Олена Маркосян : Що таке узурпація влади і з чим її їдять

Президент України Віктор Ющенко обгрунтував підписання Указу про розпуск парламенту можливою або неминучою узурпацією влади, яка повинна була наступити внаслідок поповнення Коаліції окремими депутатами з лав опозиції.

Таке звинувачення достатнє серйозно і розібратися в нім варто. Поняття "Узурпація влади" не має в нашому законодавстві ніякого правового трактування. Тому все, чим можна скористатися, щоб відчути можливу небезпеку - це різні тлумачні словники і публікації про тиранів народів.

Енциклопедичний словник так трактує це поняття:
УЗУРПАЦІЯ - насильницьке оволодіння (захоплення) влади або привласнення чужих прав на що-небудь, чужих повноважень.
УЗУРПАТОР - особа, що незаконно захопила, узурпувала владу, повноваження.

СРСР вважався тоталітарною державою, в якій вся влада належала політбюро ЦК КПРС - партії, що узурпувала всю владу в країні. Багатопартійність і розподілення влади були основними завоюваннями суспільства, яке зруйнувало велику Радянську імперію. Саме це розподілення влади і стало основою демократичних перетворень всіх держав пострадянського простору.

Владу розділили на трі гілки. Зробили незалежність гілок влади фундаментом державності. І тепер, по суті, законодавча влада повинна займатися законодавчою діяльністю, виконавча - виконавчою, а судова - судовою. Для дотримання принципу розподілення влади і недопущення її узурпації всі три державні функції - законотворча, владна (управляти, використовувати і розпоряджатися загальнонародною власністю) і каральна (суд) не повинні концентруватися в одних руках.

Це правило закладене в основу Конституції країни, тому влада в Україні може бути узурпована виключно протиправним (силовим) методом. Здійснити узурпацію конституційним шляхом неможливо, тому що законодавча, виконавча і судова влада реально розділені у функціях і повноваженнях (і структурно, і персонально). Коаліція, навіть якщо захоче, не може стати узурпатором з тієї простої причини, що об'єднує декілька політичних партій і фракцій парламенту і на коаліційній основі формує уряд, не зазихаючи на функції і повноваження Президента.

Так про яку ж узурпацію говорив Президент Ющенко? Давайте уявимо, що правляча Коаліція дійсно зібрала 300 голосів. Чи буде у такому разі узурпована влада в країні? Ні. Не буде. Тому що 300 голосів Конституційної більшості залишаться 300 голосами Парламенту - тільки однієї з трьох гілок влади.

До того ж, у Президента і Кабміну залишається право законодавчої ініціативи, а сам Президент залишається керівником всіх силових відомств і армії, не позбавляється своїх повноважень по формуванню державних адміністрацій і зберігає право на формування кадрового корпусу стратегічних монополій, відповідальних за сфери життєзабезпечення економіки і країни в цілому.

Чи може Коаліція чисельністю в 300 голосів змінити Конституцію так, щоб ні у Президента, ні у Кабміну не було достатньої міри свободи у виконанні своїх функцій або не було функцій як таких? Теоретично може (скасувати інститут Президента і підпорядкувати собі і Кабмін, і всю Судову гілку влади). АЛЕ! Теоретично це може зробити будь-яка гілка влади (тільки НЕ правовим шляхом), порушуючи принцип розподілення влади.

Останні 2 місяці в Парламенті всі рішення ухвалювалися кількістю голосів що значно перевищує конституційний мінімум в 300 і навіть 350 голосів. А це означає, що факт поповнення Коаліції депутатами, що вийшли з опозиційних фракцій, - це одне, а узурпація влади - це інше. Більш того, прагнення сформувати Конституційну більшість, в принципі, не може розглядатися як прагнення до узурпації з тієї простої причини, що Конституцією передбачена можливість і необхідність існування такої більшості в парламенті для ухвалення рішень певного рівня і статусу значущості.

Для того, щоб узурпація влади в Україні стала реальністю, необхідно, щоб, як мінімум, одна з трьох гілок влади перестала існувати як колегіальний і демократично сформований орган, а її функції в своїх руках зосередила одна людина, що має при цьому, повноваження впливати на інші дві гілки влади, що залишилися. Сьогодні таким узурпатором став Президент України, що підписав Указ про розпуск Парламенту.

І ось що цікаво, - діяльність Віктора Януковича на посту прем'єра, схоже, цілком влаштовує Віктора Ющенка. Та і Регіонали вже якось звикли до Президента і напередодні кризи практично перестали відпускати "зауваження" на його адресу. І, все ж таки, Президент чогось злякався. Чого? Чого можна було так злякатися, щоб зробити крок до реальної, а не передбачуваної узурпації влади?

В одному з своїх інтерв'ю Олександр Мороз розповів, для чого йому потрібні 300 голосів в парламенті. Метою була адміністративна реформа, в якій Роман Безсмертний загрузнув без яких-небудь перспектив зрушитися з мертвої точки. А ще Олександр Мороз хотів довести конституційну реформу до логічного кінця, розмежувавши функції, повноваження, права, обов'язки і відповідальності всіх трьох гілок влади таким чином, щоб всі зміни до Конституції в подальшому не створювали складних політичних ситуацій.

Мороз завжди був достатньо упертим і послідовним політиком. Його проект конституційної реформи був більш логчним, ніж той, який проголосували в 2004 році. Сьогодні він демонстративно ігнорує всі заяви про зраду, вважаючи, що реальна реформа важливіша, ніж персональні розбирання.

Але Указ показав, що Президента не влаштовує морозівська реформа переходу від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської республіки. Чому? Складно відповісти. Не хочеться приводити меркантильні доводи боротьби президента за кількість персональної влади. Але якщо не вони визначили логіку дій президента, то що?

Що б сьогодні не говорили про наших політиків, люди, що піднімаються на політичний Олімп завжди прагнуть реалізувати свої ідеї. І кожен, при цьому, хоче бути вільним в їх реалізації. Парламент України ніколи за всю свою історію не міг сформулювати стратегію своїх дій і стати носієм якої-небудь ідеї. Кабмін в цьому відношенні був мобільніший і успішніший. По-перше, тому що там працюють ідеї іншого рівня, для реалізації яких у Кабміну є всі ресурси і можливості. А по-друге, тому що особисті інтереси учасників процесів завжди знаходяться в природній суперечності із стратегічними довгостроковими проектами розвитку. Кабмін вирішував "швидкі" задачі, але все-таки вирішував.

Жоден Прем'єр в нашій країні не мав можливості працювати на своїй посаді і з одним складом Кабміну більше двох років. Це природним чином впливало на тимчасову орієнтацію у виборі ідей, цілей і засобів і грунтувалося на тому, що Президент очолював всю виконавчу владу і, по суті, керував Кабміном.

Після введення в дію положень Конституційної реформи, практика тимчасових урядів в Україні повинна відійти в минуле. Парламент повинен стати джерелом і провідником стратегічних ідей розвитку країни. Природним його конкурентом в цьому питанні завжди залишатиметься Президент. "Узурпація" законодавчої влади парламентом цілком природна, але вона не абсолютна і такою не може бути в принципі. Хоч би тому, що парламент переобирається один раз в 5 років, а Кабмін і Президент не позбавлені законодавчої ініціативи.

Що може в такій ситуації стати провідником процесів узурпації влади?
Перше. Імперативний мандат, який фактично передає до рук декількох людей повноваження у формуванні цілей, визначенні стратегії і тактики дій політичної партії.
Друге. Відсутність законодавчо встановлених заборон на концентрацію владних, законотворчих і каральних функцій в одних руках або в одній структурі.
Третє. Відсутність ідеологизациі в політичній і парламентській діяльності. Сьогодні інститут багатопартійності підміняється інститутом ситуативних блокових утворень, що не мають спільного ідеологічного фундаменту.
Четверте. Відсутність реального впливу регіональних політичних еліт на формування внутрішньої і зовнішньої політики держави.

Отже, для захисту країни і нації від можливої узурпації влади необхідно зробити наступні кроки:
Перше. Заборонити Імперативний мандат, розробити і прийняти пакет законопроектів про принципи внутріпартійної демократії, процедури ухвалення політичних рішень і розмежування політичної і адміністративно-господарської управлінської діяльності.
Друге. Доповнити антимонопольне законодавство розділами про заборону політичних монополій в структурах державної влади і місцевого самоврядування. Підвищити статус рішень антимонопольного Комітету.
Третє. Заборонити формування політичних блоків з індивідуальним членством в них безпартійних громадян.
Четверте. Перерозподілити законотворчі функції і повноваження державної влади на користь місцевого самоврядування. Або сформувати в Парламенті другу палату, що представляє інтереси регіональної політики.

Враховуючи, що сьогодні переговори між Прем'єром, Спікером і Президентом йдуть в режимі закритості, суспільство не інформоване про суть їх домовленостей. Тому, складно сказати, чи є захист країни від узурпації влади темою таких переговорів. Поки більше інформації про можливі дострокові вибори. Але і в питанні про те, якими ж повинні бути ці вибори, багато неясного.

Якщо слідувати логіці і керуватися метою захисту країни і нації від узурпації влади, то нові вибори повинні бути повноцінними і проводитися за умови відміни всіх виборчих бар'єрів, заборони імперативного мандата і введення мораторію на участь у виборах виборчих блоків.