Яків Гольденберг: Пунктирні нотатки про законодавчу творчість, конституціоналізм і правову логіку

1. Маю вам сказати, дорогі друзі, що Інститут лібералізму продовжує теоретичну роботу щодо конституційного процесу в Україні, у тому числі спроби влади організувати повернення до конституції 1996 року. Я вже не кажу, що досить багато партій, окремих фахівців та навіть колишні можновладці кількісно (нехай поки не якісно) попрацювали над змінами до Конституції. А те, що пропонував колишній президент, а зараз дещо інше, що вкладається в уста нинішнього,- все це є недолуге й небезпечне для держави й самої влади, яка цього не розуміє. Краще президент опікувався би захистом Конституції, яка була порушена під час парламентського бліцкрігу. Якщо він цього не робить, значить не виконує своїх обов’язків.

2. Перефразуючи поета, доробок великих сучасних міністерських юристів – це творчість, що в хитрість перейшла. На жаль, ця творчість так до кінця й не була опанована масою депутатів, суддів КСУ, і хитрі коми, закорючки, постановлення на один рівень різних новел різнорівневих актів спрацювали. Тепер маємо тушковану коаліцію. Безумовно, нелегітимну. Детерміновано є нелегітимним і парламент. Думаю, що більш розгорнута правова оцінка цього надзвичайно тривожного положення буде здійснена найближчим часом.

3. Майже день за днем, хоча не так часто, як хотілося би, заходжу на форум сайта ЛДПУ. На жаль, незважаючи на досить активне життя сайту, а також і сторінок форуму, що стосуються місцевих виборів, сторінка з нашим проектом інтерактивної Конституції України оновлюється слабко. І це зрозуміло. Мало хто вірить, що творчість лібералів дасть результат. Маю заспокоїти, навіть якщо проект не буде колись прийнятий, багато чого буде розтягнуто на інші пропозиції або на цитати. І це само по собі буде добре. Авторського ж права в цій галузі немає.

4. Основна опозиційна сила – "Батьківщина" – трохи оговтується від поразки, хоча й послідовно пресується, тому що… Заявлено про новий проект конституції. Враховуючи, що обіцяний раніше проект так і не був обнародуваний, можна вітати початок, маю надію, справжньої конституційної творчості цієї партії.

5. Чи є нині можливість, яка інколи спостерігалася раніше, пропонувати ті чи інші економічні закони? На жаль, враховуючи технології готування, дезинформаційного туману та реального прийняття таких законів (хоча би на прикладі закону про бюджет 2010 року, що одним махом збільшив податок з прибутку 2009 року всіх господарських товариств з 25 до 55 відсотків), нині таких можливостей немає. Хоча права на критику поки що ніхто не забрав.

6. Цей пункт розлогіший. Як для прикладу, ще до Остаточної (за думкою відомої п. Герман) Перемоги Дуже Довгої Великої Кримінальної Революції, яка (перемога) здійснилася 2010 року, юрист Ігор Розкладай (не знаю, чи це прізвище, чи псевдонім) на сайті Телекритики розповів, як знайшов у Верховній Раді проект , який я тоді назвав іменем незабутнього Поліграф Поліграфича Шарікова. В даному випадку послідовник Шарікова Вадим Колесніченко пропонував Верховній Раді ухвалити Декларацію Верховної Ради України про гідність, свободу і права людини.

Я думав, що ця дивна штука не знайде продовження. Але як би не так: нині вона прив’язується до ідеології РПЦ (такий термін, саме поняття ідеології "державної" в РФ церкви потребує окремого аналізу), і навіть може бути прийнята за особистого сприяння ієрарха та нашого президента. Тому вимушений повернутися до аналізу цього проекту.

З самого початку хочу сказати, що певне здивування у мене викликав сам факт звернення до „прав” людей саме цієї людини, відомої відвертою зневагою до великої частини народу, її мови, думок. Про зневагу до законів я й не кажу. Але й узагальнено слід сказати, що міжнародні норми щодо прав людини вже є частиною сучасної Конституції України, а нові міжнародні акти мають готуватися міжнародними співтовариствами фахівців.

Отже, юрист продивився текст, який можна було би критикувати рядок за рядком, але це буде дуже важко для здоров’я читача-неюриста, тому обмежуся деякими цитатами з дослідження Ігоря із доповненими мною коментарями.

"сучасна система так званих "універсальних прав людини" відображена в більшості міжнародних документів, закріплена в Конституції та низці законів України, сформована переважно на основі ліберально-протестантської західної традиції з притаманним їм антропоцентризмом та крайнім індивідуалізмом, не працює належним чином на українському ґрунті, не стала інтегруючим фактором для українського суспільства, демонструє значні проблеми втілення, відторгнення окремих її елементів та низьку ефективність." -Тобто депутат відмітає півстолітній досвід існування міжнародних декларацій, що закріплюють права людини, і говорить про наш особливий менталітет і мораль, на яку ці декларації не "лягають".

"Механічне закріплення прав людини як надцінностей без належного, невід’ємно притаманного українській і слов’янській культурі етичного обґрунтування, знецінює їх в очах громадян, призводить до відвертого зловживання та маніпулювання своїми правами й нехтування обов’язками."-Цікаво, яка норма конвенції з прав людини є неетичною? Яке етнічне обґрунтування потрібне для справедливого судового розгляду чи ефективної свободи слова незалежно від форми власності? Яка така риса українців перешкоджає безумовному дотриманню захисту гідності людини - найвищої цінності людини? Тобто недопущенню катувань у міліції чи повазі чиновників до громадян?

"Кожна людина від Бога наділена гідністю та свободою. Проте зловживання свободою неминуче призводить до нівелювання власної гідності людини й приниження гідності інших людей." -Це прекрасно! Адже це все є однією з засад права - ваше право закінчується там, де починається право іншого.

"Права людини не можуть бути вищими за цінності духовного світу. Християнин ставить свою віру в Бога і своє спілкування з Ним вище за власне земне життя. Тому неприпустимим і небезпечним є тлумачення прав людини як вищих та універсальних основ суспільного життя, яким повинні підпорядковуватися релігійні погляди й практика." -Депутат забув,що згідно з Конституцією України, у нас держава світська (ст. 35 Конституції) і жодна ідеологія не може визнаватися як обов’язкова (ст.15). Тому відсилки виключно до християнства щонайменше порушують права осіб інших віросповідань або таких, що не сповідують жодну релігію. По-друге, які саме цінності є вищими за права людини, і якої релігії? Автор говорить про 10 заповідей? То частина з них закріплена в законах - "Не убий" - ст. 115 ККУ, "не вкради" - ст. 185, "Не свідкуй неправдиво на свого ближнього" - ст.178, 179. Решта ж регулюються мораллю й етичними нормами і в законодавстві їм немає чого робити. А якщо ми візьмемо язичників, що ріжуть тварин, то що, пропонуєте скасувати закон про жорстоке поводження з тваринами?

"Ніякими посиланнями на свободу слова і творчості не можна виправдати наругу в публічній сфері над предметами, символами чи поняттями, шанованими віруючими людьми".  "Права людини не можуть бути підставою для того, щоб змушувати християн порушувати заповіді Божі. Неприпустимими є спроби підпорядкувати погляди віруючих на людину, сім’ю, громадське життя і церковну практику безрелігійному розумінню прав людини. На це християни повинні слідом за апостолами Петром та Іоанном заявити: Чи справедливо перед Богом слухати вас більше, ніж Бога? (Діян. 4:19)." -Спірна теза. Що розуміти під наругою - пошкодження могили, образа віруючих в церкві чи публічну критику публічних діячів церкви? Це зовсім різні речі. За наругою над могилою є санкція - ст. 297 ККУ. За розпалення ворожнечі - ст. 161 (крім того, у березні ВРУ ухвалила в першому читання проект Закону України "Про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо відповідальності за злочини з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості). Чи цього не достатньо? Чи автор має на увазі заборону критики чи карикатур на церкву як таку чи її відомих діячів, тільки через те, що це не подобається віруючим? То автору слід нагадати, що одна з найкращих традицій свободи слова - перша поправки США, а якщо почнуться обмеження через те, що комусь щось не подобається, можна дійти до стану, коли не стане свободи.

А якщо депутат боїться поширення дифамації, то хай почитає Цивільний кодекс, який захищає постраждалих. А якщо поважати поняття, якими керуються ортодоксальні мусульмани, то всі жінки в Україні мають негайно одягнути чадру і бути позбавлені низки соціально-політичних прав...

В юридичних документах посилань на Біблію не бачив. В преамбулі нашої Конституції згадка про Бога, але її критикують ліберальні демократи за нехтування почуттями атеїстів, яким нема на що спиратися. А конституція Польщі ясно вказує- або на Бога, або на власне сумління.

"Свобода слова. Свобода вираження думок і почуттів, яка передбачає можливість поширення інформації, є природним продовженням свободи світоглядного вибору." -Дякую, що нагадали; правда, забули про створення інформації, її обробку, зміну, аналіз і т.д.

"Слово служить основним засобом спілкування людей з Богом і між собою. Зміст спілкування серйозно впливає на благополуччя людини й міжособистісні відносини в суспільстві. Людина несе особливу відповідальність за свої слова. За слова свої будеш виправданий, і за слова свої будеш осуджений (Мф. 12: 37), - сказано у Святому Письмі." -А юридичні наслідки цього пафосу? Цензура в дусі моральної комісії чи Святої Інквізиції?

"Публічні виступи і заяви не повинні сприяти розповсюдженню гріха, породжувати чвари та безлад у суспільстві. Слово має творити і підтримувати добро. Особливо небезпечно ображати релігійні та національні почуття, спотворювати інформацію про життя тих чи інших релігійних громад, народів, соціальних груп, особистостей. Відповідальність за слово у багато разів зростає в сучасному світі, який переживає бурхливий розвиток технологій зберігання і поширення інформації." -Як красиво сказано! Почніть із себе і своїх колег - не поширюйте гріха...

"Приватне життя, світогляд і воля людей не повинні бути предметом тотального контролю. Для суспільства небезпечні маніпуляції вибором людей і їхньою свідомістю з боку владних структур, політичних сил, економічних та інформаційних еліт. Неприпустимими також є збирання, концентрація і використання інформації про будь-які сторони життя людей без їхньої згоди. Лише у випадках, коли того вимагають захист Вітчизни, збереження моралі, охорона здоров’я, прав і законних інтересів громадян, а також запобігання або розкриття злочинів і здійснення правосуддя, збирання відомостей про людину може відбуватися без її згоди. Проте й у цих випадках отримання й використання інформації має здійснюватися відповідно до заявленої мети і з дотриманням законності. Методи збирання й обробки інформації про людей не повинні принижувати людську гідність, обмежувати свободу і перетворювати людину з суб’єкта суспільних стосунків на об’єкт машинного управління. Ще небезпечнішим для свободи людини буде впровадження технічних засобів, які постійно супроводжують людину чи невіддільні від її тіла, якщо їх можна буде використовувати для контролю над особистістю та управління нею." -Це й так закріплено в законодавстві. Хіба що з законом про персональні дані є проблема, але то інша історія, яку б депутати вже б могли розрулити - як не самі, так спеціалістів залучили б.

Насамкінець автор пропонує кільком комітетам Верховної Ради опікуватися виконанням (!) цієї Декларації, а саме "головними сферами захисту прав людини". І перша ж з них - не право на гідність чи право на достойне життя, ні - головна проблема в країні - це відстоювання права людей на вільне сповідання віри, на звершення молитви й богослужіння, на збереження духовно-культурних традицій, на дотримання релігійних принципів як у приватному житті, так і у сфері суспільної дії. Лише на третьому місці охорона особистості від свавілля осіб, наділених владою, і роботодавців, а також від насильства і приниження в сім’ї та колективі. На передостанньому - виховання поваги до законності, поширення позитивного досвіду реалізації і захисту прав людини.

Отака маячня свідчить, що один із багатьох горе-депутатів не тільки не знає елементарних основ права, Основного закону та решти законодавства, як помітив Ігор, але й є принциповим нігілістом щодо напрацьованого людством. Майже всі депутати-регіонали вийшли з бутки Шарікова (образ, який я особисто сприймаю як дуже приземлений варіант шинелі Сталіна). Пам’ятаю, як регіонал Лук’янов (як на мене, візуально схожий і на Шарікова, і на Колесніченка) вкрав у спікера парламенту картку для голосування та ще й хизувався цим. Пам’ятаю, як знайомий депутат-інвалід, що колись отримував через постанови уряду у „Укрнафти” пільгову нафту, хизувався тим, що посиджує в спікеровому кріслі. Але у випадку Колесніченка пре псевдонаукова, псевдоправова шариківщина. А це важчий діагноз. Не буду згадувати провокативну громадську активність депутата, вистачить того, що сказано.

Спостерігаю інколи деяких мирян в УПЦ, особливо під час візитів патріархів. Я не Станіславський, але й без його підказки не вірю. Не вірю їхній раптовій рішучій показовій релігійності. Не вірю моральності. Не дуже цікаво, але хтось знає, чи Лозінський, що вкладав у ПР, а потім у БЮТ, допомагав якійсь конфесії?