Головна Контакти Карта сайту




16 січня, 2019
Ліберально-демократична партія України
UKR     RUS     ENG
Свобода кожного - основа свободи всіх


Партія
Лібералізм: теорія і практика
Партійні новини
Інститут Лібералізму
Запитання і відповіді
Світлини
Голосування
Проекти

Вхід



Інтерв’ю голови партії Якова Гольденберга

23.05.2014, 17:25/ Коментарі
Версія для друку
Сьогодні, 22 травня 2014 року голова Ліберально-Демократичної Партії України Яків Гольденберг дав інтерв’ю керівнику прес-служби партії п. Валентині Ткаченко.

- Доброго дня!

- Доброго здоров’я, пані Валентино!

- Ви нечасто даєте інтерв’ю. Запитань відвідувачів партійного сайту, симпатиків, просто знайомих вистачає, особливо після революції.

- Чесно кажучи, часу дуже мало. Зрештою, у нас є кому писати і говорити. Голова окрім основної роботи, має працювати у першу чергу щодо структурування партії, тобто її відбудови та подальшої діяльності. От сьогодні я в короткій відпустці, і ми зможемо поговорити.

- Трагічні події початку року, обвал влади, подальші важкі випробування,- багато людей цікавляться, як Ви оцінюєте події, якою саме була участь наших людей.

- В Києві та області в акціях спротиву,– революції гідності,- брали участь наші люди. Дехто має як пам’ять посвідчення громадської організації "Майдан". Хлопці з обласної організації разом з УДАРом мали намет на Майдані. Були акції харків’ян. Також у деяких інших областях. Людей, що постійно, "без відриву" були би в цих подіях, у нас не було.

Революції здійснюються в столицях. А зміни в сучасній України починаються вже не вперше з Майдану. По гарячих слідах ми висловлювали нашу позицію на нашому сайті. Те, що заявлялося нами та освітлювалося, - все є актуальним.

Передчуття змін було сильним восени минулого року, під час недолугої гри злочинної влади з Європою, в тому числі гри навколо законодавства у Верховній раді. Для мене надзвичайно сильним було це передчуття ще під час вересневої виставки "ВЕЛИКЕ ВЕЛИЧНЕ". І не тільки для мене. Згадайте історію із зафарбованою фрескою на цій виставці.

Вимога відставки президента почала пов’язуватися з незаконністю вертикалі влади, сформуваної внаслідок конституційного перевороту 2010 року, вже не тільки нами та поодинокими позапартійними конституціоналістами, але вже й лідерами парламентських партій. Вимогу підхопила велика кількість достатньо підготовлених освітньо і морально громадських активістів, а за ними й величезна частина народу.

А обвалилася вертикаль практично одномоментно, після втечі головної трійці відповідальних за кров. Важкою обставиною є те, що разом із вертикаллю обвалилися повністю прогнилі системи правопорядку, які потребували, як виявилось, повної заміни.
Я останнім часом у спілкуванні на форумах (не в мережах), бесідах, лекціях наголошую про дуже непросту сутність нашої революції, про наш дійсно унікальний час, надзвичайно стиснений, просто надзвичайно. Ніяк не напишу про це більш докладно. Коротко я говорив про нашу трагічну перемогу (http://www.ldpu.org.ua/party-news/declarations/530f615073f56/) .

Насправді, якщо вести відлік від конституційного перевороту 2010 року, ми маємо контрпереворот, реставрацію другої конституції із збереженням легітимності парламенту, тобто тяглість влади (тобто це не сповна революція), легітимно обраного голову Ради (він же за Конституцією є тимчасовим президентом), тимчасовий уряд, "гібридну" війну з переважаючим супротивником, інтервенцію, анексію, контрреволюцію, сепаратизм, заколот. І все це одночасно. Такого історія не пам’ятає.

Фейкові, як зараз кажуть, люмпенські "республіки" дозволяють зробити паралелі не з соціальними або національними республіками, наприклад, часу розвалу Російської імперії, а з заколотом двох провінцій Французської республіки, відомим під загальною назвою Вандея. Але тоді бунтівні роялізм і клерикалізм очолювалися відомими сильними постатями, дворянами, а нині маємо інше – люмпенів та бандитів, що підтримуються: іззовні - Росією, зсередини - залишками правлячих донедавна партій. Це дика суміш повернення в СРСР та дивного войовничого православ’я, тобто таких собі покручених роялізму та клерікалізму.

- Що ж роблять ліберали?

- Про скромну грошову підтримку української армії нашими людьми ми не будемо говорити. Саме тепер політологи ліберальних партій, Інституту лібералізму, інші інтелектуали, група Першого грудня беруть участь у загальнонаціональному демократичному підйомі, нагадують про нашу гідність, незалежність, необхідність продовження очищення. Застерігаємо демократичні партії та лідерів від взаємних звинувачень, нападок. Становище надто серйозне. Це надзвичайно складний час становлення політичної нації.

- Багато питань щодо виборів. Чому партія не бере участі у столичних виборах?

- Ми мали за ініціативою ряду діючих депутатів Верховної ради (позафракційних) переговори. Зараз ще не час розповідати про це докладно. Можу тільки сказати, що перемовини не закінчені, і йдуть під контролем політради.

Ми започаткували столичний виборчий список, переважно це молодь. Перед початком кампанії у ньому було 10 осіб.

- Ви були в цьому списку?

- Майже два роки тому я пообіцяв, що не буду висуватися. На жодному рівні.

- А мажоритарники передбачались?

- Ми запрошували кандидатів на округи – "мажоритарників". Це було предметом перемовин і з депутатами, і іншими особами. Ми запрошували також людей, не пов’язаних із партіями, але щиро бажаючих змінити ситуацію,- як узяти участь у виборах, так і просто допомогти.

Протягом майже двох років у нас були контакти з діловими людьми, які висловлювали певне бажання підтримати партію. Деякі перемовини продовжувались досить довгий час. Внаслідок об’єктивних економічних причин, певних особистих проблем ці люди поки що не стали "нашими".

Ми не зареєстрували мажоритарників по Києву, відповідно не зареєстрували список. Це погано, але це не поразка. Важливо, що ми в 2012 році взяли участь у парламентських виборах, формально і неформально зберегли партію, що само по собі було нелегко.
Будемо продовжувати шукати однодумців і після виборів.

- А як справи взагалі у столичній організації?

- Відновлення міської організації протягом останнього часу було пов’язане з людьми молодими, які самі потребують допомоги (працевлаштування, знаходження виду діяльності тощо). Цим ми теж займаємось по мірі можливостей. Первинні, районні організації розвиваються. З міської організації, у якій багато років не було керівництва, а останні два роки є виконуючий обов’язки голови, за рішенням з’їзду була знята реєстрація. В цьому році ми її відновимо.

- А як щодо виборів президента?

– Ми були на відстані останнього невеличкого кроку від реєстрації свого кандидата. Це дуже позитивна особа, досить відома. Але я зараз не відкрию прізвище. Перемовини, маю надію, продовжуватимуться.

Як відомо з рішень політради, ми підтримуємо Петра Порошенка. Беремо участь у громадських ініціативах.

- Кого підтримуємо на пост мера?

- Рішенням політради підтримали Віталія Кличка. Ряд районних організацій зафіксував підтримку Кличка, а актив Солом’янського та Святошинського районів запропонував підтримати Володимира Бондаренка. Ми поважаємо цей вибір.

- Дуже багато питають щодо підтримки списків кандидатів та мажоритарників на округах.

- Після докладного аналізу та, враховуючи підтримку Порошенка-Кличка, ми підтримали список УДАРу-Солідарності та мажоритарних кандидатів переважно від УДАРУ.

Як і на парламентських виборах, ми бачимо картину, коли по мажоритарці йде мало відомих людей (такі заходять у "прохідний" список), у даному випадку від УДАРу деякі кандидати мають низький рейтинг, і по цих округах треба підтримати демократичного кандидата від іншої сили. Виходячи з аналізу, ми підтримуємо по деяких округах таких кандидатів:

- Округ № 1 – В. Онищук (Батьківщина);
- Округ № 5 – М. Даневич (Батьківщина);
- Округ № 6 – О. Старовойт (Батьківщина);
- Округ № 12 – В. Таран (Батьківщина);
- Округ № 13 – Р. Балабан (Батьківщина);
- Округ № 30 – О. Поживанов (Батьківщина);
- Округ № 31 – С. Рябека (Батьківщина);
- Округ № 35 – Г. Кривошея (Батьківщина);
- Округ № 39 – Г. Висоцька (Батьківщина);
- Округ № 44 – О. Кулик (Батьківщина).

- Як Ви оцінюєте те, що списків аж 35?

- На загальноукраїнських та столичних виборах зазвичай бере участь 35-40 партій із існуючих більш як двохсот. Це нормально.

- Є ряд малознайомих або просто "нових" структур. Що скажете щодо цього?

- Це теж нормально. Реанімуються Демпартія, Єдність.
Епатажна Інтернет-партія отримала фінансування, але витрачає його на дурниці. До речі, так званий Дарт Вейдер мав би знати, що його кіногерой був на "темній стороні сили".

Про деякі партії стає хоч щось відомо, коли відомі депутати ідуть до них. Так, Л. Оробець побувала в кількох партіях (і усі переходи обґрунтовує), а зараз "піднімає" Нове життя.

Про лідерів та здобутки Національної демократичної партії нічого невідомо, але заходи її фінансуються добре.

Є партії, про які навіть з сайту нічого не можна зрозуміти, що воно таке. По списку кандидатів, по моментах схожості кампаній, реклами зрозуміти можна. От Права воля України, наприклад, виказує очевидно почерк Гайдая, але кампанія економніша набагато, ніж його кампанії ГАКа. До речі, й кандидатка О. Плотнікова, що її викрили "люстратори", після чого вона письмово викрила сама себе, визнає також, що ПВУ – наступниця ГАКу (але називає чомусь останній партією).

Є, нарешті, цікаві висуванці, які раніше ніяк не думали про депутатство. Це, наприклад, Мочанов, Поярков.

Хотів би сказати, нарешті, нашим старим партійцям, які досить часто говорили про необхідність нових сил, молодих облич і взагалі оновлення політикуму. Нині оновлення дуже суттєве. Бажаю, щоби серед "старих" і нових демократичних сил пролунала й наша сила.

- Дякую за ґрунтовну інформацію.

- Дякую Вам.
 

Партійні новини:
Коментарі
Партійні новини
Лібералізм: теорія і практика
 
Новітня історія ліберальних демократів у форумах


© 2005 Ліберально-демократична партія України.
Прес-служба ЛДПУ: press_ldpu@ukr.net. Для зауважень та пропозицій: reklama_ldpu@ukr.net
У разі використання матеріалів сайту посилання на www.ldpu.org.ua є обов'язковим.
Розробка та дизайн УРА Internet