14.05.2014  22:17
Слово від Інституту лібералізму Ми мали надію на продовження цієї програмної статті Володимира Климчука, що була опублікована у першому числі журналу “Філософська думка” за 2014 рік. На превеликий жаль, цьому не судилося відбутися. Звертаючи увагу на постать Шевченка, ми зазвичай згадуємо про "ікону" поета-революціонера, безліч монументів, багатослівне шевченкознавство. І менше – про предтечу, апостола незалежності, пророка, "культурний код і символ України". Завдяки, в терміні В. Климчука, інструментальній соціології (попросту шахрайству). Абсолютно унікальна доля раба, викупленого кріпака, художника, світського денді, поета, засланця досі осмислюється. Володимир Климчук своєю статтею повністю "закрив" усе радянське та пострадянське шевченкознавство, визнавши декілька розвідок Єфремова, Скуратівського, Петрова, а з іноземного шевченкознавства - Грабовича. Він намітив декілька напрямків подальших досліджень. Нагадаємо тільки про республіканізм Шевченка, трактування самодержця як втілення Абсолютного Зла, про метафізику поезії, богопошук Шевченка, правовий аспект його слов’янознавства. Повертаємося до тепер уже спадщини Володимира Климчука, яка ще довго буде актуальною.