Ліберально-демократична партія України
http://www.ldpu.org.ua/party-news/comments/5f847dbd2f2b2/

"Закон про партії потребує серйозних змін"

12.10.2020, 19:01
12-го жовтня 2020 року голова Ліберально-Демократичної Партії України Яків Гольденберг дав традиційне інтерв’ю керівнику прес-служби партії Валентині Ткаченко.

-Доброго дня, пане Якове! Спілкуємся восновному дистанційно, і Ви надаєте матеріали на сайт як від партії, так і від Інституту лібералізму. Але інші колеги щось не проявляють активність.

- Доброго здоров’я, пані Валентино! Поки що, наскільки я знаю, всі наші знайомі живі та здорові. Пандемія продовжується досить довго та обіцяє ще не залишати людство. Вже порівнюють її з іспанським грипом, що не зникав у світі три роки.
Економічний спад виявився меншим за прогнозований, і це добре. А ФРН навіть уже у плюсі!
Українці, наскільки я бачу із своїх достатньо обмежених виходів у світ, почали цю інфекцію просто ігнорувати. Добре, коли дотримуються хоч якихось індивідуальних норм захисту. Коли ні, маємо по 5 тисяч інфікованих за день. Це для нашої медичної системи дуже важко. Я пана Степанова вже зовсім не слухаю, але статистику веду. Бути у такій постійній роботі та одночасно брати участь у місцевих виборах, - це показує, що перше для нього – досить тимчасовий вимушений хрест. З такими настроями як керувати? Багато чого просто не зроблено. Згаяний час. Я вже не кажу, що і гроші чомусь міністру непотрібні – погодився віддати великі кошти на дороги.
Згідний із Вами, нашої творчої активності дуже недостатньо. Відповідно до внутріпартійної демократії кожен може висловитися. Та зараз такий час, що кожен виживає як може. Не всі такі оптимісти, як ми з вами.

- Які позиції партії відносно влади, і чи є якийсь зворотній зв’язок?

Одразу скажу, що “моновладі” ніхто не потрібен, окрім моментів деяких голосувань. Маю свідчення того, що багато активних людей, які не йшли у парламент, але дуже допомагали перш за все інтелектуальним ресурсом, відійшло від цієї влади. Їхній потенціал не був уже потрібним. Враховуючи те, що президент, його оточення та влада не має жодного зв’язку з інтелектуальними елітами, тобто знаходиться з ними в різних світах, а культурно президент визначився як куратор естради, такого типу "діалоги" будуть до кінця цього політичного експерименту. Тим більше, оскільки патріотичні опоненти є з їх точки зору практично ворогами, з якими не можна утворювати коаліції, обстановка дуже тривожна.
Я не хотів би аналізувати відцентрові тенденції у фракції "слуг". Деякий час ця конструкція з випадкових людей тримається завдяки фігурі президента та поділу фракції на групи спілкування з ним та ОП.
Що ми маємо в наших самостійних партійних кокусах, і які пропозиції центру щодо співпраці з владою вони надають? І взагалі що вони додають до нашої позиції, що залишається негативно нейтральною? На даний час нічого.
Наші активісти та фахівці у різних сферах упевнилися, що з владою спільних проектів немає.А з нових ліберальних структур, що мають якийсь ресурс, вони бачать "Голос". У цьому у нас протиріч немає. В той же час зворотнього зв’язку з ним в регіонах вони не мають.

- Які перспективи розвитку партії Ви бачите?

На даний час наші організації-кокуси переважно "сплячі". Вони на місцях завжди брали участь у різних демократичних ініціативах. Після 2008 року інколи брали участь у виборах. Виходили з нашими гаслами. Зараз і спільних ініціатив, окрім конкретних політичних виступів ЄС у Києві, взагалі немає. А самостійно наші активісти проводять невеликі освітні заходи. Головне, що практично ніхто з них на даний час не спромігся залучити інший ресурс, окрім своїх скромних коштів на утримання кокусу. Взагалі у регіональний політикум ще не проникають думки, що треба залучати активно ресурс місцевих підприємців. Проводити різні заходи та залучати до участі в них ділових людей, як це традиційно роблять партії, наприклад, у США. Без заходів, ініціатив ніхто не прийде.
Справа ще в тому, що покоління засновників, що пам’ятає, як самостійно створювався політикум на початках незалежності, як наші діячі були депутатами рад різних рівнів без жодного фінансування,- це покоління майже все відійшло від активних політичних справ, а дехто вже в інших світах. Середні за віком поважні люди дуже зайняті, як-от активісти – юристи та інші фахівці з групи з відновлення столичної організації. Та вони теж чекають, що ресурс їм принесуть. А якщо немає постійної громадської активності, то хто зацікавиться тобою та підтримає?
На активність молоді, що постійно до нас залучається, ми розраховуємо. Та головним на наступний період політрада вбачає копітку роботу з середніми та великими підприємцями, що відрізняються від своїх колег ліберальними поглядами, європейським баченням та самостійністю.

- А які наші можливості на місцевих виборах?

Намічалася активність одеситів, ще декількох організацій. Але на вибори вони так і не пішли. Хоча ми були завжди прихильниками прийняття Виборчого кодексу, реальний кодекс, мало того, що недоопрацьований, він не дає шансів невеликим партіям. І це визнали всі. В ОТГ, де має вплив якась місцева партія, вона може там набрати необхідну кількість кандидатів.
Якщо взяти Київ, то тут система зовсім непроста. Не для виборців, чим нас лякають, а для небюджетних партій, які не мають ресурсу (а ресурс потрібен вагомий навіть і для реєстрації кандидатів), щоби виставити 120 кандидатів. Навіть команда екс-першої леді виставляє всього 109 кандидатів.
У Києві райради поки не поновлені. І якщо будуть, то вибори будуть пізніше міських. Ми розраховуємо на 2-3 райони.
Наша принципова підтримка одного лише “Голосу”, визначена політрадою, залишається на цих виборах. Ми не чекаємо подяки, просто працюємо на майбутнє.

-Як Ви ставитеся до активності місцевих партій?

Офіційно поділу на всеукраїнські та місцеві партії у нас немає. Формально вони всі всеукраїнські. Тут є декілька невирішених питань нашої бюрократії, яка мало спільного має зі здоровим глуздом. Як тільки ті чи інші реформатори приходять у парламент, одразу займаються не реформами, а бюджетом та бюрократичними законами. Так само закон про партії потребує серйозних змін.
Досить важко зараз зареєструвати нову партію. Дорого та іще й треба перемагати бюрократію. Саме тому дуже багато байок про торгівлю партіями, що розповсюджуються перед виборами. Переважно це заздрість, що сам не можеш на цьому заробити, бо партій багато, а "торгівля" дуже обмежена. Простіше зробити правильний та розумний закон, тоді і заздрість не буде виникати.
Я дуже багато років кажу, що простіше за все врахувати демократичний, раціональний та просто розумний німецький досвід. До речі, і статути громадських структур, наприклад, фондів, приємно читати. Короткі, системні. Їм дуже багато років, цим статутам, і ніхто їх не міняв заради тих чи інших забаганок ретивих парламентарів та чиновників. Такий, наприклад, є Фонд Гумбольдта, що має десь 70 років.
А у нас якісь вводяться коди, купа ознак неприбутковості, категоричні вимоги змін статутів під кожну зміну закону. Повна дурня.
Партії ж повинні без проблем реєструватися в одному обраному законом столичному суді, а ніяк не в Мінюсті. Без ніяких реєстраційних внесків. Саме тут і можуть розглядатися всі справи щодо партій. Реєстрація може скасовуватися виключно у випадку злочинної діяльності партії. А от коли партія не бере участі у центральних виборах, як у Німеччині, протягом 12 років (три цикли), вона просто стає місцевою партією. І всі її справи розглядаються в судах областей, у яких вони беруть участь у виборах. А якщо вона поставить мету повернутися в центральні вибори, вона має так само легко поновити свій загальнодержавний статус. От і все.
Коли у нас було не 350, а десь 250 партій, казали, що така реєстрація не дасть державі контролювати діяльність партій (невідомо, навіщо, адже партії самі є основою демократичного ладу і, навпаки, повинні мати механізми контролю влади). І казали, що партій буде дуже і дуже багато. Скажу коротко, що у нас багато партій не на спродаж, бо в один виборчий цикл усього декілька партій мають шанс змінити "господаря". Окрім ідеологічних партій, яких майже немає зараз, всі інші є партіями при якійсь дуже амбітній людині, яка зазвичай уважає, що історія України починається з неї, або інколи – при групі ентузіастів або підприємців, яка вважає так само. І партій буде стільки, скільки у країні у кожний даний час є в наявності таких людей.
До речі, і корупційна діяльність партій повинна контролюватися виключно тих, які отримують державне фінансування.

- Дякую Вам за інтерв’ю.

- Дякую Вам за роботу. Бажаю нам усім здоров’я та успіхів.
© 2005 Ліберально-демократична партія України.
Прес-служба ЛДПУ: press_ldpu@ukr.net. Для зауважень та пропозицій: reklama_ldpu@ukr.net
У разі використання матеріалів сайту посилання на www.ldpu.org.ua є обов'язковим.
Розробка та дизайн УРА Internet