Ліберально-демократична партія України
http://www.ldpu.org.ua/liberalism/5f859d1a1cfb6/

Адам Кузнєц:Нова економіка зайнялася аукціонами

13.10.2020, 15:27
Ми з вами досить уже давно говорили щодо зосередження молодих економістів на найновіших дослідженнях та зачіпали різні цікаві теми, крайній раз про фріланс та про роботу за короткостроковими контрактами (гіг-економіка). В піонерних дослідженнях продовжувалася тенденція врахування проблематики щастя та психологічного благополуччя працюючих. Аналізувалося, як самозайнятість позитивно впливає на психологічне здоров’я.

І тема, за яку два професори Стенфордського університету — Пол Мілгром та Роберт Вілсон отримали Нобелівську (виявляється, наголос на другому складі) премію цього року з економіки за вдосконалення теорії аукціонів та винайдення нових форматів аукціонів, теж побічно може стосуватися досягнення щастя. Ну, і звичайно, розвитку ринку.

Відомо, як в Україні зусиллями неофітів приватизації були здійснені великі сертифікатні аукціони. Сучасні неофіти фондового ринку критикують «неправильну» приватизацію, що її здійснювало попереднє покоління, хоч і не знають, як це насправді було. Та якщо би тих заходів не було, то і фондового ринку не було би, і їх самих не було би як фахівців, дотичних до цього ринку.

Є також нафтові та газові аукціони, надто зарегульовані державою. Держава також здійснює аукціони з ОВДП. Зараз провадяться таким чином мала приватизація та продаж прав на користування надрами та радіочастотами.

У світі є відомі аукціони предметів мистецтва, антикваріату, будинків на ремонт чи спродаж та навіть "кинутих" речей.
Теорія аукціонів вивчає поведінку продавців і покупців, виводить залежності між факторами, що впливають на остаточну ціну лоту, намагається вирахувати, як досягти її максимізації та, з іншої сторони, не заплатити надто багато.

Мають значення тип аукціону (англійський - на підвищення ціни, а голландський - на зменшення), інформації про лот, кількість пропозицій, обсяг, правдивість та відкритість інформації, інформація про пропозиції учасників тощо.
Р. Вілсон показав, що під час класичних аукціонів (лот дістається тому учаснику, який запропонує найбільшу ціну) учасники роблять цінові пропозиції, нижчі за їхні оцінки реальної вартості об’єкта. Це він назвав "прокляттям переможця" — страх заплатити за об’єкт торгів набагато більше, аніж він реально коштує. Цей страх тим більший, чим менше відомо про об’єкт. Тому для того, щоб максимізувати фінальну ціну, продавцю треба надавати максимум правдивої інформації. Це знання поділяється на загальні та приватні оцінки. Загальна оцінка — це загально відома інформація. Приватні оцінки — це та оцінка вартості об’єкта, якою може володіти конкретний покупець.

От коли продаються права на видобування нафти чи газу, є відомі геологічні дані про площу родовища, розвідані обсяги вуглеводнів. А у покупця складається також власна оцінка того, наскільки відповідно його можливостям чи спільним з партнерами можливостям буде рентабельним. Треба володіти інформацією, що враховує логістику, екологію, податкову політику держави (особливо щодо ренти), спілкування з місцевою владою та населенням. Вся ця інформація допомагає приватній оцінці.
За англійської системи раціональний учасник може відмовитися від торгів, якщо пропозиції інших учасників перевищують його власну оцінку вартості об’єкта. Також це надає майбутньому переможцю знання про приватні оцінки інших учасників: якщо вони відпали, то оцінюють об’єкт дешевше, а тому зростає ризик переоцінки.

За голландською системою додаткових знань у покупців не виникає. Пол Мілгром довів, що ризики зазнати "прокляття продавця" вищі під час таких аукціонів.

"Англійський" аукціон, якщо початкова ціна завищена, як це робить зазвичай держава Україна заради податку з продажу нафти та газу, і ніхто не купив лот, був фактично "голландським". І повторний аукціон вже треба починати з меншої початкової ціни.

Також ці професори винайшли й нові види аукціонів, наприклад, з продажу прав на користування радіочастотами у США. Коли у 1990-х роках у США телекомунікаційних та медіакомпаній стало більше, регулятор продавав права на користування частотами через лотереї. Оператори могли отримати різні частоти у різних регіонах. Держава отримувала від продажу частот невеликі надходження, набагато менші, ніж навіть нині в Україні, зате розвинувся вторинний ринок радіочастот. Треба було одночасно максимізувати надходження від продажу радіочастот, учасники мали отримати саме потрібні частоти і при цьому унеможливити змови серед учасників. Тоді вони запропонували проводити одночасний багатораундовий аукціон (SMRA), під час якого одночасно проводяться торги за радіочастоти у багатьох регіонах протягом декількох раундів. Тривалість раундів обмежувалася, щоби стимулюючи всіх учасників робити ставки. Результати раунду оголошувалися після його закінчення. Торги тривали доти, доки в останньому раунді учасники не зроблять пропозицій.
Проведення першого аукціону дозволило регулятору продати 10 ліцензій на користування частотами за 47 раундів та отримати за них 617 мільйонів доларів. За 20 років з 1994 по 2014 роки проведення аукціонів принесло 120 мільярдів доларів. У світі таким чином продали радіочастот на 200 мільярдів доларів.

Також П. Мілгром став автором аукціонного формату з двома раундами. Під час першого раунду регулятор купує радіочастоти у власників ліцензій, а під час другого — продає їх тим мобільним операторам, які зможуть використати їх більш ефективно.

Так здійснення фундаментальних досліджень, математичних та психологічних, допомогло корисному винаходу.

Можливо, Україна врахує досвід цих лауреатів у проведенні державних аукціонів.
© 2005 Ліберально-демократична партія України.
Прес-служба ЛДПУ: press_ldpu@ukr.net. Для зауважень та пропозицій: reklama_ldpu@ukr.net
У разі використання матеріалів сайту посилання на www.ldpu.org.ua є обов'язковим.
Розробка та дизайн УРА Internet