Головна Контакти Карта сайту




25 квітня, 2019
Ліберально-демократична партія України
UKR     RUS     ENG
Свобода кожного - основа свободи всіх


Партія
Лібералізм: теорія і практика
Партійні новини
Інститут Лібералізму
Запитання і відповіді
Світлини
Голосування
Проекти

Вхід



Вибори-2019 (президентські). Досвід політологічного аналізу

21.03.2019

Інститут лібералізму /
Версія для друку
Експерти інституту вважають, що вже час аналізувати, а не тільки ахати, дивлячись на рейтинги, у тому числі того, хто називає себе означеним артиклем.

Звичайно, можна подивитися на аналіз програм, побажань, можливостей, харизм кандидатів, які за пару тижнів до виборів мають реальні шанси перемогти, опис їх команд, подивитися рейтинги, спробувати оцінити, чи зможуть вони у разі перемоги домогтися результату. Та людей політичних цікавить також, хто висуває кандидатів, тобто якимсь чином уже відповідає перед суспільством за свій вибір, і у той же час перед ким, як мінімум, відповідає кандидат. І ще багато чого з реального політичного життя.

Ми з вами спочатку скористаємося цікавою табличкою порівняльного експрес-аналізу Українського інституту аналізу та менеджменту політики, членами наглядової ради якого є наші добрі знайомі Сергій Толстов та Валентин Якушик.

Табличка, що оцінює не тільки програми, але й погляди кандидатів (наскільки вони змогли упевнити експертів у своїх теоретичних і практичних перевагах), має досить своєрідну класифікацію.

Перший стовпчик - "фішка". Цікаво, що вона ненав’язливо об’єднана з партійним або самостійним самовисуванням. Щось у цьому є.

Далі по стовпчикам. Ідеологія іде разом із зовнішньополітичною "орієнтацією", форма держуправління не є переважною системою для кандидата, а набором певних організаційних та конституційних моментів, економіка йде разом із питаннями корупції, а співпраці з МВФ та тарифам надані окремі стовпчики; зарплатня, соцзахист і пенсії ідуть разом із наукою (можливо, вже завчасно думають науковці про свої пенсії), а освіта випала; окремо виділене мовне питання; окремо - питання церкви; і як вишенька на тістечку – спірні моменти в історії (!).

Та не треба хвилюватися, - буде цікаво.
Витратимо дещицю часу на тих, хто вже зійшов з дистанції та має право на повернення застави.

Першим знявся п. Садовий, що висувався від "Самопомочі". За аналізом колег - консерватор та/або християнський демократ (ідеологія партії за її маніфестом така: Будь собою. Співпрацюй з іншими. Допомагай тим, хто потребує. В єдності – сила!, - тобто за політологією скоріше за все соціальна, подібна за традицією західноукраїнській кредитівці). Підтримав п. Гриценка (просвіченого військового консерватора-авторитариста, - за аналізом нашого інституту), партія якого знаходилась у пошуках чеснот різного спрямування, у тому числі ліберального. Важко прогнозувати завдяки цьому арифметичне збільшення відсотків голосів за Гриценка, бо фактори, що мають вплив на вибір симпатиків "Самопомочі", у даному випадку досить складні.

"Самопоміч" у свій час вийшла із владної коаліції, не бажаючи втрачати "красиве обличчя" послідовних реформаторів. Пізніше була практично закрита столична організація (внаслідок недовіри до своїх депутатів Київради). Фактично після успіхів п‘ятирічної давнини партія знаходиться на спаді популярності, у стані теоретичної та практичної невизначеності. Можна також передбачати перехід деяких партійців до "Галицької партії" - "крайової" партії, що діє у трьох областях та, за чутками, знаходиться під певним впливом того ж Садового.

Наступним знявся п. Кривонос, полковник, заступник керівника ООС, представник партії "Воїни АТО". Знявся на користь діючого президента. Укупі з несамовитою мітинговою активністю п. Порошенка в березні (незважаючи на розрекламовані засобами масової дезинформації штибу "Страна" акції п. Білецького), у тому числі на лінії фронту, це зняття (та можливі наступні) може дати ефект. Журналіст Макаров якось мріяв, щоби при владі стали учасники АТО. От партія і зорганізувалася, а кандидат знявся.

Зняття з перегонів п. Гнапа, журналіста та політика, що побував у декількох партіях, прогнозувалося після звинувачень у притримуванні благодійних коштів для армії. Для партії "Сила людей", що винайшла для кандидата заставу, а раніше була помічена у найактивнішій участі в оригінальній ініціативі п. Федорина щодо "надпартійних" праймеріз, це репутаційний удар. Щоправда, гроші назад вона може отримати. Ця партія загально ліберального спрямування після цього та відходу активістів, незадоволених "вертикальними" методами управління, дещо втратить.

Знявся на користь Гриценка і кандидат загально ліберального спрямування п. Добродомов. Тепер його допомога Гриценку буде полягати у власних телевізійних програмах, присвячених об'єднанню з Гриценком. Львівський журналіст Добродомов утілив схему "політик-ведучий" на "Четвертому каналі" одним із перших, після чого ця сумнівна система стала модною. Мав програму "Народний контроль", створив однойменну партію (політологія плаче…). Нині має власну програму "Ми зможемо" на "Четвертому каналі" (раніше RTI) п.п. Кісери, Мисика, та, можливо, Кривецького. Колеги з УІАМТ внесли у табличку таку цікавинку від своїх "спірних моментів в історії", що львів’янин, що не рефлексує від уваги земляків до п. Бандери, пропонує перейменувати проспект Бандери в Києві на проспект Володимира Великого. Мабуть, не знає, що є в Києві вулиця Володимирська…

І, як ми і передбачали, антидемократична європесимістична та російськооптимістична корупційна опозиція після роз’єднання намагається частково об’єднатися. Молодий п. Мураєв, позбавившись надто одіозної дружби з п.п. Медведчуком та Рабіновичем, вже як офіційний кандидат пішов зі своїм каналом "Наш. Максі ТВ" та молодою партією "Наші" до майже настільки одіозного п. Вілкула. Канал поки Мураєва, а партія, схоже, щезне.

Вся ця опозиція (з п. Бойком разом), незважаючи на страшні попередження деяких експертів про проросійський реванш, після того, як їхня влада була сильна як ніколи, послідовно втрачає. Останній штрих – кандидат The (Зи, Зе, у сенсі політичному "підпоручик Кіже") сильно топче їхню територію, і саме в цьому полягає його плюс.

Останнім об’єднанням кандидатів на даний момент (і першим, у якому кандидат подарує заставу державі) стала змичка Тимошенко-Тарута.
П. Тарута три роки тому мав зустріч із головою Ради інституту Володимиром Климчуком щодо можливої участі інституту в підготовці серйозних документів (досліджень, програм) та подальшому створенні сильного аналітичного центру. Ця розмова не мала продовження, а потім Тарута набрав тимчасовий колектив молодих економістів, які підготували твір "Україна 2030. Доктрина збалансованого розвитку", дуже якісно виданий видавництвом "Кальварія". Також, як зазвичай у нас буває, він створив партію "під себе" (Основа).

Цікавим є один із його передвиборних плакатів, вже, щоправда, непотрібних. "Відродимо промисловість разом". Невже великий підприємець-монополіст не міг протягом п’яти років відродити промисловість? Потрібно ще більше пільг? А як президент, яким чином відродив би? Це ж не його робота…

Дійсно, об’єднання, що відбулося, охоплює різні регіональні електорати. Тимошенко – Центр, частина Заходу, Сумська область; Тарута – Схід. Як екс-кандидат, він зможе додати п. Тимошенко приблизно 0,3%. Як потенційний прем’єр-міністр при президенті Тимошенко - цікаве питання.

Таким чином, на сьогодні маємо 38 кандидатів, у тому числі від партій - 19.

Табличка УІАМТ відносить до великого ліберального спектру аж 18 кандидатів.

Почнемо за абеткою змінархіста та лібертаріанця (за їхньою версією) п. Балашова. Звичайно, економічний лібералізм йому властивий. Та й партія 5.10 (назва за структурою пропонованих податків) позиціонує себе як єдину лібертаріанську.

Роман Безсмертний – відомий політик, дипломат, самовисуванець, що розраховує створити нову, скоріше за все, християнсько-демократичну партію.

Представників антидемократичної європесимістичної та російськооптимістичної корупційної опозиції п.п. Бойка та Вілкула, звичайно, не можемо вважати якимсь чином лібералами. Позірний економічний лібералізм (а-ля Ліберальна партія часів Щербанів) приховує ту саму систему монополістичного капіталізму, яка досі існує в Україні.

Як ми казали вище, п. Гриценко особисто є консерватор-авторитарист. Створив партію Громадянська позиція, що дійсно мала певні ліберальні потенції.

Партія "Воля" дійсно пропагує лібералізм правого спрямування, наближений до консерватизму. Проте є сумніви, що п. Дерев’янко буде послідовний у відстоюванні ліберальних цінностей.

Подібного напрямку, за обов’язкового ухилу в націонал-демократію, що його зобов’язує лідерство у Русі, дотримується п. Кривенко.

Критичного переважно плану п. Купрій теж позиціонується УІАМТ як правоцентрист. Він нині не пов’язаний з партіями (із Укропу вийшов). Реального політичного обличчя він поки що не має.

Певний націонал-лібералізм УІАМТ убачає у п. Ляшку. Цей яскравий популіст, ворог земельної реформи, реальний латифундист та його Радикальна партія не дають підстав у цьому висновку.

Економіст Андрій Новак безумовно ліберал. Партія Патріот, що його висуває, наближена до правоцентризму.

Цікавий самовисуванець підприємець Сергій Носенко також є економічним лібералом.

Діючий президент Петро Порошенко вважається УІАМТ консервативним лібералом, і в принципі можна з цим погодитися. Партія його імені БПП (не забуваємо, включає в себе УДАР) після певних політичних міграцій (початкова назва Солідарність!) дійсно фіксує позиції, близькі до Республіканської партії США. Але він самовисуванець, як би віддалений від партійних штабів та одночасно кандидат всього народу.

П. Скоцик як колишній лідер Аграрної партії вважається УІАМТ правоцентристом, ліберальним консерватором. Питання спірне, тим більше, що він не помічений як потенційний реформатор ринку землі.

П. Смешко теж начебто прогресивний правоцентрист, хоча його політичні погляди до висування зовсім невідомі. Підтримується партією Сила і честь.

П. Соловйов з Розумною силою досі пов’язуються ЗМІ з міністром-утікачем Захарченком. Економічний лібералізм кандидата скоріше за все, подібний лібералізму регіоналів.

Юлія Тимошенко та партія Батьківщина вважаються УІАМТ ліберальними. За історією ця партія була близькою до солідаризму, а за деякими гаслами,- лівоцентристською.

Олександр Шевченко та партія УКРОП є реально правоцентристськими.

Колишній голова Меритократичної партії Ігор Шевченко є начебто ліберальним діячем, у той же час він популістично пропагує незалежність від МВФ та інших кредиторів.

Таким чином, ми бачимо у бажаному для нас право ліберальному спектрі небагато притомних кандидатів і ще менше партій. Це п.п. Балашов, Безсмертний, Новак, Носенко, Порошенко, О. Шевченко та три партії, що офіційно стоять за кандидатами (5.10, Патріот, УКРОП). Очевидно, що шанси на перемогу має тільки один із них.

Окремо зазначимо ініціативу голови Патріотичної партії Миколи Габера щодо великої патріотичної коаліції позапарламентських партій. Ідея була цікава, та, окрім самовисування Миколи, поки що активності цієї коаліції немає.

Серед неліберальних кандидатів багато цікавих персонажів. Хто із них задовільняє своє самолюбство, а хто є технічним кандидатом, ми не будемо розслідувати. Окрім рекламованого усіма рейтингами майбутнього президента The (Зеленський) із відсутнім політичним обличчям його та віртуальної партії, що не має на сайті ні програми, ні статуту (тільки реклама кіно про президента), є підслідні політтехнолог низького гатунку та головний фіскал; голова міської федерації футболу; журналістка (кампанію практично не веде); соціаліст-пенсіонер і т.п.

Проаналізуємо такі умовні речі, як рейтинги. Зрозуміло, що інтереси замовників мають вплив на офіційні результати таких досліджень. Розуміємо, що є і певний зворотній вплив рейтингів на розстановку сил. Є певна динаміка останніх днів перед виборами, коли вкидається остання інформація (дезинформація).

Тому цікаво було продивитися досить нестандартні результати рейтингів Соцису, де, окрім звичайного рейтингу, є прогнозний рейтинг, що його формують самі учасники опитування (тобто хто, на думку учасника, переможе). Є начебто трохи пізніший Социс-Янус (покажемо у дужках за наявності).

Отже, на даними агентств, на думку людей, у першому турі попереду п. Порошенко,- 23,9% (25,5). Звичайний рейтинг – 19,6 (13,3).

Зеленський: 19,3 (25,1), 27,7 (20,5).
Ю. Тимошенко: 13,2 (12,45), 14,8 (9,5).
Бойко: 2,8 (2,05), 9,6 (6,9).
Гриценко: 2,4 (1,7), 8,2 (6,2).
Ляшко: 1,1 (1,9), 4,8 (4,1).
Кошулинський: 0,6 (0,1), 2,3.
Богословська: 0,5 (-), 0.
Вілкул: 0,5 (0,85), 2,8.
О. Шевченко: 0,3 (0,15).
Смешко: 0,3 (0,25), 3,4.
Богомолець: 0,2 (0,1), 0,4.
Безсмертний: 0,1 (0,1), 0,1.

Також, не коментуючи, відзначимо, що за діючого президента висловились учасники Групи 1 грудня, Меджліс кримських татар, азербайджанська спільнота в Україні.

Лібералізм: теорія і практика
Партійні новини
 
Новітня історія ліберальних демократів у форумах


© 2005 Ліберально-демократична партія України.
Прес-служба ЛДПУ: press_ldpu@ukr.net. Для зауважень та пропозицій: reklama_ldpu@ukr.net
У разі використання матеріалів сайту посилання на www.ldpu.org.ua є обов'язковим.
Розробка та дизайн УРА Internet