Головна Контакти Карта сайту




18 серпня, 2017
Ліберально-демократична партія України
UKR     RUS     ENG
Свобода кожного - основа свободи всіх


Партія
Лібералізм: теорія і практика
Партійні новини
Інститут Лібералізму
Запитання і відповіді
Світлини
Голосування
Проекти

Вхід





Адам Кузнєц: Лібералізм і питання благ

15.06.2017

Адам Кузнєц /
Версія для друку
Що є благо? Це основне питання теорій цінностей від Сократа до сучасних аксіологів. За Мюнстербергом, цінності можуть бути логічні, естетичні, етичні та метафізичні. Шварц і Білскі вважають, що цінності – це і переконання, і стандарти, які керують вибором або оцінкою вчинків, людей, подій, ситуацій.

Блага у понятті економістів — це логічні цінності: матеріальні речі та послуги, які використовуються для задоволення потреб людини. Блага існують у природному вигляді, вони не є об'єктом економічної діяльності. Інші отримуються внаслідок економічної діяльності, в кількості, обмеженій рівнем розвитку виробництва, наявністю сировинних ресурсів, технологій. Є проблема відносної рідкісності, тобто обмеженості економічних благ стосовно потреб. Теорії споживання дають нам поняття корисності, тобто споживчої вартості блага, здатності товару, послуги задовольнити потребу.

Віденська школа маржиналістської економічної теорії виробила методологію граничного аналізу та запропонувала найпростішу модель ринку. На галузевому ринку є три правила поведінки суб'єктів. По-перше, кожна людина прагне до максимальної вигоди. По-друге, вважається, що краще укласти ділову угоду з найменшою вигодою, ніж відмовитися від неї. По-третє, купівля-продаж товарів повинні приносити вигоду всім учасникам торгових угод. Капітал не має класового характеру, тобто для нормального розвитку ринку потрібна безкласова теорія капіталу.

А. Маршалл як представник кембриджської школи маржиналістської економічної теорії вважав, що втручання держави повинно бути таким, щоб воно не порушувало природної рівноваги ринку. Відсоток — цінність капіталу, зумовлена його властивостями: продуктивністю і рідкісністю, а також плата за організацію бізнесу капіталістом. Це вже лібералізм, і дуже далеко від Маркса.

За Кларком прибутки власників факторів виробництва є частинами ринкової вартості готової продукції. Розмір цих прибутків має визначатися граничними внесками факторів виробництва в створення ринкової вартості продукції.

П. Петрачков уважає, що економічні теорії блага пройшли послідовно утилітаризм, суспільний договір, марксизм, комунітаризм і демократію. Зрештою, і Адам Сміт уважав себе філософом, а опонентів Маркса можна вважати лібералами.

У будь-якому разі, для нас свобода є основоположною суспільною цінністю. Індивід визначає своє благо завдяки свободі інформації та, як нагадує нам п. Петрачков, конкурує за володіння обмеженими ресурсами. Йому необхідне легітимне право. Свобода не повинна обмежувати права інших індивідів, бо необмежена свобода приведе до руйнування блага. Тому вже існує такий феномен цивілізації та культури, як держава, що володіє монополією на примус, насильство. Ідеальна держава якісно гарантує дотримання прав і свобод. Ліберали не ідеалізують нічого, в тому числі того, чого не існує, і вважають державу необхідним злом, а демократію інструментом, який постійно треба модернізувати.

Комунітаризм як течія, досить близька до лібералізму, яка конкурувала з ним, безумовно, мала певні ліві, колективістські нахили. Та комунітаристи, на відміну від крайніх лібертаріанців, що пропагували недовіру до державних інститутів (навіть до громадських – таких, як профспілки), зосереджувалися на соціальних комунікаціях, створенні громадських груп та інститутів, за допомогою яких суспільство контролює державу. Структури суспільства також лобіюють свої інтереси для збільшення особистого й суспільного блага.

Добре, коли і суспільного, і особистого одночасно, бо лібералам близькі не тільки логічні цінності, але й інші, у першу чергу етичні.

Маємо в Україні картину багатьох громадських структур та окремих лобістів (мало не епідемію лобізму як такого), але не маємо контролю держави зі сторони суспільства. Держава ж за ініціативи високопосадовців та депутатів досить швидко організується у боротьбі з суспільним контролем. Ми вже бачили спроби контролювати антикорупційні структури (які "багатіють" на грантах, коли інші оперують на два і більше порядків більшими величинами). Я вже не кажу про безглуздий контроль партій, що не мають державного фінансування… ВВП не збільшується чверть століття, чому би не перерозподіляти його постійно, причому під гаслами концепції виживання! А ви хочете нас контролювати!

Ліберали абсолютно підтримують незалежні структури громадянського суспільства, які досліджують, що роблять державці і державники, і розповідають нам. Якщо вони неправі, покажіть це.

В різних дописах стверджується про природність лібералізму, про відповідність його традиціям українців. Та ми кажемо й про недовіру до конституційної демократії за царату, і про жорстокий тиск влади за комуністів, і про аргументацію посткомуністів, що українці не готові до лібералізму, і про аргументацію переважно економічних псевдолібералів, що стверджують про нерейтинговість ліберальних за назвою партій.

Все ж ми розраховуємо, що здоровий глузд активної амбітної освіченої молоді, що хоче зайняти у недалекому майбутньому дійсно лідерські позиції (а не розробляти плани реформ для монополістів), приведе їх у наші лави. А потім будуть і ВВП, і блага.

Лібералізм: теорія і практика
Партійні новини
 
Новітня історія ліберальних демократів у форумах


© 2005 Ліберально-демократична партія України.
Прес-служба ЛДПУ: press_ldpu@ukr.net. Для зауважень та пропозицій: reklama_ldpu@ukr.net
У разі використання матеріалів сайту посилання на www.ldpu.org.ua є обов'язковим.
Розробка та дизайн УРА Internet