Головна Контакти Карта сайту




07 березня, 2021
Ліберально-демократична партія України
UKR     RUS     ENG
Свобода кожного - основа свободи всіх


Партія
Лібералізм: теорія і практика
Партійні новини
Інститут Лібералізму
Запитання і відповіді
Світлини
Голосування
Проекти

Вхід



Яків Гольденберг: До конституційних питань

11.10.2015

Версія для друку
Цей короткий текст – почасти післямова до XVIз’їзду партії. Основним було рішення щодо участі ЛДПУ вмісцевих виборах, і його треба було прийняти.

Та для партії конституціоналістів неможливо було пройти повз питання конституції.

На засіданні політради за тиждень до з’їзду ми саме говорили про те, що в конституції унітарної держави в принципі не повинно бути різних статусів територій, тим більше – посилань в конституції на окреме законодавство, що регулює статус тих чи інших адміністративних одиниць.

Аналіз, що ми його провели на з’їзді, був особливо цікавим для молоді.

Проблеми, пов’язані з особливими статусами територій і міст,мають витоки зі статусів відповідних суб’єктів за часів СРСР. Севастопіль був виведений зі складу Кримської області та переданий у загальносоюзнепідпорядкуванняу 1948 році. 19 червня1991 року був змінений статус Кримської області на автономну республіку, Київ виведений зі складу Київської області. Де-факто змінений і статус Севастополя.

Після набуття незалежності Україна булла проголошена унітарною державою. Виходячи з цього, вона одразу повинна булла надати всім адміністративним одиницям єдиний статус, але цього не було зроблено. Конституційний процесс із самого початку творення держави творився надто довго, непрофесійно, непродумано, за кальками колишнього Союзу. Певний час існував навіть конституційний договір (1995), нарешті булла прийнята конституція 1996 року, яка повторила вади попередніх документів.

ЛДПУ з перших років незалежності брала участь у конституційному процесі. Були конференції, круглі столи. Буквально перед прийняттям конституції 1996 року ми провели грунтовну пресс-конференцію (В. Климчук). Стосовно статусу міст тоді ніхто не ставив питань (про цю проблему нещодавно нагадав п. Асадчев), але щодо необхідності зниження статусу Кримуми були впевнені.

Приведу таку ілюстрацію подій того періоду. П. Кравчук планував на основі Руху (тоді ще не партії) створити владний інструмент. Частина партій (УРП, ДемПУ) підтримала це. Більшість НРУ (В. Чорновіл), заявила про опозицію президенту. В серпні 1992 р. Почались консультації щодо утворення прокравчуківського Конгресунаціонально-демократичних сил (КНДС). Ми були запрошені на декілька засідань оргкомітету. Тодія і запитав п. Поровського (тоді Рух, з 1997 – РХП), як же так, у проект і конституції унітарноїдержави передбачається автономна республіка. От так і треба читати, сказав він: "унітарна держава з Автономною республікою Крим"!

Коментарів не було, як немає їх і зараз. Ми в КНДС не увійшли, як і наші коллеги зелені, кадети, та, зрештою, потім і Рух. В результаті конгресс не був заснований. Подальші зміни конституції здійснювалися, м’яко кажучи, не кращим чином.

Щодо останніх змін. Спочатку виявилося, що адміністрація президента не включила представника Інституту лібералізму в Конституційну комісію. Зрештою, подібне порушення положень указу про створення комісії ми спостерігали не вперше.

Президент у день голосування в парламенті 31 серпня сказав, що зміни в частині місцевого самоврядування не будуть ухвалюватися у другому читанні до місцевих виборів, хоча раніше європейці вимагали від нассаме це. 300 голосів не буде, поки Путін не забере свої війська з Донбасу і ми не контролюватимемо кордон. Досіпредставники Євросоюзу та Ради Європи наполягали, що внесення змін до Конституції має завершитися до місцевих виборів, які відбудуться 25 жовтня. Можливо, під час зустрічі з Порошенком 24 серпня Україні вдалося скоригувати їхні вимоги.

Я нагадав членам політради про статус двох міст, а ввечері того ж дня п. Порошенко сказав, що особливого статусу Києва не буде (щодо Севастополя це було враховано в проекті). Тобто текст змін буде новий, і, якщо так, то він має пройти повторну процедуру в Конституційному суді.

П. Климчук вірно стверджує, що Конституція не може змінюватися відповідно до якихось зовнішніх зобов’язань. А тут маємо не просто зобов’язання, а єдиний пункт Мінських угод, що має дату реалізації. Угоди підписані особами без офіційних повноважень, але визнані (покищо) Радбезом ООН та "великими" гравцями.
Не повинно бути ніяких окремих статусів, які визначаються іншими документами, окрім конституції (конституціями автономій, законами). Якщо є тимчасові (перехідні) речі, то їх треба фіксувати в перехідних положеннях конституції.

Такожу проекті неправильно прописані призупинення та позачергові вибори місцевих рад владою президента, призупинення рішень рад префектами.

Зрештою реформа самоврядування у першу чергу повинна бути бюджетною, що не є конституційною проблемою.
А от для забезпечення структурної стабільності необхідний зовсім інший адміністративно-територіальний поділ: укрупнення регіонів (департаментів) і реальнее творення громад. І зовсім необов’язково вони мають укрупнятися. Немає громад областей, районів. А громади міст, сіл, селищ є.

Насамкінець я пропоную колегам, що цікавляться конституційними питаннями, брати участь у нашому інтерактивному проекті конституції. Ще цього року маємо його істотно оновити (можливо, з коментарями).

Лібералізм: теорія і практика
Партійні новини
 
Новітня історія ліберальних демократів у форумах


© 2005 Ліберально-демократична партія України.
Прес-служба ЛДПУ: press_ldpu@ukr.net. Для зауважень та пропозицій: reklama_ldpu@ukr.net
У разі використання матеріалів сайту посилання на www.ldpu.org.ua є обов'язковим.
Розробка та дизайн УРА Internet