Юрій День:Повернення в юність

Дорогі друзі!

Якщо чесно, то дві останні статті з цих нотаток хотів присвятити аналізу влади в інших контекстах, дещо відмінно від звичних для нашої журналістики та навіть аналітики розборів відносин заклятих друзів по коаліції, але не дійшли руки. А тут ще приїхав сер Пол Маккартні.

Старший мій син з онукою поїхали на вихідні відпочивати у місця, пов’язані з початком юності, а молодший прямо з роботи поїхав на Майдан Незалежності. Дощ на той час вже закінчився. Декілька рішучих нападів стихії вже були вдень, а останній розтягнувся на декілька годин, тому всі встигли отримати засоби захисту, але між парасолями має бути відстань хоча би кілька сантиметрів, щоби не поливати сусідів, і людей на площі було дещо менше. Кажуть, що їх було 350 тисяч.

Я вдома записував концерт на майже вже старовинну відеокасету. В молодості ми з друзями знали короля року Чекера, перших європейських рокерів, любили італійську пісню, потім Адамо, пізніше – Русоса, Abba та інших. Але Бітлз завжди були поза конкуренцією. В них поєдналася та геніальна простота текстів, яку згадувала Марічка Бурмака, прекрасні мелодії, надвисокий інструментальний професіоналізм, багатоголосове звучання, що заворожує. Марічка казала про прості тексти, але вся цю магію пояснити не змогла.

Саме Бітлз поряд з Висоцьким та Жванецьким стали найбільшими руйнівниками тоталітарної радянської субкультури та СРСР взагалі. Звичайно, не рахуючи економіки суперників.

Багато чого ми знаємо про сера Пола. Після „Жучків” він ще створив групу „Крила” (її композиції зайняли достатньо місця серед 33-х (!) у його Independence concert). Зараз він привіз прекрасну групу, в якій усі є блискучі професіонали. А темношкірий товстун-ударник був просто феєричним.

Розповідають, що саунд-чек перед концертом сер Пол провів особисто. Сцену на майдані площею 1100 кв. метрів монтували декілька днів. За день до концерту перевірялася апаратура, а я, проходячи майданом, подумав, які ж групи будуть „розігрівати” публіку. Ніякого розігріву не було. А мокрі, хоч і під парасолями, п.п. Лорак, Зеленський та Богуцький (куратор телеканалів п. Пінчука) з усіх сил зображали ажіотаж, поздоровляючи Маккартні з днем народження, який мав наступити, здається, за чотири дні. Головне- впевнено обіцяли, що з цього дня Україна об'єднається і всі ми станемо європейцями, що зробить виключно сер Пол.

Мені жаль було їхнього ентузіазму, жаль, що вони промокли, але перекличка міст, у яких були встановлені великі екрани для трансляції концерту, на щось навела й мене. Звичайно, країна наша єдина, і умовно роз’єднати її на певний час могли тільки абсолютно безвідповідальні політикани, для яких країна – територія для розподілу. В усіх містах, де була трансляція, було сухо, і тільки в Харкові вже після початку концерту пішов дощ.

– Привіт, друзі! – почав концерт сер Пол українською – Ми любимо Вас! Ми раді бути в Києві!

І потім весь час намагався показати свою повагу, чого так невистачає багатьом нашим ближнім „друзям”. Вони не хочуть розуміти, що це їх зовсім не прикрашає: ані Жиріка з Лужиком, ані Галкіна.

Співак почав з Baby, you can drive my car, а далі – пам’яті Лінди My Love, інші свої пісні, в тому числі пам’яті друзів по гурту, а вже потім пішли пісні The Beatles.

Велика сцена була оснащена різноманітним світлом і величезними екранами, не рахуючи двох зліва та справа, на яких переважно був соліст. Були лазери, а потім і піротехнічні штучки.

Аудиторія, яка складалася з кількох поколінь, підспівувала так, що було видно - слова знають. Я вже не дуже пам’ятаю слова навіть популярних хітів, хоча колись в армії навіть написав свій російський текст Girl. До речі, її та деяких інших відомих пісень ми не почули.

У свої майже 66 сер Пол, спочатку в класичному бітловському костюмі, а потім у вишитій ружами рожевій сорочці, виглядав, як в далекі шістдесяті. Хоча голос уже не той, і інколи здавалося, що він „переказує” нам класичні шедеври, все одно це було прекрасно. Без групи він почав Blackbird. Спочатку не вийшло. Зізнався, що буває. З другого заходу вдалося. На Back in the USSR вирішив загальмувати, можливо, теж із поваги, і замінив її на Happy Birthday з того ж альбому, потім усе-таки виконав із коментарем: «А тепер трохи історії”. Вчіться, сусіди, і не радуйтеся, що „зроблені в СССР”. Під час Live and Let Die (D.Bond) на сцені і над нею почався феєрверк. Після того моя улюблена Let It Be, далі Hey, Jude. Потім сер Пол вийшов із українським прапором у руках, а один з гітаристів - із британським. Yesterday, Surgent Pepper’s Lonely Hearts Club Band перейшов у фінал Abbey Road. ВСЕ!!!

Це дійсно було. І я це бачив і чув. І касета є. 2,5 години без перерв, і це в 66 років! Рекорд сольних концертів на Майдані.

Наостанок про так званих віпів. Напередодні президентська прес-служба повідомила, що п. Ющенко прийде з сім’єю, але його не було. Казали, що подарував співаку найкращий подарунок – книжку, а також вишиванку. Бачив я п. Саакашвілі. Звичайно, й того, кому завдячуємо концертом – п. Пінчука з дружиною. Поруч стояв п. Кучма (от би спитати про Гонгадзе та про зачистки, та за такого дійства все одно не спитав би). Бачив п. Вакарчука-молодшого. Кажуть, що були п.п. Яценюк, Тарута, Порошенко, Шуфрич. От би їм усім стати кращими! І нам також...