Валерій Бебик: Еллінізація чи українізація?

Сьогодні ми продовжимо спростовувати міфи так званої „всесвітньої історії”, сфабрикованої за технологіями Мойсея, Соломона та Юстиніана їхніми західноєвропейськими правонаступниками - фахівцями з інформаційних спецоперацій у ХVII-XІХ ст. н.е.

Відомий дослідник стародавньої української цивілізації з Одещини П.Гарачук у своїй книзі „Мимо осторова Буяна” (Ананьїв, 2001) замислився: „... Як таке могло статися, що усі античні філософи, поети та письменники світу творили в Греції?..”

Замислився, дослідив і знайшов аргументовану відповідь: насправді то були зовсім не греки, а предки українців – скіфи/арії, котрі принесли свою матеріальну й духовну культуру з берегів Причорномор’я на береги Середземномор’я... Довів він також, що Троя, насправді, знаходиться там, де „німці” намалювали археологічну Ольвію...

І в цьому зв’язку зовсім інакше прочитуються слова Геродота , котрий не знав в Греції „жодного видатного філософа, який не був би скіфом”. Але перед тим – розглянемо географію розселення арійських племен в ті „доісторичні” часи.

Українське Трипілля (VI-ІІІ тис. до н.е.),
його античні діаспори і сучасність

Представники багатьох наук довели, що українська Трипільська цивілізація є материнською по відношенню до археологічних культур Анатолії (Троя), Сирії, Кипру, Сардинії, Греції та Єгипту.

Зокрема, археологи та історики ( В.Клочко, Ю.Шилов, В.Церен та ін.) зробили свої висновки на основі порівняльного аналізу чисельних археологічних артефактів (зразків зброї, гончарних виробів, архітектури, способів поховань і т.ін.).
Філологи і релігієзнавці ( А.Кифішин, В.Мойсеєнко, С.Піддубний та ін.) знайшли докази цій гіпотезі в царині міфології та мовознавства.

Підтверджується ця теза й результатами роботи американського вченого А.Кемпа , котрий накреслив на основі археологічних та історичних матеріалів карту першого глобального розселення нордичної (білої) раси з території України, починаючи з VI тис. до н.е.

Показово, що висновки цього американського дослідника щодо дати першого глобального розселення людства корелюються с висновками українського вченого В.Мойсеєнка , котрий довів, що перший Всесвітній потоп ( відображений згодом в міфах Шумеру/Сумеру/Самари і перенесений з них в Біблію ) відбувся в районі Чорного моря приблизно в середині VІ тис. до н.е. І це стихійне лихо й спонукало людей до активного розселення в усі боки тогочасної Ойкумени.

З карти А.Кемпа (мал.1) ми можемо побачити, що наші пращури кількома переселенськими хвилями поставили в ті далекі часи під свій контроль практично всю Західну Європу, Азію і ПівнічнуАфрику.

Мал. 1. Карта розселення нордичної раси з території України (Artur Camp. March of the Titans. A History of the White Race. — USA, Ostara Publications, 1999)

І справді, якщо порівняти українську Трипільську цивілізацію (VI-III тис. до н.е.) з найдавнішими цивілізаціями світу, вони насправді виглядають значно молодшими:
- Шумерська, Егейська, Єгипетська (ІІІ тис. до н.е.);
- Еламська, Індська, Давньокитайська, Іранська, Арабська, Етруська, Еллінська (ІІ тис. до н.е.);
- Римська, Майянська (І тис. до н.е.) .

І тут, власне кажучи, немає й чому дивуватися. Аналіз доісторичних еллінських та римських карт показав, що після українського Трипілля (VI-ІІІ тис. до н.е.) в Азії, Африці і Європі з часом з’явилося кілька міст з аналогічною назвою - Триполіс: Каппадокія (І ст.), Фінікія (І-ІІ ст.), Лівія (ХІІ ст.), Мальта (ХІІІ ст.), а в Індії – цілий штат (держава) - Трипур.

Олімпіада в м. Сочі пройде на
споконвічно українських землях

Факти – річ вперта. В цьому зв’язку варто подивитися на карту етнічних українських земель, яка була надрукована в Лондоні у 1935 р. британським дослідником Ланселотом Лоутоном (мал.2).
З цієї карти видно, що більше третини території сучасної Польщі, частина Словаччини, Румунії, Молдови і Росії мала б належати нині Україні!

Деякі політики, які заявляють, що „Й.Сталін з барського плеча прирізав Україні кілька західних областей”, подивившись на цю карту, можуть собі прикусити язика.

Причиною цього є той непереборний факт, що фактично комуністичний режим СРСР „здав” полякам приблизно 20% українських земель. Приблизно такий же шмат землі відійшов і Російській Федерації.

Така ось історична правда українського питання в контексті пакту „Рібентропа-Молотова” та секретних карт, що малювалися фашистами і комуністами за спиною українського народу напередодні ІІ світової війни!

Росії, нарешті пора припинити спекулювати на кримському питанні, оскільки їй нині зовсім несправедливо належать такі споконвічні українські землі як Курська, Воронезька, Ростовська області, Краснодарський і Ставропольський краї - 5 високорозвинених і благодатних областей із 89 суб’єктів сучасної Російської Федерації!

Це, звичайно, вже історія і зараз не варто висувати територіальні претензії до наших сусідів, але українським політикам і дипломатам варто було б частіше використовувати відповідні аргументи в діалозі та політичних дискусіях з лідерами сусідніх країн.

Еллада – 1 (Україна). Роксолани=царські скіфи?

Як свідчить безліч археологічних та історичних фактів, еллінська цивілізація загалом є дочірньою по відношенню до глобальної української цивілізації (Мезин – Кам’яна Могила – Трипіліада). Це, зокрема, свого часу підтверджував історик Йордан (книга „Про походження готів”, VI ст. н.е.).
Посилаючись на античного історика Аблабія він писав, що слово еллін походить від грецького слова „ele” – болото, луг . Так їх називали тому, що згаданий етнос на початку проживав (і проживає нині) на болотистих землях Меотіди, тобто Приазов’я. (Загальновідомо, що в гірській країні Греції з болотами, якось не склалося).

Водночас варто було б додатково дослідити й гіпотезу П.Гарачука , котрий робить акцент на Богові грози Ілові, котрий згодом трансформувався в Зевса, а потім – став Ілією .

Між іншим, і головний Бог мусульман Аллах (VII ст. н.е.) на перших порах звався Аль-Ілах . На нашу думку, ця версія теж має право на своє відпрацювання, оскільки семітська ( арабсько-єврейська ) цивілізація (ІІ тис. до н.е.) виникла на кордоні Африки (Єгипет) та Малої Азії (Туреччина, Ірак, Іран, Афганістан), де скіфсько/арійські племена довгий час були елітою тамтешніх держав і сповідували, звісно, серед інших і культ Бога грози Іла (в Індії він звався – Варуна ).
Нагадаємо лише, що троянці-теукри заснували в Анатолії Троаду (ІІІ тис. до н.е.), країна Персія/Іран в ІІ тис. до н.е. називалася Аріан і очолювалася в ранньодинастійний період царями Кеянідами (Киянами?). Всі наступні династії (цар Дарій та ін.) теж обов’язково декларували своє арійське походження.

Сусідні до Ірану країни: арійська Індія - звалася Ар’яВарта (Варта Аріїв?), Афганістан – Арія.
Тут, до речі, варто було б переглянути й тлумачення назви одного з достатньо войовничих українських племен, що звалися роксолани.

На нашу думку, це може бути сенсаційним поворотом у наших історичних розвідках, якщо подивитися на них, як на рекс-еллінів (rex – латиною означає цар ). Отже, напрошується розшифровка: царські елліни.

А якщо ми згадаємо Геродота і його царських скіфів, додамо до цього, що скіфи/арії фактично еллінізували у ІІ-І тис. до н.е. територію сучасної Греції, у нас є всі підстави вивести рівняння: роксолани=царські скіфи...

В цьому ж контексті, очевидно, варто було переглянути й ідентифікацію деякими вченими аланів як предків сучасних осетин. Найправдивіше виглядає версія, що алани – ті ж самі елліни .

А гірські осетини – навряд чи могли здійснювати свої походи на території скіфів/аріїв, що окупували практично всі доступні їхнім кінним арміям землі Євразії.

Діаспори української Еллади.
Біблійні „Морські народи”

Згодом предки українців (теукри/елліни/лужичі) розселилися не тільки на територію сучасної Туреччини ( Троада ), Греції (Доріда), Італії (Етрурія), Балкан ( Сербська Крайна ) але й дійшли до Німеччини ( Лужицьке королівство ), Австрії ( Войнова Крайна ), Франції ( Нормандія ) та Великої Британії ( Кельтика ).
Разом з еллінами/лужичами переселялись до Середземномор’я такі арійські племена, як лелеги/пеласги, скіфи/дорійці, етеокритяни/теукри, етруски/тірсени та інші, що входили до об’єднання біблійних (за єгипетськими та єврейськими джерелами) „морських народів”.

Філолог С.Губерначук засвідчив, що культ лелеки розвинувся у нас ще Трипільської доби, а нині „...в деяких районах Полтавщини лелеку називають лелега , тобто так, як називали себе пелазги”. А його колега А.Поправко довів, що мова лелегів/пеласгів , яка є на даний момент найдавнішою історичною (зафіксованою письмово) мовою Європи, дуже наближена до сучасної української мови.

До речі, Геродот стверджуав, що греки-ахейці або іонійці „спочатку були пеласгійського походження” і що „до свого об’єднання з пеласгами елліни були нечисленними”.
З ним солідаризувалася й З.Рагозіна, яка на початку ХХ ст. писала, що елліни „походили від найдавнішого корня – пелазгів” і поділялися на ахейців, іонійців і дорійців - „геніальних майстрів військової справи”.

Матеріали археологічних досліджень підтвердили виділення еллінів з лелегсько-пеласгійського масива приблизно у ІІ тис. до н.е. (розкопки могил інгульської культури, що в Херсонській області).
За свідченням археологів (В.Клочко та ін.), характер знайденої та викарбуваної на рельєфах будинків та гробниць у середземноморських країнах (Греція, Єгипет, Туреччина) зразків зброї (круглі щити, списи і короткі, заточені з обох боків мечі) однозначно свідчить про її походження з Північного Причорномор’я ( сабатинівська версія трипільської культури, ІV-ІІ тис. до н.е. )!

Таким чином, археологи чітко довели, що наші предки трипільці ( арії/орії ) ще 4 тисячі років тому залюднили території Марокко, Алжиру, Лівії ( столиця – Триполі !), Єгипту, Ізраїлю, Палестини, Греції, Кіпру, Туреччини, Ірану, Індії, Китаю та ін.

Еллада – 2 (Греція). Арес і аристократія

У світлі сказаного вище вже й не дивують слова античних істориків Фукидида і Діонісія Галікарнаський, котрі писали, що пеласги („лелеги”- грецькою) з’явилися у Греції (як і в Єгипті) у IV-III тис. до н.е.

Гомер, автор славнозвісної „Одисеї”, теж свідчив, що на Криті разом з етеокритянами/теукрами, кидонами, ахейцями і дорійцями в місті Кноссі проживали й пеласги.

Аналогічні висновки опублікував в Софії й болгарський вчений М.Будимир : „Пеласги або племена, споріднені ним у мовному відношенні, займали райони Фінікії, Палестини, Криту, Кіпру, Еллади і Малої Азії”.

Афінський Акрополь, за даними дослідження С.Наливайка , був створений на місці фортеці пеласгів Пелістикон, яка була побудована за тисячу років до поселення там греків. Ті ж самі пеласги дадуть ім’я й Палестині , котра буде згодом окупована іудеями...
З книги З.Рагозіної “Історія Мідії, другого Вавилонського царства та виникнення Перської держави” (1903р.) ми можемо дізнатися, що римляни називали арейців “грецьким плем’ям пеласгійського походження”.

А із будь-якого словника латинської мови ми дізнаємося, що римляни своїх літописних предків троянців називали теукри (Teucri). Це авторитетно підтвердить і провідний історик Римської імперії Тит Лівій , котрий розповів, як троянці на чолі з „моторним парубком” Енеєм прибули до Італії і згодом заснували там місто Рим.

Енциклопедичний словник Ф.Брокгауза та І.Ефрона (1893р.) нам засвідчить, що дорійці проживали у Малій Азії (Карії) та островах Кос, Родос, Калімна і Карпати! І що, за даними німецького історика О.Мюллера (1844р.): „Найрізкіше виразився характер дорійського племені в Спарті”.

Підтверджує це, за словами Геродота, і перський цар Дарій (з арійського роду Куруш), котрий вважав малоазійських і причорноморських еллінів родичами: „І ті, й інші – один народ”.

Історик Павсаній Перієгет (ІІ ст. н.е.), до речі, свідчив про перенесення з Тавриди (Еллада-1) до Греції (Еллада-2) релігійних культів: „Місце, яке іменують Лімнеєм ( у Спарті – В.Б. ), є храмом Артеміди Ортії ( ця богиня була сестрою-близнятком Бога Аполлона – В.Б. ). Тут знаходиться її дерев’яне зображення... Воно було перенесене у їхнє місто Орестом, який тут і царював...”

Зафіксуємо собі західноукраїнське ім’я спартанського царя Ореста (що прибув до Спарти з Криму) і візьмемо до уваги, що Еврипід , чи не найвідоміший античний драматург, одну із своїх п’єс теж „чомусь” назвав: „Орест”...

Загалом же, враховуючи, що головним божеством скіфів/аріїв (і спартанців) був бог війни Арес, стає зрозумілим, звідки взялося „грецьке” слово аристократія. Цілком логічним є тлумачення його як влада скіфсько-арійського бога Ареса ( кратос – грецькою мовою означає влада ).

Таким чином, відштовхуючись від багатьох таких собі „випадковостей” як: назви племен ( доряне/дорійці, арейці ), спорідненість релігійних культів ( Аполлона, Артеміди, Лікейського Пана ), „дивні” співпадіння імен богів ( Пан ) та царів ( Орест ), географічних назв ( Доріда, Карія, Карпати ) однотипності зброї - наводять нас на думку, що цивілізація Грецької Еллади, насправді, є результатом суспільно-культурних впливів скіфів/аріїв, котрі перенесли так званий античний світ з України - у Середземномор’я.
І це багато що пояснює в тенденціях розвитку глобальної цивілізації людства, її арієзації (VI-III тис. до н.е.) та еллінізації у (ІІ-І тис. до н.е.) праукраїнськими скіфсько/арійськими племенами в так звані „доісторичні” часи.