самі громадяни.

-Яка причина виникнення цієї ідеологічної мішанини? І як можна вирішити цю складну ситуацію?

-У нас є відповідь: причиною є відсутність чітко сформульованих питань щодо ідеології ще на початку нашої незалежності, адже не проводилося прсвітницьких навчань з населенням, щодо цього питання. Саме через це зараз існує така мішанина, а політики переймаються виключно рейтингами, не розкриваючи ідеологію, якій слідують. А часто в них її і немає.

На жаль, за майже 27 років незалежності України попиту на ідеологію, як не було, так і нема. Ми, громадяни, не розуміємо, що твориться, а питання щодо ідеології викликає сміх, назви партій незрозумілі, або не відповідають заяленій ідеології. Тому виникає недовіра до влади, нема світлого майбутнього в цій країні, нічого не міняється. Свободу та думки ми воліємо передати в руки одній людині, щоби вона вершила правосуддя, посадила злочинців і навела порядок. Коли одна людина тримає у своїх руках повноваження всіх гілок влади, це вже авторитаризм, а не демократія. Крім того громадяни України не звертають увагу на ідеологію вони хочуть швидких змін, а всі негаразди вирішить Вождь.

-Що в першу чергу варто було б знати простим українцям про ідеології політичних партій?

-Якщо дивитися на втручання держави в економіку, то тут необхідно розрізняти соціалістів і капіталістів. Капіталісти вважають, що люди все здатні зробити самотужки. Люди самі себе зроблять щасливими. Самі знайдуть роботу, самі організуються. Головне щоб держава зробила найнижчі податки, працювала правоохоронна система та закони. А соціалісти вважають навпаки, що ні. Не всі люди здатні стати бізнесменами, тому треба їм допомагати. І якщо держава не буде допомагати, то різниця між багатими і бідними завжди зростатиме. І через високі податки на бізнес надавати оцю допомогу. Отака ситуація.

Далі потрібно відрізняти лібералів і консерваторів щодо їх відношення до прав людини. Ліберали - це прихильники ідеології свободи. За що ліберал? За свободу людини, яка не визнає домінування колективізму над індивідом. Соціалісти ж за колективізм.

А консерватори вважають (так історично склалося), що коли людина свобідна, то це людина небезпечна. Бо така людина може робити все, що захоче. Тому треба обмежувати свободу, щоб була стабільність і збереження традиції. І навіть тут виникає питання, що краще традиції чи прогрес?

Тому ми, ліберальні демократи, так називається наша партія, "Ліберально-демократична", вважаємо, що найперше: потрібно запровадити чіткі закони, які передбачатимуть, хто за що відповідає.

Якщо суспільство прагне жити за республіканського ладу, то ми підтримуємо саме парламентсько-президентську республіку, де президент відповідає за міжнародну політику, а парламент відповідає за бюджет і закони. І все. Ніхто не втручається в чужі повноваження. А в даний час одні політики нав’язують ідею "сильної руки", коли має з’явитися авторитарна людина, яка посадить олігархів, корупціонерів, а інші -пропонують відати всі питання на розсуд народові.

Далі потрібно нарешті визначитися, яку демократію будувати. Наприклад наразі існує представницька демократія, але вона невдосконала та ніколи й не працювала.

Потім йде ідеологія. Тут вже кожна партія розказує, за що вона бореться. Чи за втручання/невтручання у ринок, чи за свободу або за обмеження свободи. Кожна ідеологія має свої плюси та мінуси. Але, на жаль, всі політики кажуть: ми не ліві, ми не праві. А це і є основна задача. Якщо це лівиця, соціалісти, вони борються за права працівників.

Якщо ви є працівником якоїсь фірми чи держустанови і проголосували за соціалістів, то вже мрієте: ух, у мене скоро буде підвищення зарплатні. У мене підвищуються соціальні пільги, гарантії. Але на всі ці пільги та надбавки звідки мають братися кошти? Точно не з МВФ чи кредитних міжнародних агенств. А з податків, але вас це не цікавить - ви ж не бізнесмен. Відповідно податки піднімаються для підприємців і вони зляться. А якщо податки піднімаються для підприємців, то це означає, що економіка не розвивається.

Якщо ви проголосували за капіталістів (не плутайте із лібералами, бо лібералізм – це свобода), отже, зменшиться бюрократія, вам легше буде відкрити свою справу, наприклад, випічку. Але щоб зменшити податки, необхідно урізати пільги. Отака, на жаль, реальність.

Ми, ліберальні демократи, вважаємо, що треба запровадити чіткі закони, які точно передбачатимуть, хто за що відповідає. Якщо це депутат Верховної Ради, то він пише закони та репрезентує свою ідеологію. Якщо це місцевий депутат, то він старається, щоб його округ, його вулиця були розбудовані, щоб там були дитячі майданчики та все інше. При цьому він не займається законами та ідеологією, він повинен бути господарником.

Тільки законодавчий орган регулює співвідношення громадян між собою, коли є якийсь конфлікт, вони не можуть дійти згоди, то йдуть до суду. Де суддя не вирішує як сказав народ, що Василько чесний, а Іванко брехун, а тільки за чинними законодавством вирішує їхнє питання. Зрозуміло, що одна сторона завжди буде незадоволена, а може обидві сторони скажуть -суддю підкупили, але це і є врегулювання конфлікту.

Те ж саме повинно бути у відношеннях державних установ між собою, тобто Кабінетом міністрів із адміністрацією президента, парламентом із Кабінетом міністрів, і так далі. І лише за чинними законами вони повинні між собою працювати. Так само і взаємозв’язок держави і громадянина. Наприклад, чи може громадянин отримати інформацію із архіву СБУ чи не може. Треба відрізняти, приміром, Націоналізм чи анархізм, коли людина робить все, що хоче. Або такий лад, коли владу і державу критикувати не можна, адже держава має бути сильною і її треба всіма способами підтримувати які б вона рішення не прийняла.

Основні завдання: чітко встановити форму правління. Удосконалити закони. Репрезентувати ідеологію.
Бо зараз громадянин не може зрозуміти, що саме депутат Верховної Ради та місцевий депутат роблять. В цьому випадку допоможе освіта - в школах обов’язково треба запровадити з 10 класу політологію. Бо громадяни не читають літературу, яка допомогла б пролити світло на всі ці питання. Вони зайнятті заробітком грошей.

-Що ви збираєтеся протиставити більш досвідченим політикам, аби зацікавити виборця?

-Ідеологію. Ми помірковані ліберали. Для нас при будь-якому конфлікті між державою та громадянином пріоритетними являються права та свободи людини. Я запропоную виборцям оцю ідеологію. У наших конкурентів своє бачення. А вибори це реалізація. Ми пропонуємо свою стратегію щодо потреб суспільства. Ми за права людини, тощо. Але, наприклад, якщо людина курить в громадському місці, то це може шкодити оточуючим, особливо, якщо у когось із них вже є захворювання. Тому ми вважаємо, що це право ми повинні обмежити але виділивши для курців окреме місце куріння.
При цьому ми будемо звітувати про свої рішення у соціальних мережах, при зустрічах із виборцями, бо ми вважаємо, що заборонити курити у громадських місцях – це правильне рішення.
Зрештою я йду не служити народу, я йду творити закони та бути його представником. У моїй програмі є пункт щодо захисту волонтерів та створення круглих столів з профспілками та громадськими організаціями. що дозволить чітко визначити проблеми для подальшого їх вирішення.

-Які ваші погляди на медичну реформу?

-Ми ліберальні демократи вважаємо, що треба мати змішану систему: державні медичні заклади та приватні медичні заклади. У цьому випадку кожен громадянин має сам вирішити, куди звернутися. Є громадяни які не довіряють безоплатній медицині, вони вважають, що безплатна медицина має старе обладнання та хамське відношення до пацієнтів. Тому вони ідуть до приватника й отримують там послуги за конкретну плату. А громадяни, які мають низький дохід мають отримувати безоплатну медичну послугу від держави, бо оплатити приватника вони не можуть собі дозволити. До речі, ми ліберали, капіталісти кажемо "низький дохід", бо середній клас, низький клас - це термінологія соціалістів.

Після того, як ви отримали зарплатню, з якої бухгалтер вирахує податки, ви оплачуєте комунальні послуги, а вже після оцих процедур ви маєте кошти. Далі з цих отриманих коштів ви самі вирішуєте куди їх потратити - купувати продукти, вирушити у подорож, чи окультурюєте хату. При збільшенні коштів у громадян, можна сказати, що збільшується кількість людей із середнім доходом. А людина із середнім доходом може дозволити собі подорожі за кордон, купівлю нового брендового одягу та має більше вільного часу.
А от щодо людей з низьким доходом, яких, на жаль, зараз дуже багато., то вони не можуть задовольнити свої потреби - від модного одягу до подорожі. Такі люди шукають додатковий дохід та змушені економити на всьому. Ми вважаємо, що держава повинна подбати про таких людей, надаючи їм соціальні програми, але при цьому створювати умови для того, щоб громадяни переходили з категорії низького доходу до середнього. Навіть соціальні програми не допоможуть, якщо не буде можливості отримувати середній дохід. Багато громадян хочуть працювати, заробляти, а не бігати за довідками в різні державні установи.

-Які найбільші проблеми в нашій державі були спричинені відсутністю правильної освіти?

-Якби у 1991 році було поставлено питання належної освіти, то зараз би не виникало тих конфліктів, які з'являються довкола української мови. Слід формувати 5-10-річні навчальні плани. Робити акцент на кваліфікацію і так далі… І потроху буде все налагоджено. Натомість політики зосередилися на двомовності. То чому не впроваджувати усюди ще й польську мову, адже багато мешканців Західної України володіють польською? Або англійську мову? Мова – це просто комунікація між людьми, а в бізнесі це комунікація між покупцем і продавцем, щоб продати товар чи домовитися про співпрацю. Також треба означити тему мови між державою та людьми. Так в державних установах державна мова має бути тільки українська, а в побуті , чи в бізнесі - кожен сам вирішує на якій мові спілкуватися. Ми живемо в 21 столітті де світ став ще відкритішим і доступним для подорожування та ведення бізнесу.

Ми, ліберальні демократи, виступаємо за захист свободи особистості, за Республіканську форму правління, за представницьку демократію, але вважаємо, що для здійснення на практиці головного принципу лібералізму — забезпечення права індивіда на самовизначення та самореалізацію — не завжди достатньо тільки його власних зусиль. Саме держава має забезпечувати гармонізацію суспільних відносин через закони. Створюючи, удосконалюючи чи ліквідовуючи їх. Також повинна відбуватися боротьба з дискримінацією, монополізмом, при цьому необхідно забезпечити рівноправ'я, створювати рівні можливості для всіх громадян незалежно від доходу, одночасно оподатковуючи ринок приємними податками для надання соціальної допомоги тим, хто її потребує. На сьогоднішній день існує серйозний конфлікт між інтересами бізнесу та інтересами суспільства де існує різниця між доходами громадян – це і є загроза для нашої демократії вже не говорячи про великий бізнес, який і так впливає на державу. І щоб зберегти демократію та розумітися в ідеологіях та голосувати не з емоціями, треба обов’язково вести політологію в навчальних закладах і не змінювати оцей шлях. Оскільки виросте нове покоління, якому буде простіше розпізнати популістів. Вони будуть активними на виборах та голосуватимуть за ідеологію, а не за прості популярні назви чи за особу. Вже не говорячи про нерозуміння що це таке, сміятися з назв та зникне розчарування та 355 партій які наразі зареєстровані та продовжують реєструютися далі, міняючи свою ідеологію на кожних виборах.
.
© 2005 Ліберально-демократична партія України.
Прес-служба ЛДПУ: [email protected]. Для зауважень та пропозицій: [email protected]
У разі використання матеріалів сайту посилання на www.ldpu.org.ua є обов'язковим.
Розробка та дизайн УРА Internet