Адам Кузнєц:Макроекономічна стабільність та можливості розвитку – це дуже просто, але…

Українська влада та пов’язані з нею особи дуже не хотіли переговорів із МВФ. Сиділо це небажання і в нині головній голові країни, ще коли він був учителем Голобородьком, за сценарієм - стихійним соціалістом. Залишилося це і у успішного підприємця, який, зрештою, не зобов’язаний розуміти необхідність макроекономічної стабільності країни, якщо сам працює в стабільній на даний час валюті.
Але деякі розумні люди, що досі все ж існують у нашій країні, у бесідах з президентом довели, що запозичення від МВФ необхідні. З деякими проблемами обіцянки великому кредитору були виконані, і "клятий" Фонд врахував загальні та місцеві обставини, пообіцяв 5 млрд доларів таодразу дав 2,1 млрд.
За тримання важелів розумної політики, у першу чергу незалежності центробанку, що за можливості підтримує макроекономічну стабільність, спочатку досить спокійно було забезпечено фінансування дефіциту держбюджету, профінансовані зарплати, доплати лікарям, пенсії, інші соціальні виплати.
Важливо, що програма зміцнила "імунітет" банківської системи. Стали можливі інші запозичення, яких би просто не було без співпраці з МВФ.
Знижувалася ставка НБУ, вирішувалися питання проблемних кредитів, посилення фінансової спроможності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, покращувалося "здоров’я" банків, збільшувалися їх гривневі авуари, з’явилися деякі можливості для надання вже розрекламованих кредитів для малого і середнього бізнесу.
Я вже не кажу про антикорупційну політику, деяку протидію відмиванню коштів та фінансовому тероризму.
Але грошей невистачає завжди, особливо, коли не вирішується обіцяне зменшення державних витрат, у тому числі на утримання самої влади, на відому ДУСю, коли численні резиденції, господарства та виробництва, що обслуговують псевдоеліту, досі не приватизовані або не передані за кращим призначенням. Коли ці витрати тільки збільшуються у такий складний час. Було обіцяно багато, та за рік не зроблено нічого.
Збільшуються витрати на поліцію, але не збільшуються серйозно на діючу в умовах довгої та важкої позиційної війни армію. Забуту армію, яка поступово втрачає матеріальне та медичне забезпечення життя в екстремальних умовах.
Замість зниження тиску на малий та середній бізнес та перегляду податкової системи щодо великого бізнесу, антимонопольного законодавства "реформатори" (і тим більше ті, що досить швидко прийшли їм на зміну) зробили все з точністю до навпаки.
Тепер грошей невистачає на допомогу людям після великої повені, відбудову мостів та доріг, на зарплати працівникам державних шахт (ще треба серйозно розібратися, чому на орендованих державних шахтах не платять заробітну платню і чому повинна платити держава).
Грошей не вистачає, і це дуже важливо, на другу стадію медицинської реформи, яка практично зірвана.
Грошей не вистачить і на підвищення мінімальної зарплатні, якщо використовувати цей механізм не тоді, коли треба, а тоді, коли цього потребує рейтинг першої особи.
І тут, як відомо, є великий соблазн вирішити всі ці проблеми в один день, тобто надрукувати гривні всім у необхідній кількості.
Для цього можна третирувати керівництво Нацбанку, коли навіть керівник ради банку роками виступає проти політики банку. І довести, зрештою, це керівництво до відставки.
Економіст Бутко залякує нас, що у мейнстримному економічному дискурсі переважає точка зору про корисність стимулювання економічного зростання інфляційними методами. Це вже зовсім погано, якщо такий мейнстрим.
Але в умовах макроекономічної стабільності, як відомо усім, є довіра до валюти та відповідно до банків, приходять інвестиції. Нині особливо важливо робити ставку на внутрішні інвестиції.
Інфляція кейнсіанськими методами при спаді економіки остаточно знівелює результати зростання минулих років і спровокує всі негативні наслідки, у тому числі новий "банкопад" та подальшу неконтрольовану інфляцію. Про подальші запозичення з серйозних джерел, прихід зовнішніх та активізацію внутрішніх інвестицій можна буде забути.
Щодо несерйозних – спитайте у Януковича.
Елементарно, Сміт!