Ліберально-демократична партія України
http://www.ldpu.org.ua/liberalism/602b4a723aeb0/

Український ліберал:Олігархічна демократія – чи таке існує?

16.02.2021, 06:30
Наші молоді активісти цікавляться питаннями теорії. Дуже добре – програмна комісія побачить, які сучасні питання треба ще і ще переглядати та, можливо, оновлювати. Чекаємо також нових творів дописувачів Інституту лібералізму. Цікаве питання, що в заголовку, заслуговує окремої книги. Та спробуємо коротко сформулювати наш погляд.

Початкова історична афінська демократія добре відома. Цікаво, що спартанська олігархія існувала просто поруч із нею та абсолютно не перетиналася. Демократична держава-поліс мала порівняно вищий рівень економіки та торгівлі. Спарта мала олігархічну систему управління з архаїчними суспільними відносинами.

У сучасному світі все набагато складніше. Україна завдяки патерналістським традиціям та прикладу Московії, який вона мавпувала, 30 років тому обрала за структурним функціоналом президентсько-парламентську республіку, а потім історично мала змінну змішану форму влади і управління, мігруючи (в залежності від людського фактору) від умовної президентсько-парламентської до парламентсько-президентської.

Демократія як механізм була одномоментно конституйована завдяки історичному загальному виборчому праву та переходу від дурнуватої системи "народної демократії" з вибором одного з одного до нормальної системи демократичних виборів. Висхідна пряма демократія – це і є такі вибори, за результати яких 100 %-ну відповідальність несе сам народ.

Президенти реалізовували більші чи менші можливості для авторитарної моделі практичного управління. Технологічно авторитаристом був Кучма, який створив практичну модель "освіченого авторитаризму". Цей термін саме від Діми Табачника.

Неправда, що корупції раніше не було. Ще в перших поїздках наших політичних та громадських діячів у США їм прямо казали про корупцію в Україні, про що розповідав мій покійний друг Григорій Куценко, який певний час був заступником Яворівського по Демпартії. Розквіт корупції при Кучмі означав направлення її на самий верх, чому було багато прикладів. По мірі недопуску великих зарубіжних інвестицій і з’явилися так звані олігархи, баланс яких підтримував Кучма. Дійсно, декілька олігархічних фінансово-промислових груп (ФПГ) ставали поступово політичними групами, які стали впливати (деякі вважають – контролювати) на вибори. Звання "олігарх" в Україні навіть стало поважним і мало не почесним. Чому – бо погіршення економічного "самопочуття" цих великих груп призводить і до спаду економіки, і до погіршення життя населення, причому не тільки матеріального.

Чи можемо ми говорити про олігархічну демократію? Навряд. Хіба що в сенсі великого, але не абсолютного впливу економічних угруповань, що склалися в Україні. В принципі, антиолігархічні, антимонопольні закони приймалися і у вільному світі, що опікується своєю демократію декілька століть.

Чи можливо просто перейти від олігархії до "звичайної" демократії, якщо Президентом буде обиратися найкращий з точки зору дистанціювання від ФПГ кандидат? Крайній приклад показує, що ні.

"Знищити" олігархію можливо, про що свідчить фізичний досвід революційної матросні століття тому або монархічний путінський досвід.
Що можна робити реально, це забезпечувати збереження понять "право власності" та "законність", обмеження олігархів рамками законодавства, обмеження законодавчим шляхом можливості для них незаконно збагачуватися за рахунок держави, демонополізацію, ринкове ціноутворення, приватизацію з практичним допуском великих іноземних інвесторів.

Наздвичайно важливою має бути вільна конкуренція наших "великих" доморощених економічних діячів з великими справді ефективними іноземними компаніями через забезпечення інвестиційних прав останніх. Звичайно, новітній закон щодо "інвестиційних нянь" - це поки що дрібний піар.

Буде працювати і часовий фактор. Великі "круті" олігархи, дійсно вольові та розумні, що вижили у великих боях, просто фізично будуть сходити з арени. У нових умовах їх наслідувачі ніколи не порівняються з ними. А як уміють дерибанити спадок мільярдерів, приклади відомі.

Цивілізований законний шлях важкий і довгий, але єдино розумний.
Дуже допомогти йому має й перехід до парламентської республіки з обмеженням президентських повноважень виключно конституційними та церемоніальними повноваженнями, про що ми кажемо вже 30 років.
© 2005 Ліберально-демократична партія України.
Прес-служба ЛДПУ: press_ldpu@ukr.net. Для зауважень та пропозицій: reklama_ldpu@ukr.net
У разі використання матеріалів сайту посилання на www.ldpu.org.ua є обов'язковим.
Розробка та дизайн УРА Internet