Головна Контакти Карта сайту




16 жовтня, 2019
Ліберально-демократична партія України
UKR     RUS     ENG
Свобода кожного - основа свободи всіх


Партія
Лібералізм: теорія і практика
Партійні новини
Інститут Лібералізму
Запитання і відповіді
Світлини
Голосування
Проекти

Вхід



Щодо президентських виборів-2019: інтерв’ю голови партії Якова Гольденберга

29.03.2019, 23:19/ Заяви
Версія для друку
29-го березня 2019 року голова Ліберально-Демократичної Партії України Яків Гольденберг дав інтерв’ю керівнику прес-служби партії Валентині Ткаченко.

-Доброго дня, пане Якове!

- Доброго здоров’я, пані Валентино!

-Після обнародування досліджень інституту та рішення політради партії маємо ряд питань від наших симпатиків, чи правильно партія визначила орієнтири.

-Розумієте, рішення мало бути політичним, що не спирається ні на сподівання на подяку кандидата, ні на реакції окремих людей. Зрештою, це не примус, а тільки рекомендації. І спираються вони на конкретні пропозиції наших місцевих організацій (Херсонської обласної та міської та інших).

Ми на цей раз не беремо участі у роботі комісій, не виставляємо спостерігачів. Тобто ми не допомагаємо безпосередньо кандидатам. Ми також не беремо участь у громадських ініціативах щодо паралельних підрахунків, бо пам’ятаємо із власного досвіду, що ці підрахунки можуть реально здійснювати тільки партії, що беруть участь у виборах.

- Можливо, треба було розставити орієнтири, щоби не тільки політичне керівництво розуміло всі за та проти.

- Політрада дає тільки офіційне повідомлення. А ми з Вами можемо спокійно це обговорити. На те ми і ліберали, що не боїмося чесного обговорення. Я розумію, про що йдеться. І про кого. Якщо би політрада тільки перерахувала можливих з політичної точки зору кандидатів, а люди вибирали серед них, було би зручніше. Для партії простіше, але політично несерйозно. Ми мали показати реальну перспективу першого туру.

Зрештою очевидно, що мається на увазі. Досить велика кількість людей виступає особисто проти п. Порошенка. Велика кількість – за. І результат покажуть тільки самі вибори.

У наших складних економічних обставинах, за важкого просування реформ, в умовах війни іде творення політичної нації. Зрештою, єдине історичне питання полягає в тому, чи знадобиться ще сто років на її реальне становлення. І наша партія протягом майбутніх років має цьому становленню сприяти.

Люди зневірюються, а незадоволення персоніфікується. Тут є і заздрість, і ненависть за те, що деякі люди збагачуються, а вони залишаються бідними. Також є реальні обмеження можливостей пристойно заробити, і ми це прекрасно розуміємо.

Також присутні і недовіра, і невдячність. Мало хто порівнює в усіх сенсах урку Януковича (за якого теж багато хто голосував бездумно) і нинішніх таких надзвичайно активних політиків, що прекрасно спілкуються з іноземними політиками, у тому числі англійською, як п.п. Яценюк та Порошенко. Деякі вважають, що за “Янека” їм було набагато краще.
Ми прекрасно знаємо усі недоліки п. Порошенка, деякі з них є продовженням достоїнств. Ми завжди критикували главу держави, бо влада у нас дуже персоніфікована. Ми також знаємо, що ряд соратників на найвищому рівні також чекає від кандидата особистих позитивних змін.

Думаю, що і надалі будемо вимушені критикувати. Але треба відділяти оціночні судження, особливо підготовлені під вибори, від конструктивної критики, та, зрештою, і звинувачення, що можуть стосуватися інших осіб.

Думки про те, що нас одразу чекає черговий Майдан у випадку його перемоги, політично є хибними.

Політрада користувалася даними Інституту лібералізму стосовно ліберальних кандидатів (як і їхніх партій). Поговоримо щодо цих відкритих даних, та, попереджую, не буду говорити, хто кого вважає технічним кандидатом когось.

Справа йшла про п.п. Балашова, Безсмертного, Новака, Носенка, Порошенка, О. Шевченка. Стосовно п. Балашова можна сказати, що за наявності одноманітних економічних пропозицій (що не є прерогативою президента) у зовнішній політиці він є абсолютно інфантильним. Є і інші моменти, що виявилися на нещодавніх теледебатах, які мали би скоріше стосуватися кандидатів типу п. Вілкула (який усе ж державною мовою володіє), що вже не смішно.

Роман Безсмертний, як твердило дослідження,– відомий політик, дипломат, самовисуванець, що розраховує створити нову, скоріше за все, християнсько-демократичну партію. Однак лідером у партіях, в яких він брав участь, небув. Навряд чи він спромігся би створити дієву команду силовиків, забезпечення ВПК, зовнішніх справ. Та й реальні виборчі прогнози говорять за себе.

Економіст Андрій Новак безумовно ліберал. Партія, що його висуває, наближена до правоцентризму. У кампаніі зовсім не проявився, як і партія “Патріот” п. Голомши. Знову ж таки, економіст не є нині фігурою саме на цю посаду у цей час.

Підприємець Сергій Носенко також є економічним лібералом. Його можливості як лідера нації залишилися невідомими.

Інститут підтвердив, що Олександр Шевченко та дружня нам партія УКРОП є реально правоцентристськими. Як депутату та підприємцю я особисто йому симпатизую. Щоправда, трохи дивними були його деякі гасла на бордах. Та й не всі борди п. Порошенка я не вважаю вдалими.

Так що, враховуючи дослідження, інформацію членів ради, хід кампанії, рекомендації політради мають бути зрозумілими загалу не тільки ліберальному.

- Деякі кажуть, що ми могли би підтримати прохідного неліберала…

- Аполітичного Зеленського - не могли ніяк. Це обман і цілковита ганьба для нашого суспільства. Народу треба допомогти, стати лідером, сприяти перемозі над могутнім ворогом. Невже Ви думаєте, що він має такі особистісні можливості? Всі чули його потік свідомості на зустрічах (дещо такий приблатньонний), ухиляння від дебатів. Я вже про команду не кажу. Враховуючи декларовані та недекларовані статки, це надзвичайно тривіальний представник грошовитої квазіеліти, хоч і заробив свої статки сам.

Я колись уважався в нашій партії найбільшим симпатиком Юлії Тимошенко. Це було не зовсім так, але пізніше дійсно особистота через громадські структури (бо партія не приймала такого рішення) підтримував її під час другого туру проти Януковича. Зараз ситуація дещо інша. Партія і вона особисто після солідаристських пошуків залишилися у звичайному лівоцентристському популізмі. Є нереальні передвиборчі економічні обіцянки, а щодо конкретного очолення військового та політичного спротиву Московії практично нічого.

Також можна відзначити, що ряд сильних особистостей із партії пішов раніше, а на зміну їм ніхто не прийшов. Навіть технологи виписані з Московії. А треба було взяти в США та Європі.

- Може, поговоримо про не зовсім прохідного.

- Розумію вас. Інститут позиціонує п. Гриценка як консерватора-авторитариста. Розумієте, він не проявив себе як міністр. Увів стандартні черевики. І все. Навіть танкіст Кузьмук мав реальніші пропозиції.
Не хотів би говорити, але якщо вже Ви питаєте. Після того, як ми офіційно підтримали його у першому турі виборів 2010 року, він, як і деякі недалекоглядні громадські діячі, став ”противсіхом”, чим відкрив пряму дорогу Януковичу. Результати цього були жахливі, а ми попереджали про це політикум і громадськість ще у 2004 році. Були моменти під час подальших київських виборів. Людина підозріла, недоговороздатна, коли треба бути не першим номером. Бачив його і на Майдані. Не хотів би згадувати його політично недолугі оцінки подій.

- Дякую Вам за інтерв’ю.

- Дуже дякую за роботу. Бажаю нам всім хороших здобутків.
 

Партійні новини:
Заяви
Партійні новини
09.08.2019  11:01 / Заяви
Київ – 2020
Лібералізм: теорія і практика
 
Новітня історія ліберальних демократів у форумах


© 2005 Ліберально-демократична партія України.
Прес-служба ЛДПУ: press_ldpu@ukr.net. Для зауважень та пропозицій: reklama_ldpu@ukr.net
У разі використання матеріалів сайту посилання на www.ldpu.org.ua є обов'язковим.
Розробка та дизайн УРА Internet